21 грудня 2021, 16:14

«ВРУ ухвалює анемічні закони, які здебільшого не працюють»

Ірина Назарчук
Ірина Назарчук журналіст, спеціально для «Юридичної Газети»

До 28.01.2022 р. триватиме поточна шоста сесія Верховної Ради IX скликання. Оскільки тиждень після зимових канікул (17-21 січня) народні депутати працюватимуть у комітетах, то на засідання в перший місяць нового року вони збиратимуться всього чотири рази – 25, 26, 27, 28 січня. Шосту сесію в ролі Голови Верховної Ради відкривав Дмитро Разумков, а після його відставки на початку жовтня спікером Парламенту обрали Руслана Стефанчука.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Разом з юристом-конституціоналістом, доктором юридичних наук, адвокатом Русланом Чорнолуцьким «Юридична Газета» проаналізувала, якою кількісно та якісно була законотворча діяльність Парламенту протягом сесії, що добігає до кінця.

Вересень 2021 року

В перший місяць роботи після літа у Верховній Раді було зареєстровано 146 законопроєктів: 111 – від народних депутатів, 26 – від Уряду. Президент Зеленський вніс 9 проєктів законів, у тому числі про допуск іноземних військових в Україну для участі в багатонаціональних навчаннях. Розгляд цього питання є обов’язковою щорічною процедурою. Річ у тім, що перебування іноземних військових на території України для навчань, спільних із ЗСУ та іншими військовими формуваннями, регламентується низкою законів, указів, міжнародних угод про співробітництво в оборонній (військовій сфері), у тому числі Законом «Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України».

14.12.2021 р. Верховна Рада проголосувала за допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України. Спільно з ЗСУ вони братимуть участь у 10 навчаннях протягом 2022 р. Зазвичай Парламент розглядає такі питання в перші місяці року, але нині, враховуючи напругу на кордоні, рішення було ухвалене оперативніше.

Жовтень 2021 року

У Верховній Раді було зареєстровано 93 законопроєкти: 71 – від нардепів, 21 – від Кабінету Міністрів (зокрема, про захист прав споживачів, про дошкільну освіту, зміни до Податкового та Кримінального кодексів), 1 – від Президента. Володимир Зеленський запропонував ратифікувати Європейську конвенцію про скасування легалізації документів, складених дипломатичними агентами або консульськими посадовими особами.

Листопад 2021 року

У Парламенті було зареєстровано 125 законопроєктів: 96 – від народних депутатів, 20 – від Кабінету Міністрів (зокрема, законопроєкти про судово-експертну діяльність і про національну програму інформатизації), 9 – від Президента (у тому числі про ратифікацію фінансової угоди з Європейським інвестиційним банком, Конвенції про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних чи комерційних справах).

Грудень 2021 року

В останній у цьому році пленарний тиждень (13-17 грудня) народні депутати прийняли 32 законопроєкти: 10 – за основу та 22 – в цілому. Рада ухвалила Закон про спрощене набуття громадянства іноземцями та особами без громадянства, які взяли участь у забезпеченні національної безпеки та оборони України. Ще один прийнятий Закон – «Про фінансові послуги та фінансові компанії» є рамковим для всіх фінпослуг в Україні. Документ містить норми щодо регулювання фінансових компаній та ломбардів, а також визначає два типи послуг: фінансові та супровідні (послуги агентів, брокерів, інкасаторські). Законом унормовано, що фінпослуги вимагатимуть обов’язкової ліцензії, тоді як допоміжні – лише реєстрації. 

На перший погляд, законопроєктна діяльність Верховної Ради IX скликання протягом шостої сесії виглядає доволі активною. Проте як щодо її якості?

«Більшість законодавчих проєктів – незадовільної якості. Вони мають не тільки формальний, але й фактично декларативний, фіктивний характер», – вважає юрист-конституціоналіст, доктор юридичних наук, адвокат Руслан Чорнолуцький.

Свою позицію він пояснює таким чином. Рівень законопроєктування в Україні характеризується не тільки недосконалістю. Він фактично є негативним, тобто таким, що не відповідає ні міжнародним стандартам, ні національному законодавству. Навіть більше, він не відповідає настановам формальної логіки, що лежить в основі прийняття відповідних рішень стосовно зміни або вдосконалення законодавства з метою подальшого розвитку, нормативного супроводження та забезпечення реформування соціуму і держави. Більшість проєктів законодавчих актів є такими, що не скеровані на реальне і компетентне регламентування та регулювання відповідних соціальних відносин в результаті низької ресурсної забезпеченості в кадровій та доктринально-теоретичній сфері.

В законопроєктній роботі панує політичний суб’єктивізм, що спрямований не стільки на задоволення інтересів широких верств населення, скільки на інтереси відповідних осіб з олігархічного кола або вузького кола партійної бюрократії. Як наслідок, чимало прийнятих законодавчих актів не працюють (або працюють частково), їх ефективність і результативність наближається до найнижчого порогу. В таких умовах майже неможливо не тільки забезпечити реалізацію принципу верховенства права, проблематичною стає практична реалізація законодавчих настанов. В результаті спостерігається зростання тенденцій щодо визнання багатьох положень Конституції держави фіктивними.

Попри багаторічну допомогу іноземних партнерів, у нас фактично немає кому писати проєкти законів, не сформована група фахівців з професійного написання текстів законодавчих актів. Тому ми спостерігаємо розбалансованість національного законодавства, його високий рівень внутрішньої суперечливості, колізійності, конфліктогенності тощо. За своїм управлінсько-парадигмальним потенціалом закони – «анемічні». Про яку ефективність і результативність їх реалізації можна говорити? Вони апріорі приречені на провал регулятивних пріоритетів.

Таке «замкнуте коло» існує багато років, воно не дає можливості вирішувати найважливіші проблеми у сфері належної реалізації законодавчої функції Верховної Ради України. Її депутатський склад, відповідно до Конституції, є суб’єктом законодавчої ініціативи, але фактично нардепи не можуть реалізовувати свої конституційні настанови в законопроєктуванні через елементарну відсутність профільних знань, вмінь, навичок.

Тут на заручника перетворюється весь народ України, адже низький якісний рівень законопроєктування чітко детермінує низьку якість законотворення. Звідси неможливість належного законодавчого регулювання соціальних процесів, що протікають в соціумі держави, яка вже восьмий рік перебуває фактично у стані війни.

Що нам потрібно робити в цій ситуації? Я бачу кілька важливих кроків. Насамперед, необхідно реально оцінити ресурсні можливості Парламенту та провести реорганізацію його апарату з метою активізації якості законопроєктування. Потрібно створити групу професійних законопроєктувальників з високим рівнем матеріального забезпечення та відповідними ресурсними можливостями для організації профільної діяльності. Перед ними має бути поставлена мета діяти таким чином, щоб забезпечити гармонійну єдність, системність, комплексність та практичну реалізованість національного законодавства. Варто розпочати підготовку у вищих навчальних закладах юридичного профілю відповідні професійні кадри нормопроєктувальників для обслуговування органів публічної влади різних рівнів, починаючи від законодавчого, виконавчого та закінчуючи органами місцевого самоврядування. Слід провести відповідні роботи з діджиталізації у сфері законопроєктування, щоб підвищити його якість.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати