Сьогодні, 15 лютого 2024 року, відбувся онлайн-брифінг для ЗМІ на тему: «Українські справи у Міжнародному Суді ООН».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зокрема, спікери обговорювали два рішення, прийняті нещодавно Міжнародним судом ООН (далі – МС ООН, Суд) у справах «Україна проти росії», а саме:
- рішення по суті від 31 січня 2024 р. у справі щодо порушення росією Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму («ICSFT») та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації («CERD»);
- рішення щодо юрисдикції від 2 лютого 2024 р. у справі щодо звинувачень у геноциді.
Читайте також: «Міжнародний суд ООН частково задовольнив позов України проти рф: хто з суддів та як голосував».
Окрема увага також була присвячена аналізу наказів Міжнародного суду про застосування тимчасових заходів, підсумкам першої справи і переходу другої справи на стадію розгляду справи по суті. Модераторкою заходу була Тетяна Печончик, голова Центру прав людини ZMINA.
Що можна сказати по рішеннях?
На початку брифінгу вітальне слово взяла президентка Української асоціації міжнародного права Ольга Буткевич, яка зазначила, що це перший захід цього року для журналістів із найбільш актуальних та обговорюваних міжнародно-правових питань.
Михайло Буроменський, д.ю.н., професор кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, суддя ad hoc ЄСПЛ, зазначив, що будь-яке звернення держави до МС ООН є надзвичайно серйозною подією, оскільки суд виніс невелику кількість рішень за роки його існування. Водночас і звернутися до МС ООН не так просто, враховуючи той момент, що питання юрисдикції є обмеженим (потрібно, щоб держава визнавала юрисдикцію МС ООН).
«Унікальність полягає в тому, що знайшлися такі ситуації, де можна було з української сторони притягнути росію до відповідальності до Суду, щоб усе-таки вирішити справу по суті. І власне це ті міжнародні договори, які передбачають можливість обов’язкової юрисдикції Міжнародного суду, де Україна та росія її визнають», – сказав він.
За його словами, звернення до Суду не були схожими на інші, який він зазвичай розглядає. Якщо ж говорити про Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму, то це вперше Суд розглядає таку справу за цією конвенцію. Водночас МС ООН лише вдруге у своїй історії розглядав справу по Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (причому що перший розгляд, зазначив пан Буроменський, був невдалим).
«Ми повинні розуміти, що це три унікальні ситуації з трьома доволі складними провадженнями та процедурами, до яких Україна повинна була підійти вперше в історії, не маючи фактично юридичного міжнародного досвіду та широких можливостей узагалі використовувати Суд, враховуючи проблему з необхідністю визнання юрисдикції сторонами, які беруть участь у спорі. З цього погляду, на мою думку, ми маємо непоганий результат, який на сьогодні отримали. Цей результат я вважаю доволі позитивним, тому що, по-перше, ми отримали конкретні звинувачення росії в тому, що вона порушила міжнародне право; по-друге, ми маємо непогану перспективу у спростуванні голослівних звинувачень із боку росії, що Україна начебто вчиняла злочин геноциду. Ми маємо бачити позитивні моменти в цих рішеннях та оцінювати переможні моменти. Перемоги можуть бути необов’язково з феєрверками», – сказав він.
Антон Кориневич, к.ю.н., посол з особливих доручень МЗС України, агент України у справах «Україна проти росії» в Міжнародному суді ООН, розповів про свою оцінку справ і рішень МС ООН. На його думку, Україна отримала достойний результат, хоча й хотіла отримати більше (тому й була така велика кількість позовних вимог).
«По першій великій справі дуже важливо, що ми маємо засвідчене МС ООН порушення росією обох Конвенцій, за якими позивалися... Також ми маємо два порушення наказу про тимчасові заходи від квітня 2017 року, зокрема незняття/нескасування заборон Меджлісу – незалежно від того, чи підпадає така заборона під порушення Конвенції про расову дискримінацію. І також погіршення спору, зокрема початок повномасштабного вторгнення і відповідно так зване «визнання» окремих антиурядових збройних груп на території України. Тобто по суті по першій справі ми маємо 1+1+2, і це є дійсно достойним результатом. Важливо, що щодо Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму ми маємо засвідчене МС ООН порушення рф нерозслідування фактів фінансування тероризму, а це може бути дуже важливим для подальшої роботи з активами рф у різних юрисдикціях», – зазначив посол.
Щодо Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, то тут Україна, за його словами, має рішення про знищення по суті української мови в Криму: «Я думаю, що це дуже важлива та системна річ, яку потрібно використовувати на різних міжнародних майданчиках. Ну і наказ про тимчасові заходи – його порушення є важливим у тому контексті, що ми також екстраполюватимемо та застосовуватимемо цю практику в нашій другій справі по звинуваченню в геноциді. У цій справі ключове – ми маємо рішення про юрисдикцію та матимемо змогу розбивати брехню рф щодо якогось міфічного, надуманого, вигаданого нібито геноциду, який Україна вчиняла з 2014 року, що спричинило повномасштабне вторгнення росії на територію України. Це важливо, ми в цьому переконані. Як бачимо, це важливо також для 32-х держав, які долучилися до справи. Не можна просто оббрехати іншу державу й розпочате таке повномасштабне вторгнення».
