26 червня 2020, 12:16

ВС пояснив, що потрібно враховувати для правильної кваліфікації злочину

Прес-служба Верховного Суду

Засуджений за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ч. 1 ст. 213 КК України) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вироком суду першої інстанції особа була засуджена до покарання у виді штрафу у розмірі 25550 грн, а на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнена від відбування призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності. Апеляційний суд змінив цей вирок, виключивши з його мотивувальної частини посилання на систематичне порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, а також на вчинення дій щодо організації незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту. В іншій частині вирок залишено без зміни.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Читайте також: "ВС залишив без розгляду позов щодо звільнення позивача з посади першого заступника Голови СЗРУ".

Про це повідомляє прес-служба Верховного Суду.

Так, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду задовольнив цю скаргу.

Як зазначено в постанові ККС ВС, суд апеляційної інстанції зауважив, що особу обвинувачено в тому, що вона здійснювала прийом брухту кольорових і чорних металів як фізична особа та не була суб’єктом господарської діяльності, а, отже, системність у вчиненні таких дій є непотрібною.

Однак для правильної правової кваліфікації злочину, передбаченого ст. 213 КК України, необхідно, крім іншого, також врахувати, що в таких випадках йдеться про відсутність державної реєстрації, обов’язковість якої обумовлена тим, що особа здійснює відповідну діяльність, яка має загальні законодавчі ознаки підприємницької чи іншої господарської діяльності (статті 3, 42 ГК України). Саме про таку діяльність ідеться в законодавчому визначенні операцій з металобрухтом (ст. 1 Закону України "Про металобрухт"). Тому дії осіб, які не мають ознак такої діяльності, не є злочином.

Отже, відповідно до вимог ст. 91 КПК України до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у цьому випадку належать і обставини, які свідчать про те, що діяльність особи мала ознаки підприємництва.

Так, згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво – самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім того, відповідно до Закону України "Про металобрухт" операції з металобрухтом – це заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів. У ст. 1 Закону України "Про підприємництво" зазначено, що підприємництвом визнається безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.

Проте апеляційний суд не взяв до уваги норм зазначених законів, належним чином не перевірив, чи мала діяльність особи ознаки підприємницької. До того ж не були належно обґрунтовані й висновки апеляційного суду щодо безпідставності доводів засудженого про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ст. 213 КК України.

Тож апеляційний суд хоч і виклав в ухвалі доводи засудженого, наведені в апеляційній скарзі, та, залишаючи скаргу без задоволення, не зазначив достатніх, мотивованих підстав щодо того, чому її визнано необґрунтованою. При цьому апеляційний суд обмежився перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку, і загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину. Виключаючи ознаку систематичності порушення особою порядку здійснення операцій з металобрухтом, апеляційний суд не проаналізував і не навів мотивів (з урахуванням положень ст. 1 Закону України "Про підприємництво" та ст. 42 ГК України), як саме таке виключення впливає на кваліфікацію вчиненого діяння.

Детальніше з постановою ККС ВС у справі № 241/1510/16-к (провадження № 51-248км20) можна ознайомитися за посиланням.

Нагадаємо, ВРП підтримала законопроект про судову реформу.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати