З прийняттям у жовтні 2019 р. Закону України «Про концесію» в Україні активно заговорили про можливість концесії у сфері охорони здоров’я. На думку представників влади, концесія має надати можливість для розвитку медичних установ та їхніх працівників, що підтверджено багаторічною практикою багатьох країн світу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Діючий міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко неодноразово вказував, що розраховує на залучення інвестицій у сферу охорони здоров’я уже у 2022 р. за рахунок переходу до медичного страхування та впровадження концесії у медицині, та відмічав, що для сфери охорони здоров’я Закону «Про концесію» виявилося недостатньо, адже складність процедур і відсутність якісного регулювання лякає і власників медичних закладів, і інвесторів. Ця сфера може стати взірцевою, повністю розкрити можливості такого партнерства й дасть змогу залучати приватні інвестиції для виконання важливих соціальних функцій держави — захисту та збереження здоров’я громадян.
Термін «державно-приватне партнерство» (ДПП) є перекладом розповсюдженого у світі поняття public-private partnership, і в сфері охорони здоров’я ДПП існує більше двох десятків років. На сьогодні реалізуються багато програм взаємодії державного та приватного секторів.
Наприклад, у країнах-членах ЄС ДПП грає важливу роль з точки зору забезпечення безпеки здоров’я населення від таких загроз, як пандемії, різноманітні інфекційні захворювання. Комісія ВОЗ з прав інтелектуальної власності, інновацій та громадського здоров’я (Commission on Intellectual Property Rights, Innovation and Public Health) називає ДПП ефективним способом вигідного використання можливостей державного та приватного секторів для вирішення проблем охорони здоров’я, які кожна зі сторін (державний сектор, приватний сектор, некомерційні організації) окремо вирішити не може.
Одним з перших прикладів успішного застосування ДПП у медицині є Велика Британія. Близько 75% лікарень цієї країни були побудовані до 1948 р. і знаходилися в жахливому стані. Завдяки ДПП за 13 років було реконструйовано 107 лікарень системи NHS (Національна система охорони здоров’я). Інші приклади ДПП в Європі та Азії представлені партнерством по розробці, управлінню та обслуговуванню комплексного медичного догляду в Австрії; розробкою національного електронного порталу здоров’я в Данії; приватизацією амбулаторних послуг гемодіалізу в Румунії; будівництвом державних лікарень та управлінням ними в Пекіні, Гонконзі та Шанхаї тощо.
Отже, існує правило, що ДПП отримує найбільшого розповсюдження саме у разі дефіциту державного бюджету, а також під час кризових явищ в економіці.
Функції ДПП у сфері охорони здоров’я
Історично склалося так, що уряд залучає приватний сектор до надання послуг через ДПП у сфері охорони здоров’я для виконання однієї з шести функцій:
• фінансування чи співфінансування проєкту;
• будівництва чи реконструкції об’єктів, включених у проєкт;
• експлуатації, тобто поставки відповідного обладнання, ІТ та управління/надання доклінічних послуг;
• обслуговування фізичної інфраструктури (об’єктів, обладнання);
• дизайну проєкту, включаючи дизайн інфраструктури чи моделі надання допомоги;
• доставки, тобто надання та управління відповідними послугами клінічної підтримки.
Моделі ДПП у сфері охорони здоров’я
Більшість ДПП на базі установ об’єднують ці функції у три моделі:
1) модель на базі інфраструктури, яка існує для створення та оновлення інфраструктури суспільної охорони здоров’я;
2) модель дискретних клінічних послуг, яка існує для розширення можливостей надання певних медпослуг;
3) інтегрована модель ДПП, яка об’єднує попередні дві моделі, тобто направлена і на розвиток інфраструктури, і на надання певних послуг.
Яскравим прикладом ДПП у науково-дослідній сфері та сфері медицини є реалізація проєктів у рамках Інноваційної медичної ініціативи (Innovative Medicines Initiative, IMI), яка полягає в об’єднанні зусиль виробників лікарських засобів, академічних установ, бізнесу, груп пацієнтів, регуляторних органів з метою прискорення досліджень безпеки та ефективності нових препаратів.
Бюджет ІМІ на 2014–2024 рр. складає 3,3 млрд євро. При цьому половина витрат покривається за рахунок рамочної програми ЄС у сфері досліджень та інновацій Horizon-2020, а другу половину покривають члени Європейської федерації асоціацій фармацевтичних виробників (European Federation of Pharmaceutical) та їх асоційовані партнери. Фінансування отримують проєкти, які відповідають обраній програмі стратегічних досліджень (Strategic Research Agenda).
Таким чином, зазираючи в недалеке майбутнє, можна прогнозувати, що система охорони здоров’я буде постійно знаходитися під тиском і в зоні турбулентності, особливо враховуючи сучасні карантинні умови та постійну можливість загострення ситуації навколо Covid-19 та нових видів штаму, зокрема, «Дельта плюс». Враховуючи це, застосування механізму ДПП буде доцільне з точки зору модернізації системи охорони здоров’я в Україні, покращення якості надання медичних послуг і доступу до ліків.