У нещодавній постанові від 05.02.2019 р. у справі №820/5122/18 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду знову зіштовхнувся з питанням співвідношення арешту майна, коштів на рахунках платника податку та зупинення видаткових операцій.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Окреслимо обставини справи. Податковий орган звернувся до суду з вимогою підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків та зупинити видаткові операції платника податків. У межах спірних відносин підставою для прийняття контролюючим органом рішення про застосування адміністративного арешту майна стала відмова касира, що працює за місцем провадження господарської діяльності платника податку, в допуску посадових осіб податкового органу до проведення фактичної перевірки.
При цьому, обґрунтовуючи наявність підстав для зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, податквий орган посилався на приписи пп. 20.1.31 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України та ч. 2 ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. №2121‑ІІІ, а також вказував на те, що зупинення видаткових операцій на банківських рахунках є способом, в який реалізується арешт безготівкових коштів суб'єкта.
Варто зазначити, що податковий орган клопотав про передачу аналізованої справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що ця справа містить виключну правову проблему.
Однак, на жаль, ВС не навів міркування щодо співвідношення арешту майна, арешту коштів та зупинення видаткових операцій. ВС лише зазначив, «що суди попередніх інстанцій взагалі не досліджували підстави та порядок звернення контролюючого органу до суду з вимогою про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, не виклали жодних висновків щодо можливості одночасного застосування адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій на рахунках з одних і тих самих підстав, а також не проаналізували, як саме зупинення видаткових операцій узгоджується з адміністративним арештом майна та чи є це належним способом забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, враховуючи фактичні обставини».
Однак у цьому контексті доречно згадати деякі попередні справи ВС. Наприклад, у постанові від 15.05.2018 р. у справі №820/2312/17 податковий орган звернувся до суду з вимогою підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю, застосованого на підставі рішення керівника податкового органу (рішення про арешт було прийняте, оскільки платник податків відмовився від проведення перевірки та від допуску посадових осіб контролюючого органу), а також з вимогою накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках товариства, відкритих у банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.
ВС вирішив, що арешт на кошти на рахунках платника податку не може бути накладений. На думку Суду, арешт майна та арешт коштів є самостійними заходами. Вони відрізняються не лише процедурами застосування, але й підставами. Згідно з позицією ВС, підстави, передбачені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є підставами саме для арешту майна. Водночас арешт коштів здійснюється не з цих підстав. Підставами для арешту коштів є ті, що наведені у пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України: наявність податкового боргу, якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або якщо його балансова вартість менша ніж сума податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Тобто недопуск перевіряючого, на думку ВС, вважається підставою для арешту майна, однак не є підставою для арешту коштів.
Варто зауважити, що позиція ВС з цього питання залишає багато запитань. Дійсно, у ст. 20 ПК України визначено право податкового органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти на рахунках платника, якщо у нього відсутнє майно та/або його балансова вартість менша ніж сума податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України).
Однак у цій же статті передбачені інші права податкового органу. Зокрема, згідно з п. 20.1.31 ПК України, податковий орган може звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (окрім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), в тому числі у разі недопущення посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.
До того ж, відповідно до ст. 59 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. №2121‑III, зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється у разі накладення арешту.
Водночас у своїй постанові від 26.06.2018 р. у справі №п/811/1723/17 ВС стверджував, що погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що обраний спосіб захисту за зверненням контролюючого органу до суду з позовом про зупинення видаткових операцій на рахунку платника податків не охоплюється підставами, визначеними у ст. 94 ПК України (зокрема, відмовою платника податку в проведенні документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу). Таким чином, приписи пп. 20.1.31 п. 20.1 ст. 20 ПК України ВС не коментувалися. Натомість були взяті до уваги лише приписи пп. 20.1.33. п. 20.1 ст. 20 ПК України та п. 91.4. ст. 91 ПК України.
Отже, незважаючи на необхідність тлумачення співвідношення приписів вищезгаданих норм, ВС поки що не надав своєї відповіді. Однак у межах постанови від 05.02.2019 р. у справі №820/5122/18 лише були сформульовані питання, які потребують відповіді (зокрема, як саме зупинення видаткових операцій узгоджується з адміністративним арештом майна).