Воєнні злочини росії проти українських дітей фіксувалися протягом усіх восьми років російської агресії. З початком повномасштабного вторгнення російської армії в Україну 24.02.2022 р. вони набули нечуваних масштабів, хоча й в останній тиждень перед новою фазою агресивної війни українська влада звертала увагу міжнародних організацій на такі, що насторожують, випадки серйозних порушень міжнародного гуманітарного права стосовно дітей.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
«Юридична газета» писала про це. Зокрема, про примусове переміщення українських дітей на російські території ще 18 лютого. Тоді це стосувалося таких закладів соціального типу, як будинок дитини в Луганську, реабілітаційний центр для неповнолітніх в Алчевську, школа-інтернат у Донецьку.
Від 24 лютого російський агресор вдався до масованих обстрілів усієї території України. Гинуть дорослі, гинуть діти. В Маріуполі перші дитячі смерті датуються початком березня – це сталося із 16-річним хлопцем та 18-місячною дитиною.
Станом на сьогодні внаслідок повномасштабної збройної агресії російської федерації офіційно підтверджено загибель 243 дітей. Близько 450 отримали поранення. В Телеграм-каналі Офісу Генерального прокурора щодня першими звітують саме ювенальні прокурори, але дані, наголошують у відомстві, не є остаточними – в багатьох місцях триває розбір завалів, деякі території є тимчасово окупованими, тому доступ туди поки не є можливим.
Під час онлайн-конференції «Закривавлене дитинство: воєнні злочини росії проти українських дітей» 1 червня було оприлюднено деякі дані щодо розслідування цієї категорії міжнародних злочинів, яке проводиться під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора України.
«На сьогодні маємо 1 042 провадження по воєнних злочинах, вчинених військовослужбовцями рф стосовно дітей. Це загальна кількість – як щодо безпосередньо дітей фізично (вбивства, поранення, сексуальне насильство, викрадення), так і стосовно дитячої цивільної інфраструктури (школи, дитячі садочки, лікарні, пологові будинки та таке інше). На сьогодні 11-ти військовослужбовцям рф повідомлено про підозру», – розповіла під час онлайн-конференції Юлія Усенко, очільниця Департаменту захисту прав дітей та протидії насильству, що функціонує в складі Офісу Генпрокурора України.
Зазначимо, що встановлення винних та притягнення їх до кримінальної відповідальності на національному рівні є спільною роботою для органів прокуратури та досудового розслідування (Національна поліція, СБУ, Державне бюро розслідувань).
Види воєнних злочинів проти дітей
У статті для сайту Центру прав людини ЗМІНА юристи-міжнародники Інна Заворотько, Тимур Короткий, Антон Кориневич вказують, що наразі є достатніми підстави вважати, що військовослужбовці збройних сил рф вчиняють на території України всі шість видів серйозних порушень проти дітей, які є воєнними злочинами. Йдеться про:
1) вербування та використання дітей;
2) вбивства та каліцтва;
3) зґвалтування та інші форми сексуального насильства;
4) напади на школи, лікарні та захищених осіб, які пов’язані з ними;
5) викрадення;
6) відмову у доступі гуманітарної допомоги.
«Шість серйозних злочинів проти дітей під час збройних конфліктів встановлені резолюцією Ради Безпеки ООН 1261 (1999 р.) та є предметом щорічних доповідей Генерального секретаря ООН «Діти та збройний конфлікт», спеціального представника Генерального секретаря у справах дітей і збройних конфліктів», – пояснила одна із спікерок онлайн-конференції 1 червня Інна Заворотько з кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Вона уточнює:
– Вбивства українських дітей, сексуальне насильство щодо них, напади на школи та лікарні, викрадення дітей, зокрема депортація, відмова у доступі до гуманітарної допомоги, які вчиняє російська федерація, безперечно, є міжнародними злочинами. Такі дії залежно від обставин і контексту їх вчинення можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини, злочини проти людяності чи геноцид. Наразі найбільш очевидним і правильним є кваліфікація злочинів проти дітей як воєнних злочинів. На національному рівні – це стаття 438 Кримінального кодексу України про порушення законів і звичаїв війни.
Примусове вивезення українських дітей на російську територію як доказ геноциду
За офіційними даними Уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, співголови координаційного штабу з питань захисту прав дітей в умовах воєнного часу Дар'ї Герасимчук, на сьогодні йдеться про викрадення державою-агресоркою понад 2,3 тис. українських дітей. «Частково ми знаємо, хто вони і де знаходяться. Частково ведуться пошукові дії, у яких задіяно міжнародні організації (…) Але ті цифри, що ми сьогодні озвучуємо, вони приблизні, адже ми ще не зайшли на тимчасово окуповані території. Я думаю, що ці цифри можуть збільшитися в рази», – зазначила вона.
«За наявності доказу геноцидального наміру депортація українських дітей та їх усиновлення в рф (або передача в російські дитячі будинки) може вважатися формою здійснення геноциду відповідно до ст. 6 (е) Римського статуту Міжнародного кримінального суду», – каже віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий:
– Цього достатньо для кваліфікації геноциду проти українського народу як в Міжнародному кримінальному суді, так і в Міжнародному Суді ООН, який має юрисдикцію згідно з Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р. У першому випадку йдеться про міжнародну кримінальну відповідальність індивідів, у другому – про відповідальність росії як держави за вчинення геноциду в Україні.
Нагадаємо також, що, оголошуючи рішення негайно розпочати розслідування ситуації в Україні, головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан закликав до «нульової толерантності» щодо будь-яких злочинів, вчинених стосовно дітей.