У Верховній Раді України зареєстровано Проект Закону №4051 від 04.09.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи".
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Коментарі
Валерія Савчук, радниця АО «ЮФ «Василь Кісіль і партнери»
«Бізнес давно чекав того, щоби дистанційна робота нарешті була врегульована на законодавчому рівні. Той факт, що багато компаній вже тривалий час дозволяють працівникам виконувати роботу дистанційно, уже перестав бути секретом. Однак, законодавча неврегульованість породжувала скептичне ставлення бізнесу, зокрема щодо дотримання охорони праці при дистанційній роботі.
З початком карантину питання дистанційної роботи набуло нової актуальності. Не лише компанії були готові направляти працівників на дистанційну роботу, але й уряд у своїх постановах прямо вказував на доцільність дистанційки. Тому на самому початку жорсткого карантину дистанційну, надомну роботу та гнучкий графік було все ж нашвидкуруч врегульовано. Але тоді нова стаття до Кодексу законів про працю лишила більше питань, аніж відповідей. Яким чином ознайомлювати працівників з документами? Чи достатньо поставити якусь задачу через електронну пошту? Як діяти, якщо працівник не повертає обладнання, видане йому для виконання роботи дистанційно? І нарешті, чи відповідає роботодавець за нещасні випадки, що можуть статися з працівниками під час дистанційної роботи?
На початку вересня народні депутати зареєстрували новий законопроект щодо дистанційної, надомної роботи та гнучкого графіку. Цього разу до питання підійшли більш комплексно. Зокрема, було чітко розмежовано надомну роботу (виконання роботи у чітко визначеному місці, однак поза офісом роботодавця) та дистанційну роботу (виконання роботи в будь-якому місці за вибором працівника). Автори законопроекту запропонували і вирішення питання щодо ознайомлення працівників з документами: за допомогою засобів електронного зв’язку, що погоджені у трудовому договорі.
На перший погляд, законопроект не дає чіткої відповіді щодо відповідальності роботодавця за нещасні випадки. Однак, автори законопроекту пропонують при укладенні трудового договору на дистанційну роботу ознайомлювати працівника лише з правилами охорони праці, що стосуються користування обладнанням, що видане або рекомендоване для дистанційної роботи. У перспективі це дозволить відмежувати побутові нещасні випадки від тих, що дійсно пов’язані з виконанням роботи дистанційно. Для надомників же ситуація з охороною праці буде аналогічною, що й при виконанні роботи на звичному робочому місці. Це обумовлено тим, що при надомній праці робоче місце буде фіксованим, працівнику будуть передані інструменти та обладнання, які він зазвичай використовує у своїй роботі. В такому випадку на роботодавця покладається обов’язок вести облік надомників (окремо жінок та чоловіків) та реєстраційні листки робочих завдань. Вимога про обстеження житлово-побутових умов на робочому місці надомника залишається.
У разі ж дистанційної роботи працівник буде персонально відповідати за створення безпечних та нешкідливих умов праці на робочому місці, яке він самостійно обрав для виконання роботи. Працівникові гарантуватиметься так званий «період відключення», тобто час відпочинку. Цікавою є норма, що працівник може вимагати переведення його на дистанційну роботу строком на два місяці у випадку, якщо щодо нього вчинено акт дискримінації на робочому місці. Якщо ж працівник, який працював дистанційно, звільнився та не повернув передане йому обладнання, вартість такого обладнання може бути вирахувана з сум, що підлягають виплаті йому при звільненні. З дистанційним працівником можна буде укласти договір про повну матеріальну відповідальність.
Загалом запропоновані зміни можна охарактеризувати як доволі прогресивні. Очікується, що вони будуть позитивно сприйняті бізнесом».
Ірина Бакіна, радник Sayenko Kharenko
«Спроба детально врегулювати дистанційну роботу, а у випадку надомної роботи та гнучкого режиму робочого часу ще й врегулювати на законодавчому рівні однозначно є позитивною.
Перше, що кидається в очі при ознайомленні з законопроектом №4051, – це чітке розмежування надомної та дистанційної роботи, адже причина суміщення березневими змінами до КЗпП в одному понятті і дистанційної, і надомної роботи була незрозумілою. Так, надомна робота врегульована ще на рівні радянського законодавства – Положення 1981 року про умови праці надомників продовжує діяти на території України в частині, що не суперечить законодавству України. Також є прийнята у 1996 році конвенція МОП про надомну працю, яка хоча і не ратифікована Україною, все ж містить визначення та ознаки надомної роботи. Виходячи з такого регулювання, різниця між надомною та дистанційною роботою (виробництво товарів/надання послуг за вказівками роботодавця на дому за наявності належних житлово-побутових умов та виконання трудової функції за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій), яка є досить очевидною, нарешті знайшла своє відображення у законопроєкті №4051.
Проаналізувавши текст змін, позитивно відзначити хочеться спробу прописати виключення з обов'язку власника інструктувати працівника перед початком роботи, який більшою мірою є нерелевантним для дистанційної та надомної роботи. Водночас запропоновані зміни є дещо однобокими: при дистанційній роботі (чому також не надомній?) роз’яснювати працівникові його права і обов’язки власник вже не буде зобов'язаний, а от ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку власник буде зобов'язаний, хоча дистанційна робота буде пов'язана з внутрішнім трудовим розпорядком лише тоді, коли про це прямо буде передбачено в договорі. Незрозумілим є те, що повинен робити власник при поєднанні дистанційної роботи та виконання працівником роботи на робочих місцях у приміщеннях чи на території власника.
Ознайомлення працівника з вимогами щодо охорони праці при роботі з обладнанням та засобами, рекомендованими або наданими власником, стосується лише дистанційної роботи, а надомної – ні. Хоча питання забезпечення працівника засобами виробництва, матеріалами, інструментами (для надомної роботи), засобами роботи, пов’язаними з інформаційно-комунікаційними технологіями (для дистанційної роботи) у законопроєкті вирішується. До речі, щодо цього варто зазначити, що на підставі цих норм можливі зловживання з боку власника, адже його обов'язок забезпечити працівника такими засобами не є незмінним, трудовий договір може покладати такий обов'язок і на самого працівника.
Читайте також: "Працюємо з дому: як трудове законодавство адаптується до карантинного життя".
Також незрозумілим є перенесення з Положення 1981 року про умови праці надомників норми про те, що при надомній роботі житлово-побутові умови працівника обстежують представники роботодавця за участю профспілкового органу, а у відповідних випадках – і представників санітарного й пожежного нагляду, в якій, очевидно, не враховані права на недоторканість особистого і сімейного життя та житла. Особливо це є дивним в контексті нової норми, що дистанційна робота може бути механізмом захисту від дискримінації на роботі, хоча знову ж таки, способи доказування наявності такої дискримінації викликають запитання».