Позивач звернувся до адміністративного суду із позовом, у якому просив визнати протиправними дії міської ради щодо прийняття окремих пунктів рішення "Про розгляд звернень юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань" та скасувати зазначені пункти.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про це повідомляє прес-служба Верховного Суду.
Читайте також: "Які виборчі права мають офіційні спостерігачі: роз’яснення ВС".
Так, суди першої та апеляційної інстанції заявлені позовні вимоги задовольнили, однак міська рада оскаржила відповідні рішення, посилаючись на порушення правил визначення предметної юрисдикції. На думку відповідача, цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржувані пункти рішення міськради стосуються процесу укладання договорів оренди земельних ділянок та їх умов.
Ухвалюючи рішення за результатами розгляду касаційної скарги, Велика Палата ВС виходила з того, що позивач оскаржував окремі пункти ненормативного акта органу місцевого самоврядування про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки, яка є комунальною власністю, а міськрада під час здійснення повноважень власника землі є рівноправним суб’єктом земельних відносин. Отже, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права оренди на спірні земельні ділянки не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди на земельні ділянки.
Як зазначається, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб’єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.
Враховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Схожих висновків ВП ВС дійшла, зокрема, у постанові від 20 червня 2018 р. у справі №727/10968/17 (провадження №11-524апп18), яку можна переглянути тут.
Читайте також: "Український суддя проти газети: наклеп чи свобода висловлювань".
Таким чином, з огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, та враховуючи суб'єктний склад учасників справи, Велика Палата ВС вважає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Із повним тестом постанови ВП ВС від 3 квітня 2019 р. у справі №727/1002/17 (провадження №11-1492апп18) можна ознайомитися тут.