Важливі зміни щодо оголошення особи, яка зникла безвісти під час війни, померлою

5 червня 2025 року Верховна Рада України прийняла за основу проєкт Закону №12451 від 27.01.2025 р. про внесення змін до ч. 2 ст. 46 Цивільного кодексу України щодо визначення строків оголошення судом померлою фізичної особи, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Вказаним законопроєктом пропонується внесення змін до ч. 2 ст. 46 Цивільного кодексу України шляхом викладення її в такій редакції:

«Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців від настання обставин, які загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель».

Нинішня ж редакція вказаної норми звучить наступним чином: «Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців».

Отже, чинна редакція вказаної правової норми права визначає два правила:

1. Загальне - відповідно до якого фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій;

2. Спеціальне - з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Чому ці зміни важливі

У чинній на зараз правовій нормі не визначено дату або подію, з якою слід пов’язувати початок відліку такого шестимісячного строку, що породило декілька різних підходів судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, викладених у низці судових рішень щодо спеціального правила ч. 2 ст. 46 ЦК України у питанні відліку початку строку, необхідного для звернення до суду із заявою щодо оголошення особи померлою при наявності конкретних обставин.

Так, наразі одні судді застосовують практику, що шестимісячний строк, визначений ч. 2 ст. 46 ЦК України для оголошення особи померлою, потрібно обраховувати з моменту настання події (яка могла призвести до смерті особи), а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.

Натомість є й інша судова практика, яка обґрунтовується тим, що у ч. 2 ст. 46 ЦК України встановлено строк шляхом вказівки на його початок (день закінчення воєнних дій) і тривалість (два роки). Правило другого речення цієї статті містить виняток із загального правила, яким надається право суду залежно від конкретних обставин скоротити цей строк. До того ж суд скорочує тривалість строку, але початок перебігу залишається незмінним - день закінчення воєнних дій, про що свідчить словосполучення «цього строку». Тобто того ж самого дворічного строку, початком якого є день закінчення воєнних дій. І оскільки приписи, що містяться у першому та другому реченнях ч. 2 ст. 46 ЦК України, перебувають у системно-логічному зв`язку, немає підстав вважати, що у другому реченні ч. 2 цієї статті є вказівка на будь-який інший юридичний факт, що мав би визначати початок перебігу шестимісячного строку і який відрізняв б його від дворічного строку.

Таким чином, судді, що використовують другий підхід для відліку шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою починають саме з дня закінчення воєнних дій на території держави.

Рішення Великої Палати Верховного Суду: що враховано та чи зняло питання?

Враховуючи виключну правову проблему правозастосування вказане питання було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у справі №755/11021/22, що визначена як зразкова і за наслідками розгляду якої у Постанові від 11.12.2024 р. Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок стосовно того, що: «обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності».

Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що: «згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо. На час прийняття цієї постанови російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси».

Формуючи цей правовий висновок Велика Палата Верховного Суду, зокрема, прийняла до уваги, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації щодо цього є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф. Цей перелік затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. №309 (далі - Наказ №309; наразі його замінив Наказ №376).

У 309 Наказі зазначені:

1)  території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема:

• території можливих бойових дій;
• території активних бойових дій;
• території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси;

2) тимчасово окуповані рф території України.

3)  інформація про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати ці дані для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Таким чином, у згаданому судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду виснувала, що: «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій».

Вказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду лише частково вирішили існуючу законодавчу проблему, адже вони не враховують (не можуть бути визнанні померлими) осіб (військовослужбовців), що зникли безвісти в Курській області – такі території відсутні у Наказах №309, 376. Також є території (області/райони) де бойові дії не проводяться, але на яких є зниклі безвісти (загинули без можливості ідентифікації) військовослужбовці під час виконання військового обов’язку із захисту Батьківщини.

Наприклад, можна привести зміст рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 31.10.2024 р. у справі №132/2134/24 (№ в ЄДРСР 122925474). Суд відмовив у оголошенні військовослужбовця, який зник безвісти 12.11.2022 р. (майже за два роки до прийняття судом рішення), посилаючись на те, що на переконання суду, відлік шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою має починатися саме з дня закінчення воєнних дій на території держави.

Оскільки, за наявними в матеріалах справи даними, солдат зник безвісти за особливих обставин, в районі проведення воєнних дій, які до теперішнього часу не припинені. А відтак конкретні обставини справи не дають законних підстав суду для висновку про можливість оголошення такого військовослужбовця померлим до спливу строків вказаних у ч.2 ст.46 ЦК України.

Тобто наразі гострою є проблема того, що велика кількість військових роками перебувають в статусі «безвісно відсутнього» без можливості реалізації їхніми рідними законодавчого механізму про оголошення померлим такого військового.

