Головний юрисконсульт Raben Ukraine Ірина Кравцова в інтерв’ю ЮГ поділилася своїм баченням філософії лідерства. За її словами, стати лідером може лише людина, яка любить свою справу та повністю їй віддається. Юристка також розповіла про свою історію успіху, вибір професії, гендерний баланс у своїй компанії, а також про єдиний у своїй роботі випадок гендерної дискримінації і його «розв’язку».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Ірино, Вас відзначили колеги як одну з найбільш успішних корпоративних юристок України. Ви самі вважаєте себе успішною?
— Що таке успіх і чи є його визначення? Ні, немає. Кожна людина для себе визначає критерії, за якими вона оцінює свою успішність. Для деяких успіх — це отримати посаду в міжнародній компанії, для інших — придбати дорогий автомобіль чи будинок на Лазуровому узбережжі, ще для когось — отримати нагоду чи відзнаку. Однак матеріально виражене досягнення саме собою не може вважатися успіхом, оскільки воно має бути підкріплене відчуттям задоволення від досягнутого. Тому чи вважаю я себе успішною? Так, вважаю. Я займаюсь справою, яка мені подобається. Я працюю в компанії, в якій мені комфортно та цікаво. Я пишу дисертацію, публікую наукові та аналітичні статті, виступаю спікером на форумах, конференціях та є лектором правничих курсів. Я вхожу в українські та міжнародні професійні рейтинги. За свою професійну діяльність я відчуваю гордість.
Я вважаю, що відзнака успішної корпоративної юристки України підкреслює мою успішність. Для мене, як і для кожної соціальної особи, така відзнака є дійсно дуже важливою, вона наповнює та мотивує мене на досягнення нових цілей. Це відчуття підсилюється ще й тим, що рейтинг корпоративних юристок України є результатом незалежного опитування юридичного ринку. Це означає, що колеги-юристи надали моїм професійним діям позитивну оцінку, і я рухаюсь правильним шляхом.
— Розкажіть, як складалась Ваша кар’єра, де Ви працювали?
— Моя кар’єра почалась у видавничій справі: спочатку було проходження практики на базі газети Верховної Ради України «Голос України», а потім — юристом у міжнародній видавничій компанії. Продовженням кар’єри був перехід у міжнародну косметичну компанію «Лореаль», що було моїм персональним викликом, оскільки потрібно було побудувати юридичну функцію з нуля, і після майже 10 років я завершила свою роботу в компанії на посаді керівника юридичного відділу. Зараз я навчаюсь в аспірантурі та працюю головним юрисконсультом у міжнародній логістичній компанії «Рабен». Наразі можу сказати, що логістика — це надзвичайно цікаво, різноманітно, а за динамічністю процесів жоден інший сегмент бізнесу з нею не може зрівнятися.
— Чому обрали професію юриста, чим вона Вас привабила?
— Юристом я стала завдяки своєму шкільному вчителю історії та права, який викладав матеріал з надзвичайною легкістю, неординарністю та повною любов’ю до свого предмету, закохуючи і мене у цей предмет. Крім того, юридичний «романтизм» навіяв американський серіал про адвокатів, після якого я остаточно і безповоротно вирішила навчатися юридичній справі.
— Якими якостями має володіти жінка-лідер? Тобто без яких професійних та особистісних рис шлях до лідерства закритий?
— Я не аналізую якості лідера за гендерними ознаками. Лідер — це особистість, яка має внутрішню силу та наділена якостями, щоб зрушити навіть зовсім непідйомну «скелю». Я переконана, що якості, притаманні лідеру, мають бути як у жінок, так і у чоловіків. Щоб бути лідером, слід любити те, чим ти займаєшся, та повністю віддаватися своїй справі. Лідер — це особа, яка не боїться виконувати роботу та нести відповідальність, бути відкритою до нових ідей та делегувати повноваження. Це особа, яка є прикладом для інших, може згуртувати та заохотити людей досягти поставленої мети, врегулювати конфлікти, якщо такі виникають.
Дуже часто керівника ототожнюють з лідером. Я не погоджуюсь з цим, бо ж не кожен керівник є лідером. Лідер повинен мати високий рівень емоційного інтелекту. Він завжди зосереджується на тому, щоб правильно діяти, а не на тому, щоб завжди бути правим. І це головні відмінності.
