Cпівкеруючий партнер AVELLUM Амінат Сулейманова та партнер Вадим Медведєв розповіли про розвиток судової та арбітражної практики в межах юридичної фірми, про роботу оновленої судової системи, а також про ключові запити клієнтів та непорушні принципи роботи
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— З якими питаннями клієнти звертаються до юридичних фірм у контексті вирішення спорів (dispute resolution)?
— Вадим Медведєв: Переважна більшість запитів, з якими ми працюємо, мають міжнародний контекст. Перша група — dispute resolution, пов'язані з міжнародними угодами (cross border litigation чи арбітраж). Друга — спори, стороною яких є українська компанія міжнародної групи. Чому ці клієнти приходять до нас? По‑перше, вони мають потребу застосувати міжнародні правові норми або норми іноземного права. Ми маємо непересічний досвід застосування іноземних правових норм в українських судах, досвід роботи з міжнародними конвенціями та досвід вирішення спорів, які пов'язані з міжнародними договорами. По‑друге, це питання етики та професійної роботи. Міжнародні компанії приділяють багато уваги тому, якими методами працюють їхні зовнішні консультанти. Тут у нас повне взаєморозуміння, оскільки клієнти впевнені, що наша робота не створюватиме для них ризиків. Вони впевнені, що у своїй роботі ми будемо використовувати виключно правові методи.
— Амінат Сулейманова: До нас також достатньо часто приходять клієнти з питань міжнародного вирішення спорів (арбітраж та ЄСПЛ). Основною причиною є наше глибоке занурення в індустрію клієнтів. Ми — мультисервісна юридична фірма. Спори в міжнародних судових та арбітражних інституціях завжди розглядаються «по матчастині», тобто предметом розгляду є порушення норм права (міжнародного чи національного). В цьому випадку недостатньо просто бути хорошими «арбітражниками», необхідно правильно формулювати стратегію ведення арбітражного процесу. Потрібно бути глибоко в матеріалі з позиції substance, тобто розуміти, яке матеріальне право застосовується до цього спору. Таким чином, маючи повносервісну юридичну фірму, в її межах ми можемо успішно вести справи в міжнародних судових та арбітражних інстанціях, що стосуються абсолютно всіх галузей права в Україні, тому що у нас працюють експерти в цих галузях.
— Розкажіть, як сьогодні розвивається судова та арбітражна практика в AVELLUM?
— А. С.: Практика міжнародного арбітражу розвивається традиційно з арбітражами в commodities, які були в компанії AGA Partners до об'єднання з AVELLUM. Наразі вона лише збільшується. Також у нас є чимала кількість інших арбітражів, у тому числі пов'язаних з наданням послуг, поставкою продукції, корпоративними конфліктами або конфліктами інвесторів. Ці арбітражі розглядаються як у МКАС при ТПП України, так і у великих європейських арбітражних інституціях. Всі процеси рухаються достатньо активно.
— В. М.: Судова практика також активно використовує експертизи інших практик. Дуже багато уваги ми намагаємося приділяти синергетичній взаємодії. Існує багато судових спорів, пов'язаних з податками та митними питаннями, в яких судова практика постійно взаємодіє з податковою. Також є спори, наприклад, зі стягнення заборгованості, де судова практика працює з банківською/фінансовою. Наріжним каменем роботи нашої фірми є те, що наші адвокати не працюють ізольовано у своїй практиці. Вони завжди працюють у команді з тим фахівцем фірми, який має найбільш релевантний матеріально-правовий досвід роботи в конкретній галузі. Таким чином, клієнти, які працюють з нами з консультаційних питань, звертаються до нас у разі виникнення запитів в експертизі з судових спорів.
— Чи може міжнародна компанія захистити свої інтереси в Україні без репутаційних ризиків та збитків для материнської компанії? Як це зробити?
— В. М.: Ми довго думали про те, чи лише наша компанія так все сприймає на ринку: останні кілька років справи, які були безнадійними для міжнародних компаній, що використовували виключно правові процесуальні інструменти, перестали бути безнадійними. Сьогодні ми беремося за справи з більшою впевненістю, що суди розглядатимуть їх більш справедливо, неупереджено та виноситимуть якісні рішення. У нас є механізми захисту від процесуальних зловживань — це саме те, від чого міжнародні компанії завжди потерпали.
Ми працюємо з нашими клієнтами за принципом добросовісності ведення справи. Опоненти інколи використовують недобросовісні методи, процесуальні зловживання, диверсії тощо. Нові кодекси надали інструмент для захисту, а суди нам в цьому допомагають. Тобто судді також не хочуть сприймати процесуальні зловживання і прагнуть розглядати справу, а не тягти її роками, розглядаючи однакові клопотання. Процесуальне законодавство надало нам більше інструментів для використання добросовісних методів, щоб допомогти клієнтам у досягненні успіху.
— А. С.: Повністю згодна з Вадимом. Це наша філософія, яка знаходить відгук у наших клієнтів. Мабуть, це зрілість ринку, коли приходить розуміння того, що якщо одразу робити все правильно, то це буде будівля на століття. Однак якщо спробувати щось зробити швидше або простішими способами, то це може нашкодити в майбутньому. До того ж не варто забувати, якщо іноземний інвестор не знаходить достатнього захисту в Україні за допомогою національних засобів правового захисту, то він може звернутися до міжнародних судових інстанцій. Іноземний інвестор має достатньо широкий спектр засобів захисту своїх прав та інтересів в Україні.
— Які зміни відбулися в суді? Які відгуки про судову реформу надходять сьогодні від юридичного ринку?
— В. М.: Необхідно визнати, що відгуки щодо питань процесуальної реформи та щодо питань адміністративно-кадрової реформи є різними. Другий аспект я хотів би залишити поза дужками. Що стосується процесуальної реформи, то приємно чути від колег відгук про зміни роботи в судах. Наприклад, тепер не можна прийти до Верховного Суду та провести кейс, в якому немає сильної правової позиції.
Раніше Верховний Суд України інколи недостатньо переглядав рішення інших інстанцій та не змінював рішення через те, що в жодної зі сторін не було сильної правової позиції. Вони виносили рішення залишити чинним те, що було прийнято. Наразі, якщо немає сильної правової позиції, до ВС вже не прийдеш, сторона має принести те, що називається good case. Це дуже впливає на думку клієнтів про касаційну інстанцію. Вони часто приходять до нас після апеляції з усвідомленням того, що якщо вже спір потрапляє в касацію, то їхня правова позиція має бути якщо не ідеальною, то дуже добре опрацьованою.
Це грає в обидва боки. З одного — клієнти почали усвідомлювати важливість хорошої правової аргументації, а з іншого — з правовою аргументацією важко працювати, якщо факти не встановлені або неправильно встановлені в першій чи апеляційній інстанції. Ми намагаємося донести своїм клієнтам, що хороший адвокат може посилити справу в касації, але для того щоб справа була добре побудована, її має вести хороший адвокат з першої інстанції, формуючи правильну доказову базу. Логіка усієї процесуальної реформи полягає в тому, що правильний фундамент для справи має бути закладений від початку.
— Розкажіть про вплив судової реформи на податкові спори?
— В. М.: Ми бачимо, що суди не дозволяють податковій зловживати процесуальними правами. Податкова завжди любила просити відстрочку або розстрочку сплати судового збору, можливість поновити строки оскарження через відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору. Зараз суди почали на це дивитися більш прискіпливо. Вони не дозволяють податковій нескінченно розтягувати строки, посилаючись на недостатність асигнувань. Якщо у податкової служби не було коштів вчасно сплатити судовий збір, вона, як і будь-який учасник процесу, не повинна мати якихось преференцій. Таке вирівнювання у правах дуже відчувається.
Друга частина, яку ми відчуваємо з позиції вирівнювання у правах — це питання належності/допустимості доказів. Якщо раніше податкова в будь-який момент могла принести ще якісь докази, документи, щось додати до справи, то зараз є чітка норма Кодексу адміністративного судочинства про те, що орган державної влади не може посилатися на певний документ чи докази, які не були йому відомі на момент винесення рішення, для підтвердження його правомірності. Суди застосовують цю норму. Вона змінює перебіг судової практики. Оскільки податкова повинна довести, що вона законно винесла рішення на підставі доказів, які вона мала на той момент, а платник на початку справи може бачити всю доказову базу податкової, йому не потрібно очікувати якихось змін, донесених документів чи інших речей, що демонструють привілейований статус податківців.
Також варто зазначити про важливу роль правових позицій Верховного Суду. Наприклад, позиція про відшкодування ПДВ. В ній суд зазначив, що належним способом захисту буде ефективний спосіб захисту — не просто вимагати від податкової видати висновок про відшкодування ПДВ, а подати позов про стягнення з державного бюджету. Тобто суди підтримують позиції платників в ефективному захисті своїх прав та зменшенні бюрократичної тяганини.
— Чи є якісь реальні (можливо, статистика) цифри, що підтверджують збільшення кількості справ у певній інстанції?
— В. М.: Судова статистика — це достатньо складна річ. Точно можу сказати, що Касаційний адміністративний суд у складі ВС отримує приблизно 50% всіх касаційних скарг Верховного Суду. Також зазначу, що в господарських спорах збільшення судового збору призвело до зменшення кількості спорів. Судовий процес став дорожчим, спорів стало менше, а якість розгляду покращилася. З цікавих моментів можна відзначити те, що оскільки в адміністративних спорах ми маємо верхню межу судового збору, ймовірно, в адмінспорах не буде такої тенденції. Надалі ми спостерігатимемо ситуацію, що в касації у нас половина заяв — це адмінспори.
За інстанціями також важко оцінювати. В адміністративних спорах постійною проблемою є те, що держоргани йдуть до кінця майже в усіх випадках. У спорах податкова постійно йшла до останньої інстанції. Чому? По‑перше, інституційний страх: «Як я потім буду пояснювати, чому не захищав інтереси, якщо запитає правоохоронний орган?». По‑друге, податкова часто намагається змінити практику. Для цього вона «тягне» однорідні кейси в усі інстанції, сподіваючись, що десь Верховний Суд «зглянеться» та почує її позицію. В цій частині ми розуміємо добрі наміри держорганів, але метод, який вони обирають, мабуть, не найкращий.
Сьогодні існує інститут зразкових і типових справ: якщо є справа, щодо якої, ймовірно, буде велика кількість спорів, то можна одразу просити розгляд правової позиції у ВС. Не потрібно завантажувати всю судову вертикаль, щоб переглянути позицію. Сподіваємося, що з новим керівництвом податкова перегляне свої підходи до процесуальної роботи.