Пан Кориневич зазначив, що у другій справі для України ключовим елементом є наказ про тимчасові заходи від 16 березня 2022 року, який залишається в силі, оскільки справа перейшла на етап розгляду по суті. Він нагадав, що документ наказує рф припинити будь-які військові дії, розпочаті на території України 24 лютого 2022 року та не погіршувати спір: «Відповідно росія щодня своїм вторгненням порушує цей наказ. Ми на етапі розгляду справи по суті будемо працювати з аргументацією щодо того, до якої міжнародної відповідальності, в яких формах, випадках рф має бути притягнута за порушення цього наказу».
На його думку, в першій справі ключовим є те, що росію вперше за роки існування МС ООН визнано порушницею міжнародного права, зокрема обох Конвенцій і наказу про тимчасові заходи. По другій справі є важливим, що вона рухається на етап розгляду по суті та що Україна буде використовувати аргумент щодо наказу про тимчасові заходи.
Водночас Антон Кориневич заявив, що є аспекти рішень, з якими Україна погодитися не може. Зокрема, це стосується, за його словами, Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації: «Запитання: «А де межа між етнічною дискримінацією чи дискримінацією за політичною ознакою? І умовно певні події в, скажімо, одній африканській державі в 70-і роки – це була етнічна расова дискримінація чи політична дискримінація через політичну позицію? Нам видається, що це звужує можливості ефективного захисту прав людини за цією Конвенцією. Але ми вважаємо, що маємо рухатися далі та максимально використовувати ці рішення на користь України».
Також на брифінгу виступив Захар Тропін, к.ю.н., доцент кафедри міжнародного права НН Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. За його словами, МС ООН – це найбільш консервативна з погляду тлумачення права установа у світі, і якщо будуть варіанти обрання підходу між консервативним і «революційним», то Суд завжди вибере консервативний і не «трястиме основи міжнародного права».
«За моїми спостереженнями, така позиція МС ООН іде з 80-х років. У наших рішеннях ми якраз і стали жертвами такого консервативного підходу. Це стосується звуженого підходу до тлумачення «активи», «фонди» за Міжнародної конвенцією про боротьбу з фінансуванням тероризму. Суд вирішив дуже обмежено та обережно підійти до тлумачення – й настільки обережно, що фактично підказав, як держави можуть порушувати цю Конвенцію в майбутньому», – зазначив доцент.
Він вказав, що в контексті питання Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації Суд наголосив на тому, що для того, щоб довести дискримінацію, потрібно зробити порівняння: «А як бути з державами, де здійснюються масові порушення прав людини та де немає з ким порівнювати, щоб сказати, що був факт дискримінації? Суд сказав, що не буде це розглядати й що це не є дискримінацією, що також фактично зводить нанівець можливості застосування цієї Конвенції».
Далі слово взяла Оксана Золотарьова, директорка департаменту міжнародного права МЗС України, співагентка України у справах «Україна проти росії» в Міжнародному суді ООН. Вона зазначила, що якщо подивитися на всі рішення МС ООН, то він намагається «не надавати повну перемогу одній зі сторін».
«Звісно, в нашому суспільстві були зовсім інші очікування від цієї справи. Наше суспільство вимагає справедливості, а путіна – за грати. Згадайте риторику, яка була в 2014-2015 рр.: терміново путіна в трибунал у Гаагу. Це накладає певні очікування від суспільства. Справи складні та дуже комплексні, поданий величезний масив доказів. Я не дуже впевнена, що суд зміг їх якісно дослідити, оці всі томи, які передавалися Україною. І передивитися російські контраргументи, і відділити насправді пропаганду від того, що відбувалося насправді», – сказала вона.
Також вона зазначила про важливий момент, а саме параграфи 397 і 398, в яких МС ООН визнав, що діями рф по визнанню незалежності так званих «днр» і «лнр» і початком повномасштабного вторгнення є порушення наказу про застосування тимчасових заходів: «Це означає, що Суд встановив, що росія порушує міжнародне право саме цими діями. І це те, що зараз ми будемо використовувати для підсилення своєї риторики. В нас дійсно багато говорилося про акт агресії, але жодного разу це не було в рішеннях найвищих судових установ про те, що це є порушенням міжнародного права. Рішення Генасамблеї ООН – це дуже добрий результат, але воно не є нормою права. Насправді ми теж хотіли більшого, але це не означає, що в нас зараз мають опуститися руки. В нас ще є справа по розгляду по суті, дві справи по Конвенції ООН із морського права проти рф, а також дві справи щодо Ірану. Цей (у чомусь гіркуватий) досвід допоможе нам «працювати» з очікуванням українського суспільства. Ми вже на собі знаємо, що «подобається» МС ООН, тому будемо намагатися в майбутньому так само структурувати наші вимоги та позиції, щоб отримати максимально позитивний результат».
Також спікери брифінгу відповіли на запитання журналістів «Юридичної Газети». Зокрема, на запитання, чи варто очікувати від МС ООН заяви про те, що рф продовжує не виконувати наказ від 16 березня 2022 року про тимчасові заходи (або чи буде про це нагадувати Суду Україна), Антон Кориневич вказав, що воно є одним із ключових, оскільки в справах МС ООН зазначалося, що тимчасові заходи є обов’язковими до виконання, а їх невиконання може тягнути й тягне за собою міжнародно-правову відповідальність.
«У нашій великій справі говориться про те, що держава може порушити наказ про тимчасові заходи навіть без порушення цієї Конвенції в цьому конкретному аспекті, щодо якого позивалася держава. Наприклад, у нашій великій справі є порушення рф наказу про тимчасові заходи щодо нескасування заборони Меджлісу. І це порушення рф чітко встановив суд у своєму рішенні, а поруч із цим Суд вирішив, що всі обмеження, порушення, вся дискримінація рф проти Меджлісу є не етнічною дискримінацією, а питаннями «політичної позиції організації та її членів». Ми чітко бачимо, що навіть коли питання не є таким, що, на думку Суду, порушує Конвенцію, воно може бути порушенням наказу про тимчасові заходи. Тому так, ми будемо на етапі розгляду справи по суті доводити порушення рф наказу про тимчасові заходи, показувати, до чого ці порушення призвели. Ці порушення тривають щодня – від 16 березня 2022 року, з дня видачі цього наказу. Це буде непроста боротьба, але ми будемо це робити. Відповідно в рішенні справи по суті ми сподіваємося, що так само, як у першій справі, МС ООН матиме достатньо аргументів вказати на те, що цей наказ рф порушила. Тому безумовно цьому надаватиметься значна увага», – сказав він.
Своєю чергою Захар Тропін додав, що існування наказу є обов’язковим, але й важливим є те, що його невиконання є приводом для постійного підняття цього питання у всіх органах ООН.
Оксана Золотарьова наголосила на тому, що цей наказ використовує не лише Україна у своїй риториці: «Дуже важливо, що наші партнери підтримують нас у цій справі. І зараз у своїх публічних виступах упродовж цих двох років лідери цивілізованих держав постійно говорять про порушення рф наказу про тимчасові заходи. І це те, що дає нашим партнерам право так само застосовувати санкції та інші види обмежень проти рф».
Питання компенсації
Також спікери відповіли на запитання журналіста «Юридичної Газети», чому ж Суд у своїх рішеннях офіційно не призначив компенсації Україні.
Так, Захар Тропін зазначив, що питання компенсації є одним із видів задоволення вимог, а також забезпечення правосуддя: «Але він застосовується тоді, коли Суд вбачає, що є економічна втрата як така. Виходячи не взагалі з ситуації та відносин між державами, а виходячи з конкретного порушення, встановленого відповідною Конвенцією. Якщо це конкретне порушення, на думку Суду, не містить економічного виміру, тоді Суд не буде призначати компенсацію. Він застосує інші заходи відповідальності. У цьому контексті визнання порушення Судом може бути визнано як уже достатній захід відповідальності держави».
Він наголосив, що компенсація може бути, якщо МС ООН бачить, що є економічний вимір відповідальності в конкретному порушенні, встановленому Судом, за конкретною Конвенцією, а не загалом у відносинах між державами. Тому у справах щодо фінансування тероризму та боротьби з расовою дискримінацією, зважаючи на ті порушення, які вчинила рф та які підтвердив Суд, МС ООН не знайшов економічного виміру.
«Як написано в рішенні, декларація з боку Суду щодо того, що росія порушила міжнародне право, зокрема обидві Конвенції та наказ про тимчасові заходи, є достатньою мірою відповідальності для рф. Ми можемо мати різні думки та оцінки такого рішення. Мій коментар щодо міжнародного компенсаційного механізму (пан Кориневич заявляв, що хоча МС ООН не призначив компенсації, як того вимагала Україна, це означає, що питання будуть порушувати в інших справах у цьому суді, в інших судах, що його опрацьовують у межах питання про створення міжнародного компенсаційного механізму – ред.) мав на меті показати, що цими справами не вичерпуються спроби та намагання разом із міжнародними партнерами щодо компенсацій, репарацій із боку рф за всю ту шкоду, яка нанесла своєю війною, Україні. Зокрема, наші колеги працюють над створенням цього механізму. Тобто те, що у справі не були призначені компенсації, не означає, що це питання знімається з порядку денного», – додав Антон Кориневич.
Водночас Оксана Золотарьова вказала, що міжнародне публічне право – це не стільки про компенсації, гроші, як про інші види права. За її словами, якщо подивитися про проєкти статей про відповідальність держави за порушення норм міжнародного права, то питання компенсації стоїть на останньому місці: «Це означає, що для міжнародних судових установ і міжнародного світового правопорядку ключовим є відновлення порушення права, а не компенсація».