Все частіше трапляються випадки незаконного збору доказів стороною обвинувачення після завершення досудового слідства. Підставою для таких зловживань, зокрема, є недосконалість чинного законодавства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У ст. 290 КПК встановлено, що, визнавши зібрані докази достатніми для складання обвинувального акта, сторона обвинувачення повідомляє учасників провадження про завершення слідства та надає доступ до його матеріалів.
Такі дії приводять до: 1) початку ознайомлення з матеріалами провадження; 2) фактичного зупинення строку слідства на період такого ознайомлення.
Тобто на цьому етапі слідство завершене, докази зібрані, строк не обраховується. Здавалось би, жодних сумнівів щодо неможливості продовжувати збір доказів немає.
Однак недосконалість чинного законодавства залишає можливість для зловживань слідчими та прокурорами.
Завершене, але не закінчене слідство
Основні аргументи сторони обвинувачення щодо можливості збору доказів на етапі ознайомлення з матеріалами провадження зводяться до таких:
1. КПК прямо не забороняє збирати докази після завершення слідства.
2. Заборона проводити слідчі дії у ч. 8 ст. 223 КПК пов’язана із закінченням слідства.
3. Закінчення та завершення слідства — це різні етапи провадження. Завершення пов'язане із відповідним оголошенням прокурора та можливістю сторін ознайомитися з матеріалами протилежної. Закінчення пов’язане зі зверненням прокурора до суду з обвинувальним актом.
4. Позиція Верховного Суду в постанові у справі №344/6630/17, який вказав на можливість проведення слідчих дій до закінчення розслідування, а не до його завершення.
Однак посилання слідства на таку практику є неправильним. У наведеній справі після завершення розслідування та ознайомлення сторін з матеріалами провадження прокурор відновив розслідування та збирав докази у відновленому провадженні (законність таких рішень має бути предметом окремого блогу).
«Незаборонений» тимчасовий доступ
Як інструмент збору доказів найчастіше використовується тимчасовий доступ до речей і документів.
Формально він не належить до слідчих дій, оскільки є засобом забезпечення кримінального провадження. Однак фактично дозволяє отримати усі необхідні слідству речі та документи, й ті, що містять інформацію з обмеженим доступом (господарську документацію компаній, банківські документи, відомості про трафік дзвінків та СМС-повідомлень).
Так збір доказів «маскується» під вжиття заходів забезпечення слідства. Посилаючись на те, що законодавство забороняє лише проведення слідчих дій, збір доказів за допомогою тимчасового доступу до речей та документів слідство вважає допустимим.
Неможливість збору доказів на стадії ознайомлення сторін
Із законністю такої слідчої практики погодитися не можна. Після завершення слідства будь-який збір доказів, зокрема за допомогою тимчасового доступу до речей і документів, є протиправним:
1. Оголошення про завершення слідства можливе лише тоді, коли прокурор вважає, що докази є достатніми для обвинувального акта. Достатність доказів означає, що проведено повне розслідування, а потреби в отриманні інших доказів немає.
2. Строки після завершення слідства не обраховуються. Збирання доказів на цьому етапі здійснюється поза межами строків розслідування та може продовжуватися протягом тривалого періоду ознайомлення. Це очевидно порушує права інших учасників на розумний строк слідства.
3. Згідно з КПК кожна процесуальна дія та рішення приймаються у певний строк. Коли строк не обраховується, рішення не може прийматися, а дія — вчинятися.
4. Тимчасовий доступ до речей і документів за своєю природою є інструментом збору доказів. Це підтверджується практикою ККС (постанова у справі №180/620/20) та ВАКС (ухвала у справі №991/576/22).
5. Практика ККС ВС підтверджує неможливість здійснення будь-яких процесуальних дій щодо розслідування після завершення слідства (постанова у справі №308/3835/21).
Висновки
Збирання стороною обвинувачення доказів після завершення слідства є звичною, але незаконною практикою. Попри очевидну неможливість здійснення таких дій, оптимальним шляхом розв'язання цієї проблеми є внесення законодавчих змін до КПК. Такі зміни повинні прямо закріплювати неможливість здійснення обвинуваченням будь-яких процесуальних дій щодо збору доказів після завершення слідства.