У Києві 11 жовтня 2024 року відбулися XI Міжнародні арбітражні читання пам'яті академіка І.Г. Побірченка «Арбітраж в умовах викликів: формуючи майбутнє сьогодні», які організувала НААУ.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На початку заходу з вітальними словами виступили Микола Селівон, голова ICAC та UMAC, Ірина Мудра, заступниця керівника Офісу Президента України (онлайн), Роман Бабій, голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, Лариса Рогач, голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, та Геннадій Чижиков, президент ТПП України.
За словами пана Селівона, арбітражні інститути призвичаїлися до умов війни та ефективно виконують свою роботу. Він розповів, що наразі понад половина справ розглядається МКАС в онлайн-режимі, а важлива інформація була поміщена в сховище за кордоном. Водночас пріоритетами арбітражних установ при ТПП України є:
1) диджиталізація адміністрування справ. За словами Микола Селівона, є електронний документообіг, однак потрібно нове програмне забезпечення, яке б надало більше комфорту сторонам у розв’язанні спорів;
2) розширення компетенції українського арбітражу.
«Ми хочемо, щоб МКАС став майданчиком для розв’язання інвестиційних спорів. Ми сподіваємося, що скоро в нашій державі настане мир, а також думаємо вже про те, що в Україну надійдуть інвестиції. Тому потрібен відповідний захист. Ми вже готуємося до цього, вивчаємо відповідну практику, підготували інвестиційний регламент», – сказав голова ICAC та UMAC.
Арбітраж
Перша сесія заходу мала тему: «Міжнародний арбітраж та інвестиційна привабливість». Її модерувала Інна Ємельянова, заступниця голови ICAC та UMAC.
Лукас Містеліс, старший партнер Clyde & Co, професор Лондонського університету королеви Марії, виступив із темою: «Арбітражний інститут чи визнані арбітри? Критерії вибору в інвестиційних спорах». За його словами, важливо зрозуміти, серед іншого, чи можна довіряти інституціям, які призначають арбітрів, а також як узагалі арбітри можуть впливати на події.
Також він розповів про критерії для відбору арбітрів. Лукас Містеліс вказав, що для арбітра важливі не лише технічні знання: важливо дізнатися, наскільки людина є відкритою, досвідченою, має відповідні навички.
«Тобто потрібні юристи з певною спеціалізацією, які б також були обізнані в міжнародному праві. Також при відборі потрібен арбітр, який має навички міжособистісного спілкування», – вказав він.
На панелі з темою: ««Стабільність» арбітражного застереження в ракурсі інвестиційної привабливості» виступив Василь Крат, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Зокрема, він зазначив, що цивільний оборот «любить тишу», оскільки договори не вчиняються для того, щоб їх не виконувати, а також не для того, щоб надалі констатувати їх неукладеність, нечинність тощо.
«Те саме в принципі стосується будь-якої конструкції, про яку учасники обороту домовляються. Вони домовляються про те, щоб воно потім виконувалося, а не для того, щоб усе це нівелювати, знищити. Оця «тиша» виражається в тому, що є недійсність погана й добра. Про добру недійсність ми говоримо тоді, коли, наприклад, правочин, який вчиняється на шкоду кредитору. Ми кажемо: «Тут добра недійсність». Вона допомагає задовольнити вимоги кредитора. Є також умовний термін «погана недійсність». Здебільшого учасники обороту як хочуть усе це використовувати? Щоб щось не виконувати, в ситуації з арбітражним застереженням – щоб воно не давало компетенції арбітражному суду. Це погана недійсність – ми рано чи пізно так будемо дивитися на будь-яку з них… У будь-якому випадку для забезпечення стабільності потрібно не допускати поганої недійсності», – розповів він.
На тему: «Правовий захист та супровід значних інвестицій в Україні» виступив Олександр Мельниченко, в.о. виконавчого директора UkraineInvest. Він розповів, що у 2021 році український Уряд визначив UkraineInvest уповноваженою установою для підтримки інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями. Водночас законодавство про значні інвестиції набуло чинності у квітні 202 року.
Крім цього, пан Мельниченко розповів про кроки інвестора, що претендує на державну підтримку:
1) заявник звертається до UkraineInvest за супроводом у підготовці та реалізації інвестиційного проєкту;
2) заявник у супроводі UkraineInvest готує заявку до Мінекономіки;
3) заявник у супроводі UkraineInvest подає заявку для проведення оцінки інвестиційного проєкту до Мінекономіки;
4) Мінекономіки проводить оцінку інвестиційного проєкту (яка триває до 60 календарних днів);
5) Мінекономіки готує висновок про доцільність або недоцільність реалізації інвестиційного проєкту;
6) у разі висновку про доцільність, Мінекономіки готує проєкт рішення про укладення СІД та надсилає його КМУ;
7) укладення СІД між заявником та/або інвестором, КМУ та ОМС (якщо він є стороною СІД);
8) інвестор у супроводі UkraineInvest реалізує інвестиційний проєкт.
Також на заході з темою: «Україна як місце вирішення інвестиційних спорів: pros and cons» виступив Сергій Гришко, керуючий Адвокатського бюро Сергія Гришка «КВЕРІТІУС Україна». За його словами, конкретне місце арбітражу в умовах про захист інвестицій вказується рідко – водночас більшість арбітражів за договорами про захист інвестицій проводяться відповідно до Конвенції Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами (1965 року), які не підлягають «наглядовій» юрисдикції державних судів.
Він також назвав фактори, які враховують сторони при виборі місця арбітражу (нейтральність при вирішенні спору, репутація та визнання арбітражу, практика виконання арбітражних рішень), а також ключові принципи для забезпечення ефективного місця арбітражу (як це вказано в CIArb London Centenary Principles):
1) законодавство – чітке, ефективне, сучасне арбітражне законодавство, яке забезпечує вибір арбітражу як методу врегулювання спору шляхом врегулювання рамок для сприяння чесному та справедливому вирішенню спору, обмеження втручання національного суду, балансу між конфіденційністю та прозорістю;
2) судова система – незалежна, компетентна, ефективна, з досвідом у сфері міжнародного комерційного арбітражу та з повагою ставиться до вибору сторонами арбітражу як методу врегулювання їхніх спорів;
3) юридична експертиза – можливість сторін залучати національних юристів, компетентних у сфері міжнародного арбітражу;
4) право на представництво;
5) доступність та безпека;
6) етика – впровадження професійних та інших норм, сталі положення міжнародних етичних принципів, які будуть покликані регулювати поведінку арбітрів та адвокатів;
7) імунітет – законодавчо визначене право арбітра на імунітет від цивільної відповідальності за будь-які дії або бездіяльність, вчинені або не вчинені арбітром.
На думку Сергія Гришка, Україна вже має необхідну базу для визначення її юрисдикції як місця розгляду інвестиційних спорів. Так, чинне законодавство не забороняє обирати Україну як місце для інвестиційного арбітражу, однак, вказав він, є доцільним доповнення закону відповідною спеціальною нормою щодо можливості розгляду інвестиційних спорів. Водночас не містять заборони на вибір сторонами України як місця для такого арбітражу й численні арбітражні регламенти.
Керуючий адвокатського бюро також назвав ті проблемні питання, які потрібно розв’язати для якісного вирішення інвестиційних спорів в Україні:
1) прямо передбачити, що український закон «Про Міжнародний комерційний арбітраж» поширюється на інвестиційні спори;
2) передбачити право інвесторів передавати будь-який інвестиційний спір на розгляд МКАС;
3) прийняти новий арбітражний регламент для розгляду МКАС інвестиційних спорів;
4) удосконалити регулювання повноважень судів із розгляду скарг щодо арбітражних рішень.
Війна та арбітраж
Друга сесія заходу мала тему: «Вплив воєнних конфліктів і санкцій на арбітраж». Її модерував Володимир Нагнибіда, заступник голови ICAC.
На початку панелі Олег Васьковський, секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, виступив на тему: «Санкції і мораторій під час війни. Актуальна судова практика КГС ВС».
Він розповів, що в нашому законодавстві мораторій розуміється як тимчасове відстрочення виконання зобов’язань або заборона вчинення певних дій, що вводяться уповноваженим органом державної влади в певній частині або на всій території країни, для певної категорії або для всього населення країни з підстав, що прямо передбачені законом та пов’язані з настанням надзвичайних обставин. Також пан Васьковський представив судову практику КГС ВС у цьому напрямі.
Інна Богатих, заступниця Міністра юстиції України, розповіла, зокрема, про правову природа санкцій. За її словами, з метою забезпечення максимальної ефективності санкцій Україна не лише співпрацює з міжнародними організаціями, забезпечує віддзеркалення на нацрівні санкцій, застосованих міжнародними організаціями, а й здійснює моніторинг випадків ухилення від санкцій та обмінюється інформацією про санкції та підсанкційних осіб.
Вона пояснила, що санкції не є способом (формою або механізмом) притягнення до відповідальності, а є відповіддю на і контрзаходом на протиправне діяння. На думку пані Богатих, процедура застосування санкцій є достатньо формалізованою, потребує належного обґрунтування та має бути пропорційною, співмірною з протиправним діянням відповідного суб’єкта.
Окрема вона вказала, що застосування санкції стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб під час воєнного стану є справедливим та співмірним заходом.
Також із темою: «Вплив санкційних режимів на арбітраж та практичні стратегії управління ризиками» на панелі виступив Майкл Коттрелл, старший юрист юридичної фірми Pinsent Masons. Серед іншого, він вказав, що деякі санкції впливають не лише на саму механіку арбітражного процесу (можуть «підірвати» сам процес), а й на арбітражні інституції.
Марія Костицька, голова арбітражної практики і партнер юридичної фірми Winston & Strawn в Парижі, розповіла про особливості підготовки та виконання арбітражних рішень в умовах викликів. Зокрема, вона розповіла про арбітражні рішення, пов’язані з окупацією Криму (загальна кількість справ – 12, загальна сума компенсації – 6,8 млрд дол. США; 10 справ трибунали визнали своєю компетенцією, у 5-ти справах розгляд триває), а також про арбітражні справи, пов’язані з повномасштабним вторгненням 2022 року.
Так, серед останніх є три:
1) Рінат Ахметов v. росія (через руйнування, захоплення та втрату активів у східних територіях України, зокрема заводу «Азовсталь» у Маріуполі та стадіону «Донбас Арена» в Донецьку);
2) Укргідроенерго v. росія (через підрив Каховської ГЕС);
3) група неідентифікованих інвесторів, яких представляє українська юридична фірма.
Наприкінці заходу виступила з темою: «Арбітражні спори воєнного часу: перші підсумки та оцінка перспектив» Ольга Костишина, радниця, керівниця практики міжнародного арбітражу LCF Law Group.
Серед іншого, вона розповіла про спори у сфері оборонної промисловості (наприклад, два роки поспіль Україна обіймає 4 місце у рейтингу ТОП-5 подач заявок до VIAC; у 2022 році було зареєстровано шість нових справ за участі сторін з України), а також про те, що буде в майбутньому самого арбітражу.
На її думку, далі будуть нові арбітражні справи через контрсанкції росії; нова судова практика, яка сформувалася у відповідь на заборони російських державних судів звертатися до арбітражу з позовами проти російських підприємств; нове покоління спорів у сфері енергетики через війну росії проти України, а також новий виток інвестиційних арбітражів проти рф через завдані нею збитки.
Довідково
Академік Г.І. Побірченко (15 листопада 1923 – 6 квітня 2012) – радянський і український правознавець та громадський діяч; доктор юридичних наук, професор; заслужений діяч науки і техніки України, академік Національної академії правових наук України; організатор і почесний президент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
У 1992 році при Торгово-промисловій палаті України створив перший в історії України Міжнародний комерційний арбітражний суд, а в 1994 році – Морську арбітражну комісію, які очолював з дня їх заснування.
Член Всесвітньої федерації міжнародних арбітражних інститутів та Європейської арбітражної групи при Міжнародній торговій палаті. Неодноразово розглядав зовнішньоекономічні спори в міжнародних арбітражних судах багатьох країн, як міжнародний арбітр вищої кваліфікації входив до складу міжнародних арбітражних судів 16 країн. Як іноземний арбітр неодноразово розглядав справи в міжнародних арбітражних судах Австрії, білорусі, російської федерації, Сербії, Словаччини, Швеції, де зміг вирішити майже всі зовнішньоекономічні спори на користь України, захистивши її інтереси на мільярди доларів США.
Автор понад 240 наукових праць, у тому числі 12 монографій.