Світ бізнесу прийнято вважати світом чоловіків. І хоча жінка-лідер і чоловік-лідер однаково ефективні в роботі, суспільство більш прискіпливо ставиться до жінок-лідерів та більш поблажливо до чоловіків. Мабуть, через гендерну роль жінки у суспільстві щодо жінки-лідера існують більш високі очікування, а її професійні та поведінкові якості розглядають більш пильно.
Звісно, роль чоловіка та жінки-лідера залежить від соціального значення жінки у суспільстві. На щастя, в українському суспільстві гендерна нерівність не є вираженою. І незважаючи на всі стереотипи, можна спостерігати тенденції до позитивного сприйняття жінок у ролі лідерів. Яскравим взірцем є міжнародні компанії, де лідерські позиції займають жінки. Наприклад, логістична сфера, яка одвічно вважається чоловічою. В компанії «Рабен Україна» генеральним директором є жінка, а в менеджменті компанії з 10 осіб — 6 жінок. Крім того, у багатьох міжнародних та українських компаніях позиції логістичних/операційних директорів займають жінки. Це стосується й юридичних відділів компаній. Скільки талановитих, успішних, розумних та амбіційних жінок займають посади керівників юридичних функцій. І до речі, Ваше дослідження є тому підтвердженням.
Думаю, у розрізі питання гендерного менеджменту ми можемо говорити про фактори, які заважають жінці стати лідером. Наприклад, в середньому жінки пізніше починають піклуватися про особисту кар’єру, адже вони більш зосереджені на сім’ї та вихованні дітей, часом втрачають незалежність і рішучість. До того ж, жінки більш емоційні та менше схильні до ризику.
— З якими труднощами або перепонами зіштовхувалися на професійному шляху? Яка їх частина була пов’язана з тим, що Ви — жінка?
— Мені пощастило працювати виключно у соціально відповідальних компаніях, в яких гендерна рівність є основою в повсякденній роботі. Повага до жінок та їх цінність як лідерів ніколи не піддавались якійсь дискусії.
У моїй професійній діяльності був лише один випадок, коли під час ділових перемовин високопоставлена посадова особа контрагента поводився неадекватно стосовно мене саме через те, що я жінка. Мій директор, який також був присутній на перемовинах, відразу відреагував і, незважаючи на важливість угоди, надав контрагенту вибір: або поводитися адекватно, або забути про укладання угоди. Це було дуже дієво, адже поведінка контрагента відразу змінилась, і угода була укладена. Потім з’ясувалося, що ця високопосадова особа була фігурантом у гучних гендерних скандалах. Щодо мого директора, то його вчинок став для мене взірцем справжнього лідера та чоловіка, і я завжди до нього буду ставитися з глибокою повагою.
Усі інші труднощі, з якими я стикалась, не стосувалися моєї статі — найчастіше це були бізнес-питання, які треба було ефективно та оперативно вирішувати. Але їх я називаю не труднощами, а складними ситуаціями, які потребують більше часу та зусиль для вирішення.
— Чи може успішність поєднуватися зі скромністю?
— Скромність, як і марнославство, має бути помірною. Вважаю, що занадто велика скромність — це один із видів страхів, зокрема, «що скажуть чи подумають інші». Кожен вихід із зони комфорту робить людину більш сміливою та розкутою. Це призводить до певного притуплення відчуття скромності. Людина стає впевненою у собі, у своїх вчинках та їх результатах. З іншого боку, коли людина не боїться заявити про себе суспільству, таке суспільство може поставити клеймо марнославства, що також не є правильним.
Вважаю також, що надмірна скромність обмежує людину в сприйнятті своїх досягнень, а отже, в отриманні повного задоволення, що є кінцевим результатом будь-якого досягнення. А якщо людина не отримує задоволення, чи може вона досягати інших цілей? Однозначно ні.
