Високий суд Делі своїм рішенням постановив, що знищення твору не є порушенням особистих прав автора, відповідно до ст. 57 Закону про авторське право Індії, і підкреслив необхідність мати чіткі законодавчі норми щодо обсягу моральних прав, а також художніх робіт в Індії.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Чи має архітектор, як автор художнього твору в формі будівлі, що охороняється авторським правом, право обмежувати власника землі, щоб знести будівлю і побудувати на її місці іншу? Високий суд Індії в Делі 28 травня 2019 р. по справі «Радж Ревал проти Союзу Індії і Орс» на це твердо відповів негативно.
Рішення Делійського суду надає перевагу вимогам міського планування над моральними правами архітектора. Суд постановив, що власник будівлі має всі права розпоряджатися або руйнувати її. Рішення є важливим у юриспруденції щодо сфери дії та обмежень «моральних прав» в індійському Законі про авторське право.
Справа Радж Ревал (Raj Rewal Case). Будівлю Залу Націй було спроектовано позивачем Раджа Ревал, відомим архітектором і конструктором Махендра Раджа. Будівля височіла на території Прагаті Майдан в Нью-Делі й архітектурна винахідливість цих будівель набула унікальної відмінності, ставши першою в світі «бетонною конструкцією з великими прольотами». У 2016 р. Індійська організація зі сприяння торгівлі (ITPO) запропонувала знищити комплекс Залу Націй, щоб побудувати «Об'єднаний виставково-конференц-центр».
Після декількох невдалих скарг позивача до адміністративних і судових органів будівлю було знесено. Тому позивач подав позов до Високого суду Делі проти дій ITPO, заявивши про порушення особливих прав автора відповідно до ст. 57 Закону про авторське право Індії, і зажадав обов'язкової судової заборони для відновлення будівлі відповідно до оригіналу плану.
Особливі права автора відповідно до індійського закону про авторське право. Розділ 57 Закону про авторське право Індії захищає авторські права власності та цілісності. Будь-які спотворення, каліцтва або зміни, якщо встановлено, що вони завдають шкоди репутації або честі автора, є недопустимими, і позивач має право обмежувати діяльність або вимагати відшкодування збитків.
Однак Високий суд Делі відхилив твердження позивача про те, що його моральні права, відповідно до розділу 57, були скасовані власником землі. Суд постановив, що права позивача, відповідно до ст. 57, мають статутний характер, передбачений індійським Законом про авторське право як експропріаційне законодавство, тоді як право на власність є конституційним правом відповідно до ст. 300-А Конституції Індії. Зазначена стаття говорить, що «ніхто не може бути позбавлений свого майна, крім як за законом; жоден закон, якщо в ньому прямо не передбачено позбавлення майна, не може бути побічно витлумачений як позбавлення особи його власності». У результаті конституційні права завжди повинні переважати над законними правами.
Суд зазначив, що формулювання ст. 57 (1) (b) Закону про авторське право Індії встановлює принцип, згідно з яким твір не повинен бути недосконалим, оскільки це може вплинути на честь і репутацію архітектора. Отже, неподання твору не є порушенням прав відповідно до розділу 57, тому що «те, що не можна переглянути, побачити, почути або відчути, не може бути недосконалим і не може вплинути на честь або репутацію автора».
Крім цього, знищення твору в його цілісності, тобто його зникнення, не може завдавати шкоди репутації автора через відсутність у ньому недоліків. Суд сказав: «Мені подобається або не подобається тільки та будівля/споруда, яку я бачу. Те, що я не бачу, не засуджую. Коли будівлі не видно, питання формування будь-якої думки архітектора не виникає».
Високоповажний пан юстиції Раджив Сахай Ендлау далі спирався на розділ 52 (1) (x), який передбачає виключення з авторського права, а саме «реконструкцію будівлі або споруди відповідно до архітектурних креслень або планів, на підставі яких будівля або структура була спочатку побудована». У цьому розділі йдеться про те, що така реконструкція будівлі не є порушенням авторських прав. Якщо знесення будівлі заборонене відповідно до Розділу 57 (1) (б), то Розділу 52 (1) (х) стане надмірним за своїм характером. Врегульований принцип права свідчить, що «жодна частина статуту не повинна тлумачитися таким чином, щоб зробити іншу його частину зайвою або непотрібною». Тому, на думку суду, розділ 57 Закону не може передбачати право на заперечення до руйнування будівлі.
Таким чином, суд відхилив вимогу позивача про тимчасове звільнення і постановив, що зацікавленість позивачів у збереженні цілісності роботи повинна бути збалансована з інтересами власників будівлі і, як наслідок, права власника будівлі повинні переважати права власника інтелектуальної власності.
Вплив на юриспруденцію моральних прав в Індії. У більш широкому плані у рішенні суду було записано, що знищення твору не є порушенням особливих прав автора відповідно до ст. 57 Закону про авторське право Індії. Проте воно обмежує обсяг моральних прав, передбачених у Розділі 57, і підкреслює необхідність мати чіткі законодавчі норми щодо обсягу моральних прав на архітектурні та художні твори в Індії.
Індія має прийняти правила, аналогічні Закону про внесення змін до авторські права (моральні права) 2000 р. в Австралії, де власники будинків повинні добросовісно консультуватися з архітектором або автором твору і повідомляти про це до зміни або знесення. Така законодавча зміна допоможе зберегти історичну та культурну спадщину.
До тих пір, поки не відбудеться така важлива зміна, у авторів та архітекторів мало засобів для збереження цілісності їх робіт.
Джерело
Delhi High Court Raj Rewal vs Union Of India & Ors on 28 May, 2019