Про те, що робити судді, який опинився «під прицілом» громадських люстраторів, розповів суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Артем БРАГА.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Регулярно відвідуючи засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції, журналісти «ЮГ» стали свідками деяких резонансних процесів, що останнім часом відбуваються у нашій судовій системі та стають предметом подібних розглядів. Героєм одного з таких процесів є Артем Брага.
Особливістю цієї історії є те, що майже кожне засідання Комісії, на якому розглядаються скарги на діяльність цього судді, відвідують парубки, які, спілкуючись з журналістами у кулуарах, позиціонують себе як представники громадської організації, що бере участь у люстраційному процесі.
Сам же суддя у письмових та усних поясненнях переконує ВККС України у тому, що заявники, їхні скарги й так званий громадський контроль є лише механізмами «зведенням з ним рахунків» особою, проти якої суддею було подано заяву до правоохоронних органів та яку надалі було притягнуто до юридичної відповідальності за вчинений проти правосуддя злочин.
Поспілкувавшись з експертами з цього приводу, «ЮГ» виявила наступне: ні заяви до правоохоронців, ні ремство до органів професійного самоврядування не гарантують судді убезпечення від безпідставних обвинувачень, неправомірного психологічного, а іноді й фізичного впливу з боку третіх осіб. Зазначене перетворюється на небезпечну тенденцію, за якою жоден законник не може бути впевнений у тому, що будь-які його рішення та навіть діяння поза професійною площиною не стануть підставою для конфлікту з окремими зацікавленими громадянами.
- Артеме Володимировичу, чи відомо Вам, скільки наразі скарг та заяв знаходиться на розгляді у ВККС України щодо Вашої професійної діяльності?
- Відповідаючи на Ваше запитання, варто почати з того, що переважна кількість скарг та заяв має відверто технологічний наклепницький характер, з метою штучного формування щодо мене негативного суддівського іміджу, маніпулювання такою інформацією та створення перед ВККС України хибного уявлення про начебто масове незадоволення моєю роботою з боку третіх осіб.
Парадокс та абсурдність цієї ситуації полягає у тому, що більшість заявників я навіть ніколи не бачив. Ці особи ніколи не були учасниками судових процесів, що відбувались за моєї участі. Я впевнений, що реальною причиною інспірування та подання численних завідома безпідставних заяв і скарг з боку невідомих мені осіб є обіцяна помста з боку Особи_1, яку, за моєю заявою до правоохоронних органів, за вчинений проти правосуддя злочин за ч. 1 ст. 376 КК України, було притягнуто до юридичної відповідальності.
Під час судового розгляду ця особа публічно пообіцяла створити мені «неприємності» у проходженні публічної служби, що, власне, відбувається навколо мене протягом майже 3-х років. Зокрема, подача завідома безпідставних та наклепницьких скарг з боку невідомих мені осіб є одним з інструментів такого впливу задля штучного створення негативного суддівського образу.
Мушу констатувати, що фактично я став заручником цієї ситуації через те, що звернувся до правоохоронних органів та повідомив про тиск на мене як судді при виконанні суддівських обов’язків з боку Особи_1, яка намагалась вплинути на мене, з метою одержати бажане неправосудне рішення у цивільній справі №201/5267/13ц.
- Редакції відомо, що одне з рішень ВККС України про притягнення Вас до дисциплінарної відповідальності (а саме – рішення №1996/дп-15) оскаржене Вами до Вищої ради юстиції. Чи є інші рішення ВККС, які Ви оскаржували до ВРЮ, та чому вказане рішення Ви оскаржили до Ради, а не до, скажімо, Вищого адміністративного суду?
- За 5 років роботи мене було один раз притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Попри моє поважливе ставлення до ВККС України, я вирішив оскаржити рішення Комісії від 30.06.2015 р. про притягнення мене до дисциплінарної відповідальності, оскільки не був згодний з її висновками. Реалізовуючи право на оскарження, я звернувся до Вищої ради юстиції, як це передбачено п. 4 ч. 1 ст. 3, ст. 45-46 Закону України «Про Вищу раду юстиції». Станом на сьогодні дисциплінарна секція ВРЮ задовольнила мою скаргу та прийняла попереднє рішення про скасування догани. Чекаю на остаточне рішення ВРЮ.
- Надаючи пояснення ВРЮ під час розгляду Вашої скарги, Ви виступили з клопотанням про недопущення втручання у процес розгляду третіх осіб? Чим Ви мотивували таке прохання, адже засідання ВРЮ є відкритими?
- Як громадянин та суддя я вважаю, що публічний, чесний та змагальний процес є запорукою прийняття законних і справедливих рішень. Разом з цим, я не поділяю позицію сторонніх осіб, які, не будучи учасниками судових проваджень, що відбувались за моєї участі, на засіданнях поважних державних органів з розгляду моїх суто трудових чи процесуальних питань дозволяють собі (не маючи будь-яких правових підстав) влаштовувати акції прямої дії, з використанням психологічного тиску, з розповсюдженням завідома недостовірної інформації, наклепницьких плакатів, намагаючись позапроцесуально втрутитись у перебіг розгляду засідань, поводячи себе відверто зухвало. При цьому страждає не лише моя професійна репутація, а й порушується моя людська гідність.
У зв’язку з такими неправомірними діями, я вимушений був звернутися до Вищої ради юстиції з відповідним клопотанням щодо виключення будь-якого тиску з боку третіх осіб при розгляді моєї скарги на рішення ВККС України від 30.06.2015 р.
Як було вказано у моєму клопотанні та як я пояснив членам Ради, вже майже 3 роки щодо мене, як судді, здійснюється неправомірний тиск і вживаються неправомірні заходи, спрямовані на мою дискредитацію. Зокрема, через засоби масової інформації та мережу інтернет демонструються сюжети про мою начебто суддівську непорядність, розповсюджується неправдива та завідома брехлива інформація, від третіх осіб інспіруються численні безпідставні заяви та скарги до державних органів та органів, що формують суддівський склад, з метою не допустити позитивного проходження призначення мене на посаду судді безстроково.
Одними з прикметних провокацій, до яких вдаються так звані громадські активісти, є демонстрація наклепницьких та блюзнірських плакатів у судах України, ВРЮ, ВККС України, завідома брехливі повідомлення про начебто вчинення мною кримінальних злочинів тощо.
Відомо, що раніше голова ВРЮ на своєму брифінгу (де, до слова, були присутні й мої «обвинувачі») намагався розтлумачити громадськості, що подібна поведінка може бути розцінена як неправомірний тиск на Раду та в майбутньому стане підставою для сумніву у неупередженості її рішення.
Намагаючись виключити подібні наміри з боку саме третіх осіб, які позиціонують себе як представники ГО, мною було заявлене зазначене клопотання.
- А звинувачення дійсно є безпідставними? Адже, як каже народне прислів’я, – диму без вогню не буває…
- Давайте розмовляти мовою фактів, а не мовою припущень, оскільки звинувачення на мою адресу знаходяться в юридичній площині. Якщо звернути увагу на тих осіб, які постійно здійснюють щодо мене неправомірні дії, заявляючи про люстраційну діяльністю, то стає зрозумілим, що ці особи є приятелями Особи_1 та виступають фактичними виконавцями тих «обіцянок» створити мені неприємності, як помсту за викриття винної особи за вчинений злочин проти правосуддя за ч. 1 ст. 376 КК України. Допускаю, що задля такої мети була створена ГО, активістами якої є приятелі Особи_1. Такі сторонні особи позиціонують себе як представники громадськості, що здійснюють люстраційну діяльність, але при цьому не мають жодного стосунку до цієї сфери. Як з’ясувалось, статутною метою цієї ГО є популяризація фізкультурно-спортивної діяльності. Мені, як юристу, важко провести паралелі між спортом та здійсненням правосуддя, але це може свідчити лише про те, що новітні соціально-політичні процеси в Україні використовують випадкові люди (часто відверті шахраї) у своїх приватних інтересах, задля здійснення тиску та розправи над «неугодними» суддями. Я впевнений, що така протиправна діяльність третіх осіб, активістів ГО лише дискредитує в цілому позитивну ідею участі громадськості у реформуванні всіх гілок влади у нашій країні.
Не зважаючи на статутні завдання, голова й так званні активісти цього спорт-угруповання, не маючи законних та морально-етичних підстав, регулярно звинувачують мене у тому, що я «систематично фабрикую кримінальні справи» або, що я «посадив Особу_2 у камеру до людей, які хворіють на туберкульоз». Беручи до уваги те, що розгляд кримінальних проваджень до моєї спеціалізації судді не включений, а також те, що суддя не має владних повноважень визначати камеру, в якій утримуватиметься учасник кримінального процесу, я можу дійти висновку не лише про безпідставність та замовність звинувачень, але й про юридичну некомпетентність самих «обвинувачів», неприпустиму для осіб, які взяли на себе соціальний обов’язок співпрацювати з державними органами, формувати нові механізми взаємодії громадськості та держави, направлені на зміцнення законності, формування нової системи влади.
Можу навести один з ганебних прикладів відвертого зловживання активістами ГО своїми громадянськими правами та незаконного розпорядження процесуальними правами третьої особи. Так, 30 червня минулого року два громадські активісти з розгляду скарги Особи_2 повідомили ВККС України про те, що вони є представниками Особи_2 (це було зафіксовано у стенограмі засідання Комісії). А пізніше, 27 листопада цього ж року, на адресу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла письмова заява Особи_2 з приводу незаконного використання його прав третіми особами, представниками ГО, які не мають права на представництво його інтересів. З цим же повідомленням Особа_2 звернувся і до ВРЮ. Не зважаючи на викладене, так звані активісти без будь-яких представницьких повноважень, самоправно продовжили свою діяльність, всупереч інтересам та волі скаржника. На мою думку, такі дії «контролерів» підпадають під ознаки адміністративного або кримінального правопорушення щодо незаконного присвоєння та використання процесуальних прав третьої особи всупереч її волі, що по суті є процесуальним шахрайством.
- Відомо, що крім психологічного тиску, на Вас чинився і тиск фізичний. У чому він проявлявся?
- 16.06.2015 р. з метою здійснення додаткового тиску на мене у процесі проведення судового слідства щодо обвинувачення Особи_1, під час мого перебування у черговій щорічній відпустці з боку так званих активістів вже згаданої мною громадської організації (приятелів Особи_1) було здійснено напад на автомобіль, у якому я їхав на місці пасажира. «Небайдужі громадяни» незаконно заблокували транспортний засіб, у якому я знаходився, та намагались силоміць витягти мене з транспортного засобу й завдати тілесних ушкоджень. Про зазначені обставини я повідомив відповідний правоохоронний орган.
11 січня поточного року, тобто за день до дати засідання дисциплінарної секції ВРЮ, у мережі Інтернет третіми особами була викладена персональна інформація про мене та членів моєї родини, що має охоронятись Законом, включаючи адресу проживання моєї родини.
Я розумію, що стосовно мене розв’язана брудна технологічна компанія з метою моєї дискредитації, тиску на мене, моїх родичів, задля «зведення рахунків» за мою принципову позицію та звернення до правоохоронних органів, надання у суді правдивих пояснень.
Враховуючи зазначені обставини, я маю обґрунтовані підстави побоюватись за своє життя та здоров’я, а також життя і здоров’я близьких мені осіб.
- Чим завершилось Ваше звернення до правоохоронців з приводу нападу на транспортний засіб та чи звертались Ви до правоохоронних органів з приводу оприлюднення адреси проживання Вашої родини?
- Маю переконання, що обставини фактичного нападу на мене 16.06.2015 р. та спроби завдати мені тілесних ушкоджень є прямим доказом фактичного виконання тих «обіцянок», які пролунали 24.05.2013 р. та 27.05.2013 р. з боку Особи_1 на мою адресу, як судді при виконанні професійних обов’язків з розгляду цивільної справи №201/5267/13ц.
За наслідками таких подій органами правопорядку з окремими активістами ГО була проведена так звана профілактична бесіда про недопущення у майбутньому вчинення протиправних дій. Відомості до ЄРДР органами правопорядку внесені не були. Причини такої бездіяльності мені не відомі.
Однак, за заявою одного з приятелів Особи_1, були внесені відомості до ЄРДР по факту начебто наїзду на нього транспортним засобом у якому я знаходився. Ці заяви Особи_3 про начебто наїзд на нього, є брехнею задля створення, на моє глибоке переконання, виправдання за напад та скоєння кримінального правопорушення. Стосовно розповсюдження про мене та членів моєї родини персональних даних, то мною, безумовно, будуть направлені відповідні повідомлення та заява до правоохоронних органів.
- Чи звертались Ви за захистом до якихось інших органів?
- На підставі п. 8 ч.4 ст. 55 Закону «Про судоустрій і статус суддів» з відповідною заявою я звернувся до органів суддівського самоврядування. Надана мною інформація була перевірена Радою суддів України та знайшла своє підтвердження у Рішенні РСУ від 06.11.2015 р. №119.
У вказаному документі РСУ було визнано, що обставини, викладені у повідомлені про тиск на мене з боку громадських активістів, у процесі перевірки знайшли своє підтвердження.
Було визнано неприпустимим втручання у процес судочинства, тиск на суд та учасників процесу з боку сторонніх осіб, у тому числі громадських організацій. З метою недопущення дискримінації судді за професійною ознакою та створення штучних перешкод під час здійснення суддею правосуддя або вплив на нього з боку членів ГО, учасників судового розгляду, як форми тиску на суддю, було вирішено направити рішення РСУ до ВККС.
Одержавши вичерпні пояснення та відповіді на запитання, «ЮГ» приходить до висновку, що ми стаємо свідками загрозливої ситуації, коли користуючись змінами у країні й цілком обґрунтованими спробами провести судову реформу з метою очищення судової системи та повернення їй суспільної довіри й поваги, дрібні кримінальні елементи (під виглядом участі у люстраційному процесі) намагаються вирішити власні питання і помститися конкретному судді за його принципову позицію під час виконання своїх обов’язків, а в окремих випадках навіть створити системний бізнес на «контролі» судової системи.
Особливе занепокоєння викликає той факт, що у разі, якщо цим «активістам» вдасться здійснити особисту помсту стосовно конкретного судді та зруйнувати його кар’єру, вони на цьому не зупиняться і розширять свою діяльність на інших представників судової гілки влади та правоохоронців взагалі. Таким чином вони отримають вагомий незаконний вплив на правоохоронну й судову системи, який використають у власних цілях, а крім того дискредитують саму ідею участі громадськості у реформуванні всіх гілок влади в нашій країні. На жаль, зараз є всі підстави вважати, що саме такі процеси вже відбуваються і набирають обертів.