У більшості випадків саме перед адвокатом, що спеціалізується на військовому праві, постає нелегке завдання пояснити рідним безвісно відсутнього військовослужбовця, який фактично, за даними службового розслідування - ймовірно загинув, всі правові наслідки оголошення його особи померлою. Важкість такого пояснення обумовлюється насамперед етично-психологічними особливостями таких справ, адже рідні продовжують вірити і шукати свою рідну людину і це триває роками. Рідні не наважуються ініціювати процедуру оголошення померлим – продовжують вірити, що людина повернеться, бояться наврочити… до кінця не розуміючи, що зміна юридичного статусу - оголошення померлим – єдиний шлях до отримання пільг та всіх відповідних виплат для членів родин такий військовослужбовців.

Оголошення фізичної особи померлою vs Встановлення факту смерті

Насамперед і правник і члени родин «безвісно відсутніх» мають розрізняти два юридичних статуси: «оголошення фізичної особи померлою» та «встановлення факту смерті особи».

Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи. Тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд - на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.

Водночас законодавець у цій процедурі передбачив певні законодавчі запобіжники. Зокрема, розпорядження успадкованим майном «оголошеної померлою особи», на випадок її появи у майбутньому. Так, згідно із ст. 47 ЦК України спадкоємці людини, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом 5 років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини (нотаріус накладає заборону відчуження на таке майно).

Поряд із цим, у ст. 48 ЦК України визначені правові наслідки появи людини, яка була оголошена померлою. Тобто, для членів родин безвісно відсутніх важливо розуміти, що процедура «оголошення померлою особи» в юридичному аспекті не є незворотною, з огляду на що, у подальшому, людина (військовий), щодо якого було прийнято рішення про оголошення померлим - з’явиться або будуть одержані відомості про місце його перебування, то суд за заявою такої людини або ін. зацікавленої особи має повноваження скасувати рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Правові нюанси або чому для сімей безвісно відсутніх військовослужбовців важлива зміна статусу?

Повертаючись до запитання: «Чому для сімей безвісно відсутніх військовослужбовців важлива зміна статусу на оголошення померлим?», варто звернути увагу на той факт, що чинним законодавством передбачено право членів родин на отримання грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця (Постанова КМУ №884). У вказаній постанові визначений вичерпний перелік осіб, які вважаються членами родини військовослужбовця, та які мають право на відповідні виплати частини грошового забезпечення. Проте, до цього переліку законодавець не включив «жінку (чоловіка), з якою (з яким) військовослужбовець проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу».

«Цивільна дружина» vs дружина

Тобто навіть за наявності судового рішення про встановлення факту проживання однією сім’єю «цивільна дружина» позбавлена права на отримання частини грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця. Означене законодавче врегулювання стало підставою для численних відмов командирів військових частин у виплаті «цивільним дружинам» грошового забезпечення безвісно відсутнього військового.

Водночас суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про оскарження дій військових частин, посилаються на те, що встановлення факту «проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу» не надає особі правового статусу чоловіка чи дружини у розумінні закону, тобто осіб, які перебували у сімейному союзі «жінка/чоловік», зареєстрованому у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Отже, виходячи із вказаних положень чинного законодавства, встановлення факту проживання позивача однією сім`єю з військовослужбовцем, який зник безвісти, не дає права на отримання грошового забезпечення цього військовослужбовця.

Зокрема це визначено рішеннями: Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 р. у справі №400/8249/24 (ЄДРСР №124370278), Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 р. у справі №240/9914/24 (ЄДРСР №123173430), Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 р. у справі №580/4053/24 (ЄДРСР №123130550).

Водночас «жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили» у силу положень ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до членів родин загиблих (померлих) військовослужбовців, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги та інших пільг членів сім’ї загиблого.

Отже, для «цивільних дружин» єдиним шляхом отримання пільг та грошових компенсацій за втрату «чоловіка», з яким такі жінки роками проживали в незареєстрованому у встановленому порядку шлюбі, є саме оголошення такого чоловіка-військовослужбовця померлим у встановленому законом порядку. Однак, продовження активних бойових дій протягом років на території, де ймовірно загинув такий військовослужбовець, а також застосування частиною суддів підходу до обчислення шестимісячного строку для оголошення особи померлою саме з дня закінчення війни, за нинішнього законодавчого врегулювання створює реальну перепону для реалізації «цивільних дружин» прав на отримання пільг та компенсацій протягом досить тривалого часу. Крім того, це створює певну дискримінацію порівняно з жінками, що так само втратили чоловіків під час виконання обов’язків по захисту Батьківщини, з якими перебували у зареєстрованому шлюбі.

