Третя частина форуму «Незалежні суди та вільні ЗМІ» стосувалася впливу дезінформації на судову систему. Модерувала панель Реда Молієне, міжнародна експертка Проєкту ЄС«Право-Justice».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: «Форум «Незалежні суди та вільні ЗМІ»: частина 1».
Про вплив дезінформації на роботу судів розповіли Інна Білоус, суддя-спікер Вищого Антикорупційного суду, та Олексій Маловацький, заступник Голови Вищої ради правосуддя.
На думку пані Білоус, джерела інформації про суд достатньо обмежені: «Звичайний громадянин може її отримати або безпосередньо зіштовхнувшись на практиці із роботою суду (як учасник судових проваджень), або від друзів, знайомих та ЗМІ. Такий спосіб демонструє, що зв'язок громадян із судом досить складний, і тут суди, на моє переконання, мають бути чистим першоджерелом, яке активно надає найдостовірнішу інформацію. Проте на практиці, на жаль, дуже часто така інформація спотворюється. До того ж багато соціологічних досліджень говорять про те, що обізнаність громадян про судову систему, функціонування судів тощо є низькою, що ускладнює розуміння подачі навіть найдостовірнішої інформації. Наразі не є секретом, що існує глибока криза довіри до судової гілки влади, тому ці випадки донесення недостовірної інформації ще більше впливають на цю кризу, поглиблюють її та поширюють цю прірву нерозуміння між громадянами і судовою системою».
За її словами, випадки дезінформації слід розділяти за способом і метою. «Я би виділяла випадки свідомого та несвідомого дезінформування. У випадку свідомого подання недостовірної інформації дуже важко вживати якісь контрзаходи, тому що, як правило, враховуючи те, що метою такої дезінформації є підрив авторитету всієї судової системи, ті сили, які продукують таку дезінформацію, мають набагато більше інструментів, як це ефективніше зробити, ніж суди, в яких бюджет і людські ресурси на протидію цьому є досить обмеженими», – зазначила суддя-спікер.
Несвідоме подання недостовірної інформації відбувається з різних причин, наприклад, неуважності або обмежених термінів подачі такої інформації та підготовки «Ми всі розуміємо, що ЗМІ існують, як правило, в умовах жорстких часових рамок, і досить часто журналістам просто не вистачає часу на те, щоб якісно підготувати матеріал. Велике значення тут також має розуміння юридичних процедура та юридичних процесів, внаслідок чого надається невірне тлумачення фактів», – наголосила пані Білоус.
Також суддя-спікер розповіла про досвід роботи ВАКС із протидії дезінформації. За її словами, найрозповсюдженіші випадки пов’язані з тим, що з огляду на принцип презумпції невинуватості суд при підготовці і подачі інформації щодо справ, по яким ще немає кінцевого рішення, не може посилатися на особисті дані підозрюваних у обвинуваченні. Так, як правило, інформація іде з посиланням на посади, які особа обіймала або обіймає, і це, за словами пані Білоус, створює досить багато різних курйозних моментів.
Як зазначив Олексій Маловацький, інформаційна політика, комунікація, можливість пояснювати рішення є важливим, але найкращим способом підвищити довіру до судової гілки влади є саме прийняте рішення суду. «Воно має бути зрозумілим. Якщо у того, хто отримав це рішення, не вистачає рівня освіти, то суд має його чітко пояснити. Проте це рішення має ґрунтуватися на попередніх рішеннях судах та законах. Все має бути послідовним – не може рішення бути в одних справах одне, в інших – інше.
З іншого боку потрібно розвивати (крім політичної та правової культури, освіти) норми права, зокрема, у частині, коли ми вбачаємо інформаційні кампанії, що спрямовані на вплив на суд. Тобто потрібно розвивати практику, аналізувати її та вставляти законодавчі запобіжники, які, зокрема, повинні мати ефективні заходи зворотного зв’язку», – розповів заступник Голови ВРП.
Читайте також: «Форум «Незалежні суди та вільні ЗМІ»: частина 2».
Тему впливу дезінформації на права людини (регулювання і маніпулювання) розкрили Антон Грушецький, заступник директора Київського міжнародного інституту соціології, та Анастасія Алєксєєва, координаторка моніторингової групи Міжнародного товариства прав людини.
За словами пана Грушецького, у лютому 2019 р. було проведене дослідження КМІС, результати якого демонструють, що майже 52% українців вважають, що самі здатні відрізняти якісну інформацію від дезінформації та фейків:
(для перегляду натисніть на зображення)
Крім цього, він надав статистику дослідження щодо того, наскільки легко або складно маніпулювати громадською думкою на прикладі походження COVID-19. Так, 36,7% респондентів вважають, що коронавірус був розроблений спеціально і навмисно поширений у світі, 29,3% вважають, що коронавірус був розроблений у лабораторії, а лише 17,6% – коронавірус з’явився природним шляхом:
(для перегляду натисніть на зображення)
Водночас у дослідженні вказується (51,2%), що саме власники і керівники соціальних мереж мають вживати заходів для нерозповсюдження фейків і дезінформації. На друге місце респонденти поставили державу – 38,7%, на третє – користувачів соціальних мереж – 28,4%:
(для перегляду натисніть на зображення)
Торкнувся пан Грушецький питання і поінформованості населення щодо судової реформи. Так, за даними опитування, 26,7% респондентів взагалі нічого не чули про судову реформу, а 46,7% – чули, але не знають про її положення:
(для перегляду натисніть на зображення)
Щодо заборони російських соціальних мереж, то 50% респондентів зазначили, що це є помилкою і призводить лише до обмеження прав громадян:
(для перегляду натисніть на зображення)
У свою чергу пані Алєксєєва розповіла про вплив дезінформації на права людини. «Ми вирішили проаналізувати рейтинг основних ТОП-10 ЗМІ України на питання їх агресивності. Нами було взято основні слова, які використовуються ЗМІ, які мають та не мають політичну складову. Наприклад, з того, що не мають, найчастіше були використані слова «скандальний», «одіозний», з політичним підтекстом (мають) – «совок», «ватник», «фашист» тощо, – зазначила вона. – Ми проаналізували використання цих слів українськими ЗМІ для того, щоб зрозуміти, наскільки вони приймають участь у розпалюванні ненависті в Україні. Виявилося, що найчастіше використовуються такі поняття, як «скандальний» та «одіозний» – як щодо учасників судового процесу, так і загалом. Крім цього, одним із найвживаніших є слово «терорист»».