У справі №910/870/18 ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» звернулося до господарського суду з позовом до Антимонопольного комітету України (АМК) про визнання недійсними пунктів рішення АМК «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частинах, які стосуються позивача. Господарський суд міста Києва рішенням від 25 жовтня 2018 р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 6 лютого 2019 р., позов задовольнив повністю.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: «Астерс захистила інтереси Санофі в Україні у спорі з АМКУ».
Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 р. у справі №910/870/18, з якою можна ознайомитися за посиланням.
Так, судові акти попередніх інстанцій мотивовано тим, що АМК в належний спосіб не встановив і не довів, що умови угоди купівлі-продажу від 25 березня 2019 р. №2009/07САУ/02 та умови угоди купівлі-продажу від 25 березня 2009 р. №2009/10САУ/02 (з відповідними змінами і доповненнями, які були чинні у 2011 р.) передбачають такі механізми ціноутворення, що стимулюють обмеження конкуренції на ринку лікарських засобів (ЛЗ) Sanofi з боку більш дешевих замінників, а також забезпечують можливість підвищення цін на ЛЗ Sanofi під час їх реалізації через процедури державних закупівель.
Залишаючи без змін судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходила з такого.
У спірному рішенні АМК дійшов висновку, що угоди купівлі-продажу від 25 березня 2009 р. №2009/07САУ/02 та від 25 березня 2009 р. №2009/10САУ/02 мають спільні умови, а саме: вони передбачають наявність обмежень щодо експорту дистриб'юторами ЛЗ, вироблених компаніями групи Sanofi, систему контролю за виконанням дистриб'юторами відповідних умов угоди, а також систему стимулів у вигляді знижок, що мотивують дистриб'юторів погоджуватися на такі умови співпраці; узгоджені дії ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» та дистриб'юторів (СП ТОВ «Оптіма-Фарм, Лтд» і ТОВ «БаДМ») можуть призвести до обмеження економічної конкуренції з боку дешевших замінників ЛЗ Sanofi з переліків А1.3 та А2.3; система договірних відносин, яка діяла у 2011 році між ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» та СП ТОВ «Оптіма-Фарм, Лтд», а також між ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» та ТОВ «БаДМ», забезпечила можливість підвищення цін на ЛЗ Sanofi, реалізовані СП ТОВ «Оптіма-Фарм, Лтд» і ТОВ «БаДМ» як дистриб'юторами через процедури державних закупівель.
Суди попередніх інстанцій встановили, що договірні умови СП ТОВ «Оптіма-Фарм, Лтд», ТОВ «БаДМ» і ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» не містили будь-яких заборон або вказівок чи рекомендацій щодо правовідносин вказаних дистриб'юторів з іншими виробниками (в тому числі і виробниками більш дешевих замінників, що конкурують з товаром виробництва Sanofi). Отже, досягнення відповідних рівнів закупівлі товару Sanofi не було обов'язковим для цих дистриб'юторів і жодних штрафних санкцій за невиконання умов щодо знижки угодами купівлі-продажу від 25 березня 2009 р. №2009/07САУ/02 та від 25 березня 2009 р. №2009/10САУ/02 передбачено не було, з чого вбачається, що конкурентна поведінка СП ТОВ «Оптіма-Фарм, Лтд» і ТОВ «БаДМ» не була обмежена угодою з ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» і була для них абсолютно невизначеною; стимули у вигляді знижок для закупівлі більшого обсягу товарів Sanofi не могли самі собою обмежувати можливість конкурувати, оскільки є проконкурентним способом здобуття переваг власними силами у змаганні як на рівні виробництва, так і на рівні оптової дистрибуції; АМК не дослідив умови специфіки продажу ЛЗ через процедури державних закупівель, що визначає відмінності у формуванні ціни порівняно з реалізацією до приватних аптек.
Читайте також: «Другий сенат КСУ розгляне справу щодо права на отримання суддівської винагороди».
Отже, встановивши неповне з'ясування АМК обставин, які мають значення для справи, та недоведення ним обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, порушення АМК норм матеріального права на підставі відповідних положень ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних положень рішення АМК, тобто для задоволення позовних вимог.