Пенсійне забезпечення

Окрім того, необхідно також вказати, що непрацездатні члени сім’ї військовослужбовця, який зник безвісти, через один місяць після внесення особи до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Проте, до оголошення військовослужбовця померлим або безвісно відсутнім у судовому порядку така пенсія призначається та обчислюється на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, а для членів сімей, померлих або визнаних безвісти відсутніми у судовому порядку. Пенсія у разі втрати годувальника призначається на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.

Різниця в розмірі пенсії по втраті годувальника між зниклим безвісти та загиблим військовослужбовцем може бути значною, особливо якщо смерть настала внаслідок виконання службових обов'язків. Якщо говорити про розмір пенсії у разі втрати годувальника за «основним» Законом №1058-IV, то на одного непрацездатного члена сім'ї призначається пенсія у розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї – 100% пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Якщо ж говорити про пенсію у разі втрати годувальника за «спеціальним» законом №2262-ХІІ, то на одного непрацездатного члена сім’ї буде призначено пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення (зарплати) годувальника, а у разі наявності двох і більше непрацездатних членів сім’ї, які мають право на пенсію – в розмірі 50% грошового зарплати годувальника на кожного.

Водночас правник має попередити членів сім’ї безвісно відсутнього військового про те, що після оголошення такого військовослужбовця померлим або безвісно відсутнім у судовому порядку, рідні (військовослужбовця) втратять право на виплату грошового забезпечення згідно з Постановою №884, зокрема й додаткової винагороди у розмірі 100 тисяч гривень.

Пільги та виплати

Якщо говорити про пільги та виплати, на які можуть претендувати члени родини загиблих Захисника/Захисниці України, окрім одноразової грошової допомоги (ОГД) у випадку загибелі у розмірі 15 мільйонів гривень (Постанова КМУ №168) та пенсії в разі втрати годувальника за «спеціальним» законом, то слід ще згадати про:

- безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;

- безплатне першочергове зубопротезування;

- безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування (дію п. 3 ч. 1 ст. 14 зупинено на 2025 рік згідно із Законом №4059-IX від 19.11.2024 р.);

- 50% знижка оплати за користування житлом (квартирна плата) у межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);

- 50% знижка оплати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та ін. послугами) та скрапленим балонним газом (при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю). Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50% знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку, та 21 кв. метр на сім'ю);

- 50% знижка вартості палива, в тому числі рідкого, у межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;

- позачерговий безоплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир;

- користування (при виході на пенсію чи зміні місця роботи) поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;

- щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;

- виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

- позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов;

- одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з 5 року після закінчення будівництва;

- використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час та одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;

- переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації;

- звільняються від сплати податків, зборів, мита та ін. платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;

- позачергове обслуговування закладами та установами, що надають соціальні послуги з догляду. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за ветераном війни, в порядку і розмірах, що визначаються КМУ;

- вступ поза конкурсом до державних та комунальних закладів вищої та фахової передвищої освіти на спеціальності, підготовка за якими здійснюється за рахунок коштів відповідно державного та місцевих бюджетів.

Підсумок

З огляду на вищевказане, можна дійти висновку, що питання початку відліку строків для оголошення особи померлою вкрай потребує законодавчого врегулювання з метою забезпечення комплексного підходу та балансу інтересів, як особи, яку оголошено померлою (зокрема в разі її появи), так і осіб, які перебувають з такою особою у певних відносинах. Адже оголошення особи померлою має певні правові наслідки, як-от: відкриття спадщини, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою тощо.

Таким чином, законодавець, вирішуючи нагальну правову проблему вищеозначеними змінами у ч. 2 ст. 46 ЦК України, з метою забезпечення верховенства права в Україні та однієї з його основних складових – правової визначеності - прагне закріпити у згаданій правовій нормі початок відліку строків оголошення судом померлою фізичної особи, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом.

Фактично вказані зміни спрямовані на формування єдиного підходу судів усіх інстанцій стосовно застосування спеціального правила початку відліку визначених у цій нормі строків оголошення судом померлою фізичної особи, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, передбаченого ч. 2 ст. 46 ЦК України.

Прийняття вказаного законопроекту фактично вирішує такі проблеми:

Якщо запропонована редакція ч. 2 ст. 46 ЦК України не зазнає разючих змін до другого читання та її прийняття, то можна із впевненістю стверджувати, що прийняття вказаного законопроєкту та відповідні запропоновані зміни дозволять членам родин зниклих безвісти після спливу шестимісячного строку з дня імовірної загибелі ініціювати у порядку окремого провадження процедуру визнання таких людей померлим. Та після набрання судовим рішенням законної сили реалізувати права: зокрема, на відкриття спадщини, призначення ОГД, пенсії у разі втрати годувальника, реалізацію права на відстрочку від призову по мобілізації (для близьких родичів), припинення шлюбних відносин та ін. зобов`язань, нерозривно пов`язаних із такою особою, а також отримати пільги, передбачені для членів сім’ї загиблих Захисників України.