Інше питання в тому, що люди, які не досягають професійних висот, виправдуються тим, що вони скромні та неамбітні. Можу погодитись лише щодо амбіцій та розставляння пріоритетів у житті. Врешті-решт, кожен сам для себе вибирає, проводити вільний час за читанням книги чи дивлячись телевізор. Формула успіху дуже проста — це праця помножена на бажання. А взагалі, як говорив У. Черчілль, «успіх — це ще не точка, невдача — це ще не кінець; єдине, що має значення, — це стійкість продовжувати боротьбу».
Якщо ми говоримо про скромність як рису культури взаємовідносин, то так, людина, яка має повагу до інших людей, вміє співставляти свою самооцінку з думкою інших, дотримується рамок пристойності, є порядною і здатна спокійно вести діалог з іншими людьми, звісно, може бути успішною.
— Які риси характеру допомагають Вам вдосконалюватися та рости?
— Наполегливість, цілеспрямованість, стійке бажання розвиватися та бути професіоналом своєї справи. Також чесність по відношенню до себе, до роботодавців, партнерів і взагалі до оточуючись. І, мабуть, певна невгомонність.
— Одвічне питання: робота та/або сім’я? Ви за «та» чи «або»? Де лежить «лінія розмежування»?
— Робота та сім’я. Сім’я є надзвичайно великою підтримкою, яка не дає «згоріти» на роботі. Жодна людина не може почувати себе повноцінною, маючи тільки роботу або тільки сім’ю. Повноцінна людина є більш ефективною в роботі. Багато компаній це розуміють, тому й вводять програми «баланс дім-робота» для своїх співробітників.
Враховуючи, що жінка стикається з більшими складностями при побудові своєї кар’єри, ніж чоловік, для неї особливо важливо мати підтримку сім’ї та близьких людей. Маючи таку підтримку, жінка наповнюється емоційно, відновлюючи внутрішній баланс лідера та жінки.
— За якими напрямками Ви плануєте розвиватися надалі?
— Для мене логістика є досить новою сферою. Наразі продовжую вдосконалювати свої знання у транспортному та митному праві, більш детально розбираюся в операційних процесах, які в компанії «Рабен Україна» надзвичайно різноманітні: це і вантажоперевезення по Україні та в міжнародному сполученні, і складське обслуговування та здача в оренду приміщень, митне оформлення. Кожен процес унікальний. Питання, які виникають щодня — неоднотипні, а їх вирішення потребує не тільки поглиблених юридичних знань, але й розуміння операційних нюансів. Крім того, оскільки ми — обслуговуюча компанія, при вирішені будь-якого питання слід враховувати інтереси клієнтів.
Іншим напрямом мого розвитку є дисертація, яка лежить у площині адміністративного та конкурентного права. Тема мого дослідження є новизною для наукового світу, а комбінація адміністративного права з господарським є справжнім викликом моїм знанням, вмінням та навичкам. Вже починаю спокушатися на нові учбові програми, але намагаюся тримати себе в руках щонайменше до моменту захисту дисертації.
— Що Ви читаєте — ділову літературу, художню, книги чи газети?
— Я читаю все, але зараз дисертація вимагає багато часу та аналізу саме наукової літератури, якій я присвячує 90% вільного часу. Щодо ділової літератури, то книги вибираю з менеджменту, прожект- та тайм-менеджменту, емоційного інтелекту та все, що стосується soft skills. З художньої літератури надаю перевагу класичним творам, зокрема, мені подобаються твори Ремарка, Хемінгуея, Золя, Шолохова, поважаю Солженіцина. Відкриттям серед сучасних українських письменників став Володимир Лис.
Звісно, читаю професійні юридичні періодичні видання, оскільки важливо знати, з якими практичними справами стикаються інші юристи, як вони вирішують те чи інше питання.
— Які фільми любите дивитись?
— Фільми, як і музика, залежать виключно від настрою. Єдине можу сказати, що я не дивлюсь фільми жахів.
Читайте також: «Ukrainian Women in Law 2020».
— Чи займаєтеся спортом?
— Так, звісно. Спорт — це найкращий спосіб переключитися від стресових ситуацій чи зняти робоче напруження. Спорт — це «розрядка» для мозку. Оскільки по життю я борець, то вид спорту, яким займаюся, також пов’язаний з боротьбою — це бразильське джиу-джитсу. Хочу також поновити заняття з верхової їзди, але, на жаль, наразі не вистачає часу.