Конфіскація майна злочинців має дотримувати баланс між правами засуджених та суспільним благом. Для цього національним судам слід установлювати зв’язок між майном, що має бути вилучене, та злочинною діяльністю або між вартістю майна і різницею між доходами та витратами особи.
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ЄСПЛ: Конфіскувати на кордоні у громадян готівку не можна – це порушення гарантії захисту власності"
На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у справі «Тодоров та інші проти Болгарії» (заява № 50705/11 та 6 інших), повідомляє інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.
Між 2000 і 2012 роками 14 громадян Болгарії були засуджені судами за різні злочини (незаконна заготівля лісу, позбавлення волі, спроба вимагання, розкрадання за обтяжуючих обставин, володіння вогнепальною зброєю, пограбування, підробка документів за обтяжуючих обставин, незаконне зберігання наркотиків та ухилення від сплати податків).
Усі ці справи об’єднувало те, що громадяни отримали судимість, яка підпадала під норми Закону про доходи від злочинів. Цей Закон дозволив органам влади ухвалити рішення про конфіскацію певного майна, яке, як вважається, було доходом від злочинної діяльності. Комісія з виявлення доходів від злочинів, провела розслідування діяльності, серед іншого, перевірила їх доходи та витрати у відповідний проміжок часу.
У результаті застосування закону була конфіскована частина майна засуджених на користь держави. Національні суди дійшли висновку, що відповідні витрати заявників протягом розглянутого періоду значно перевищували їх законний прибуток. Суди оголосили, що можливо обґрунтовано припускати, що інші придбані активи – це були доходи від злочинної діяльності. Аргументи про те, що майно було результатом дарування або наслідування, були відхилені судами. Також суди не зважили на відсутність зв’язку між цими активами та злочинною діяльністю. Оскарження таких рішень у вищих судах не мало успіху.
Тоді, посилаючись на ст. 1 Протоколу №1 (захист власності) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особи звернулися до Європейського суду з прав людини.
Суд у Страсбурзі виходив з того, що конфіскація була заснована на законі і відповідала загальним інтересам. Стосовно пропорційності, Суд наголосив на необхідності встановлення справедливого балансу між загальним інтересом та захистом основних прав особи.
У справах Todorov та інші (заява № 50705/11), Gaich (№ 11340/12), Barov (26221/12) та Zhekovi (№ 71694/12) ЄСПЛ встановив, що не було достатньо гарантій для встановлення необхідного справедливого балансу для гарантування прав заявників відповідно до статті 1 Протоколу № 1, в тому числі не було докладено зусиль ні для вивчення зв’язку між майном та стверджуваною злочинною діяльністю, ні для встановлення судами того, чи конфісковані активи відповідали різниці між витратами заявників та доходами. Конфіскація їх майна була непропорційною, що призвело до порушення Конвенції.
В інших справах (Rusev (№ 44845/15), Katsarov (№17238/16) і Dimitrov (№ 63214/16) Суд встановив, що національні суди докладно розглянули питання – зокрема, їх витрати та доходи на той час – надали можливість цим заявникам навести аргументи, розглянули ці аргументи та надали достатнє обґрунтування. Отже, конфіскація майна заявників не була непропорційною і в цих справах не було порушення Конвенції.
З урахуванням цього суд постановив, що Болгарія повинна виплатити 4 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди кожному, пану V.I. Todorov, пані Todorova, пані Z.D. Gaich і пані Z.M. Gaich, 3000 євро пану Barov та 2 000 євро кожному – пану I.I. Todorov та пані Ivanova.
З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Тодоров та інші проти Болгарії» (заява № 50705/11 та 6 інших) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С.Дем’янчука Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.