Верховний Суд підготував огляди практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж січня та лютого 2025 року. Про це повідомила пресслужба ВС.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ККС ВС: Воєнний стан вимагає виконання військового обов’язку всіма громадянами, включно зі Свідками Єгови".
В оглядах, серед іншого, відображено низку рішень та ухвал ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Ідеться, зокрема, про:
- рішення ЄСПЛ у справі CANNAVACCIUOLO AND OTHERS v. Italy (№ 51567/14 та ін.). Справа стосувалася скарги мешканців і асоціацій з регіону Кампанія (Італія), які заявили, що Держава не захистила їх від незаконного скидання, захоронення та спалювання небезпечних відходів, зокрема у відомій зоні "Terra dei Fuochi". ЄСПЛ підтвердив наявність серйозного, справжнього і достовірного ризику для життя заявників, які мешкали на забруднених територіях, і встановив порушення ст. 2 Конвенції. ЄСПЛ зауважив, що італійська влада не вжила своєчасних, адекватних заходів для ідентифікації, моніторингу і ліквідації наслідків забруднення, зокрема не діяла з належною ретельністю, не захистила громадян, не забезпечила прозорої інформації та не гарантувала епідеміологічного нагляду. У рішенні наголошено, що Державі слід розробити комплексну стратегію реагування, створити незалежний моніторинговий орган і забезпечити доступ до єдиної інформаційної платформи;
- рішення ЄСПЛ у справі DENYSYUK AND OTHERS v. Ukraine (№ 22790/19, № 23896/20, № 25803/20 та № 31352/20). Справа стосувалася скарг щодо здійснення негласних слідчих (розшукових) дій за заявниками, а також порушення конфіденційності комунікацій адвоката та клієнтів. ЄСПЛ констатував порушення ст. 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя) та ст. 38 Конвенції (розгляд справи) через відмову Уряду надати запитувані документи, попри наявність обов’язку співпраці з ЄСПЛ. Зокрема, ЄСПЛ встановив, що не було доведено, що заходи спостереження вжиті на законних підставах, що комунікація заявників з їхніми адвокатами не була достатньо захищена від можливих зловживань, що гарантії були недостатніми, що заявники не мали доступу до достатньої інформації та документів для оскарження дозволів про проведення НСРД і що доступні засоби правового захисту в будь-якому разі були неефективними.