Статтею 38 КЗпП чітко визначено право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Стажування: як легально оформити працівника?".
Так, у разі коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, наприклад:
- неможливістю проживання у даній місцевості, яка підтверджена медичним висновком;
- вагітністю;
- доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
- доглядом за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
- також з інших поважних причин власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
При цьому законодавством заборонено звільнення з ініціативи роботодавця під час знаходження працівника на лікарняному. Однак ГУ Держпраці у Дніпропетровській області зазначило, що є винятки. По-перше, звільнення можливе за пунктом 5 статті 40 КЗпП, яка передбачає нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. По-друге, це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи або організації.
За інформацією Вісника ДФСУ.