Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні клопотання про визнання заочного вироку іноземного суду щодо стягнення боргу з громадянина України та про надання дозволу на примусове виконання цього вироку.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Закон не надає преюдиціального значення обставинам, які зазначені у скасованих судових рішеннях, - КГС ВС".
Зазначається, що судові рішення мотивовані тим, що іноземний суд не повідомив боржника належним чином про дату, час та місце розгляду справи, тому громадянин був позбавлений можливості захистити свої права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до апеляційної інстанції з огляду на порушення, допущені цим судом.
Так, частиною 1 ст. 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" врегульована можливість визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду визнаються та виконуються в Україні, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Визнання та виконання в Україні рішень, винесених на території Республіки Польща, врегульовано Договором між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого постановою Верховної Ради від 4 лютого 1994 року № 3941-XII.
Зокрема, стаття 49 цього Договору врегульовує визнання та виконання Договірними Сторонами на своїй території рішень, винесених на території іншої Договірної Сторони, а ст. 50 визначає умови такого визнання та виконання, однією з яких є надання стороні можливості захисту своїх прав при розгляді справи по суті, що передбачає, зокрема, отримання виклику в судове засідання своєчасно і належним чином.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 51 Договору передбачено, що до клопотання про визнання і виконання рішення подається документ, який підтверджує, що сторона, стосовно якої винесене рішення і яка не брала участі у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином, згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене.
Таким чином, порядок повідомлення учасника справи про судовий процес і вручення цій особі судової повістки (виклику в суд) регулюється правом держави, суд якої вирішує справу по суті (lex fori).
Відповідно до § 1 ст. 11355 ЦПК Республіки Польща сторона, яка проживає за кордоном, якщо вона не встановила уповноваженого на ведення справи, який проживає на території Польщі, повинна встановити уповноваженого на отримання кореспонденції в Республіці Польща. В іншому разі призначена судова кореспонденція для цієї особи залишається в матеріалах справи як вручена.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.
З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів (ч. 2 ст. 8 зазначеного Закону).
Частина 3 ст. 8 цього Закону надає також особам, які беруть участь у справі, право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду у встановленні змісту цих норм.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, порушив вимоги ч. 1 ст. 382 ЦПК України і не навів в оскаржуваній постанові мотиви відхилення доводів апеляційної скарги адвоката заявника про те, що заочний вирок іноземного суду прийнято відповідно до вимог § 1 ст. 11355 ЦПК Республіки Польща.
Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що згідно з матеріалами справи суд першої інстанції витребовував з польського суду справу про стягнення боргу, проте не врахував інформації щодо виконання доручення цього суду про вручення боржнику виклику в судове засідання та докази того, що представнику боржника неодноразово вручалися судові документи стосовно розгляду справи польським судом.
Постанова Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 461/8156/17 (провадження № 61-4092св19) за посиланням.
Нагадаємо, КАС ВС розглянув справу щодо захисту інтересів позивачів як членів територіальної громади.