15 травня 2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу №904/6439/17.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про це повідомляє прес-служба Верховного Суду.
Читайте також: "ЮФ "АНК" захистила інтереси PORTINVEST у Верховному Суді".
Так, предметом спору в справі було визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 червня 1999 р., виданого Громадській організації "Товариство сприяння обороні України" (далі - ГО "ТСО України") як правонаступнику колишньої загальновідомої молодіжної організації ДТСААФ (далі – Організація), припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на приміщення механічної майстерні та будівлі водної станції, розташовані по вул. Набережна Перемоги, З-п у м. Дніпрі, за позовом ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" (далі – Завод).
У ВС зазначають, що важливість розгляду цієї справи полягає в необхідності забезпечення принципу стабільності цивільного обороту та захисту права громадських організацій на мирне володіння майном нарівні з суб'єктами господарювання, чого вимагає численна практика Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 р., "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 р., "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 р., "Серков проти України" від 7 липня 2011 р., "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 р., "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 р., "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 р., "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 р.).
Завод вважає себе єдиним власником спірних об'єктів нерухомості, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14 червня 1999 р. було видано громадській організації всупереч вимог чинного на той час законодавства та є перешкодою у реалізації прав власника.
Залишаючи в силі постанову суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, Верховний Суд виходив із того, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2007 р. у справі №8/141-07, яке набрало законної сили та не оскаржено Заводом, встановлено той факт, що на підставі договору спільного будівництва від 22 травня 1959 р., укладеного між Організацією і Заводом, спірні об'єкти нерухомості водної станції були збудовані спільно за рахунок коштів обох сторін з розподілом по ½ частини кожній стороні.
Читайте також: "Спільне сумісне майно може бути відчужене лише зі згоди одного з подружжя, - ВС".
Таким чином, як вказують у ВС, колегія суддів цілком обґрунтовано погодилася з висновками апеляційного суду про правомірне набуття сторонами (Заводом та ГО "ТСО України") права власності на спірне майно у рівних частинах з конкретним визначенням, яке майно кому належить, зокрема, в резолютивній частині судового рішення у справі №8/141-07 чітко визначені об`єкти, право власності на які має позивач.
Разом з тим, на думку ВС, перелік майна, яке перейшло у власність позивача, правомірно відхилено апеляційним судом, оскільки він не може бути належним доказом у справі, позаяк не містить фактичних часток, які увійшли до статутного капіталу позивача. У ньому відсутні кількісні показники площі спірного майна та неможливо їх вирахувати виходячи з вартісної оцінки майна, а зазначеним вище судовим рішенням такі показники чітко ідентифіковані.