В Україні майже кожна третя пара розлучається, і більшість розлучень проходять болісно для обох з подружжя. Але ж взаємних образ та майнових війн можна уникнути, якщо підписати шлюбний договір. У цьому впевнена сімейна адвокатка, керівниця адвокатського бюро, сімейна медіаторка, авторка книги «Розлучення. Сповідь адвоката» Катерина ВЛАСЮК, на рахунку якої — супровід понад 120 процесів з розірвання шлюбу. Чим український шлюбний договір відрізняється від західного шлюбного контракту? Кого більше захищає цей документ: заможного члена подружжя чи навпаки? Які є мінуси укладення шлюбного договору? Про все це читайте у нашому інтерв'ю.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Що таке шлюбний договір і від чого він страхує?
— Шлюбний договір — це документ, у якому прописуються алгоритми дій подружжя у разі розірвання шлюбу. Насамперед, йдеться про майнові питання: активи, набуті кожним з партнерів до шлюбу, захист власного бізнесу, банківські рахунки, коштовності, дорогий приватний одяг, майно, набуте до шлюбу, зарплата тощо.
— Чи прописуються у ньому спірні моменти щодо дітей? Адже на початку подружнього життя їх ще, як правило, немає.
— Так, до цього документа вносяться пункти, що стосуються батьківських матеріальних обов'язків. Наприклад, це оплата аліментів під час шлюбу або після його розірвання, забезпечення батьками житла матері, яка залишається з дітьми, або переоформлення батьком нерухомості на дітей. А от всі нюанси щодо виховання, навчання, віросповідання, навіть режиму перебування з батьком або матір’ю в разі розлучення прописуються в окремому договорі.
— З таблоїдів ми знаємо, що шлюбні контракти — звичне явище на Заході. А наскільки цей документ популярний в Україні?
— Часто чую, що цей документ начебто чужий для нашого менталітету. Звісно, у нас укладення шлюбного договору не таке популярне, як за кордоном, але ситуація, хоча й повільно, змінюється. Протягом 2020 р. в Україні було укладено 167 тис. шлюбів, а шлюбні договори підписали 7,5 тис. пар. Це на 7% більше, ніж у 2019 р.
— Укладення договору — тема делікатна. Особливо, коли кохання у розпалі, і пара тільки починає сімейне життя. Як переконати партнера, щоб не виглядати меркантильним?
— За кордоном вже 30 років це абсолютно нормальна, загальноприйнята практика, але в Україні до шлюбного договору часом ставляться як до паперу, що руйнує кохання і довіру. Водночас за статистикою в Україні розлучаються 61% пар, і лише 2% з них укладали шлюбний договір.
А взагалі можна нікому нічого не доводити — досить подивитися на знайомих, які розлучаються зі скандалом, із взаємними обвинуваченнями, погрозами ділять майно та дітей, а потім і бачити одне одного не хочуть. Вони витрачають на розлучення чимало коштів і нервів. А можна було все прописати у договорі і не мати жодних проблем. Сказати партнеру чесно ще перед весіллям: «Звісно, ми не плануємо розлучення і сподіваємося, що будемо жити довго і щасливо і помремо в один день. Але давай про всяк випадок підготуємо запасний парашут». Якщо у вас класні й відкриті стосунки, жодні розмови про шлюбний договір не призведуть до розлучення. Навпаки, тільки зблизять вас. Ми ж страхуємо життя або авто, то чому б не застрахувати свій шлюб?
— А як бути, якщо пара живе у цивільному шлюбі?
— Шлюбний договір без офіційної реєстрації шлюбу укласти не можна, але можна підписати альтернативний договір. Він буде аналогічний шлюбному, але називатиметься інакше: «Договір між чоловіком і дружиною, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу». Такий документ може бути особливо актуальний для тих, хто створив родину вже у зрілому віці й має дітей від попередніх шлюбів. Адже бувають такі ситуації: ви живете з чоловіком 5–10 років, майно зареєстроване на нього, і якщо, не дай боже, щось станеться, всі активи успадкують його діти. А такий договір може захистити жінку, яка не є офіційною дружиною, від подальшого ходіння по судах з метою довести право на спадкування.
— Є якісь відмінності чи особливості в інтернаціональних шлюбах, коли один з партнерів — іноземець?
— Громадяни інших держав частіше наполягають на укладанні шлюбних договорів. І тут треба враховувати не лише наше законодавство, але й правове регулювання іншої країни. У моїй практиці була історія, коли майбутній чоловік-іноземець наполягав на прив’язуванні суми аліментів до кількості років, прожитих у шлюбі. Припустімо, якщо шлюб тривав від року до п’яти, дружина мала отримувати 30 тис. грн щомісяця, якщо від 6 до 10 — 60 тис. грн, від 10 і далі — 100 тис. і більше. Це теж може бути мотивацією, щоб якомога довше зберігати шлюб.
— А чи не буває так, що майбутні чоловік і дружина, починаючи обговорювати пункти шлюбного договору, розсварюються і навіть передумують одружуватися?
— Буває. І щиро кажучи, я це вважаю ще одним плюсом шлюбного договору. Адже краще дізнатися про світоглядні позиції свого партнера до того, як він вдягне обручку на палець, щоб уникнути фатальної помилки. Бо зазвичай перед весіллям ми бачимо партнера дещо ідеалізовано, та й самі не поспішаємо висловлювати відверто все, що думаємо з того чи іншого питання. А потім починається подружнє життя, ці питання рано чи пізно виникають, і починаються сварки, непорозуміння і образи.
Часто у процесі цього обговорення спливають і психологічні моменти, про які людина навіть не здогадувалася. В якості прикладу наведу справу зі свого досвіду. Я представляла жінку, яка наполягала, щоб у шлюбному договорі був пункт про те, що у разі розлучення діти залишаються з мамою. Чоловік був категорично проти. Вони ладні були навіть відмовитися від весілля. Ми витратили на цей пункт більше половини часу, відведеного на обговорення контракту, і з’ясувалося, що чоловік сам ріс без батька і хотів таким от авторитарним рішенням перекрити дитячу травму. Це був складний етап у їхньому житті, але завдяки роботі з психотерапевтом чоловік зрозумів, у чому проблема, і сторони дійшли згоди.
— У блискучому голлівудському фільмі «Неймовірна жорстокість» наведено приклад ідеального шлюбного договору, в якому вразливіший той партнер, який має більші активи. Чи завжди це так?
— Насправді не можна точно сказати, кого більше захищає документ — більш забезпечену людину чи менш. Але він однозначно може дати гарантії захисту матеріальної частини бізнесу, корпоративних прав або майна, яке було нажите до шлюбу і трансформувалося під час стосунків. Крім того, це гарантії для жінок, фінансово залежних від чоловіків. Це реальний механізм, і у будь-якій родині він може виконати функцію запасного парашута, який, можливо, і не знадобиться. Але якщо він є, то у разі розлучення цей процес пройде досить швидко і майже безболісно. І найголовніше, що такий договір допомагає зберегти нормальні стосунки після розірвання шлюбу.
— Досі ми говорили лише про плюси шлюбних договорів. А чи є мінуси?
— Певним негативом можна вважати те, що до українського варіанту шлюбного договору можна вписувати лише майнові інтереси подружжя. А от санкції за подружню зраду, графік виконання подружніх обов’язків тощо, як це робиться у зарубіжних контрактах, вписати, на жаль, не можна.
Другим мінусом є те, що іноді партнера (як правило, жінку) примушують підписати документ. Я знаю прецедент, коли було доведено, що шлюбний договір був підписаний під примусом, і його вдалося оскаржити. Але загалом, якщо сторони підписували договір з власної волі, це справді надійний документ, який аж ніяк не позбавляє шлюб романтики та кохання, але водночас дає відчуття захищеності та прогнозованості.
Тішить, що в Україні помітна тенденція до законодавчого вдосконалення шлюбного договору, у найближчі кілька років, напевне, відбудеться реформа в цьому питанні. Наразі я працюю над формуванням змін до Сімейного кодексу, де, зокрема, йдеться і про шлюбний договір. Водночас ми працюємо над тим, щоб надати українцям більш легкий доступ до цього захисного механізму сімейних стосунків. Наприклад, вже зараз українські громадяни, а також адвокати або юристи мають можливість придбати шлюбний пакет, розроблений моєю юридичною командою, і використовувати його в подальшому.