Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості (дострокове стягнення), яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а є підставою виникнення права на отримання гарантій належного виконання зобов’язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Підставою для розгляду справи Великою Палатою ВС стала необхідність відступити від правового висновку Верховного Суду України для формування єдиної судової практики при розгляді справ зазначеної категорії.
Читайте також: «КАС ВС пропонує відступити від висновку ВСУ щодо порядку дострокового призначення пенсії за віком матерям інвалідів з дитинства».
Так, спір пов’язаний з невиконанням попереднього рішення суду, згідно з яким на дострокове, у повному обсязі, погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки. Однак коштів, отриманих від продажу предмета іпотеки, виявилося недостатньо для повного задоволення вимог кредитора, який звернувся до суду з новим позовом про стягнення заборгованості як за тілом кредиту, так і за процентами за користування кредитом та пені за весь період користування кредитом.
Про це повідомляє прес-служба Верховного Суду.
У постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата ВС відступила від правового висновку, викладеного Верховним Судом України 23 вересня 2015 року в постанові у справі № 6-1206цс15. Зазначеною постановою усталену судову практику в цивільних справах цієї категорії фактично було змінено та розтлумачено положення ЦК України таким чином, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору. Також не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій і процентів, передбачених умовами договору та ЦК України.
Велика Палата ВС вважає, що, звертаючись із першим позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки для дострокового стягнення у повному обсязі за кредитним договором тіла кредиту, заборгованості за процентами та пені, кредитор змінив умови кредитного договору щодо строку його дії, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно на погашення такої заборгованості засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред’явлення до позичальника вимог на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Якщо в рішенні суду про звернення стягнення на предмет застави вказана заборгованість за кредитним договором у повному обсязі (дострокове стягнення), то невиконання такого рішення не зумовлює виникнення у кредитора права на стягнення процентів та пені, передбачених кредитним договором. У кредитора (стягувача) виникає право на отримання гарантій належного виконання зобов’язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З повним текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.