Українське законодавство про неплатоспроможність нещодавно поповнилося сучасними європейськими інструментами. З 2025 року в Кодекс України з процедур банкрутства офіційно впроваджено процедуру превентивної реструктуризації, що відповідає стандартам ЄС. Це важливий крок для бізнесу — досудова реструктуризація боргів дає змогу оздоровити підприємство ще до формального банкрутства. Водночас українська система досі не має спрощеної процедури ліквідації для малих і мікропідприємств, яка б дала можливість швидко припиняти діяльність без довготривалого судового провадження. Така прогалина особливо відчутна для мікро- та малого бізнесу. Розглянемо, як працюють відповідні механізми в Україні та що можна запозичити з досвіду Польщі, Франції, Німеччини й Італії, аби вдосконалити наше законодавство вже найближчим часом.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Превентивна реструктуризація в Україні: новий європейський підхід
Превентивна реструктуризація — це досудова процедура, впроваджена Законом №3985-IX від 19 вересня 2024 року, що набув чинності в січні 2025-го. Цей механізм імплементує директиву ЄС 2019/1023 та доповнює Кодекс з процедур банкрутства новою «Книгою третьою». Суть процедури полягає в тому, що підприємство-боржник, яке відчуває фінансові труднощі, може ще до виникнення прострочених боргів ініціювати план реструктуризації і домовитися з кредиторами про зміну умов боргів.
Процедура є добровільною та конфіденційною (що суттєво відрізняє її від досудової санації, що діяла раніше): рішення про її початок приймає сам боржник, і деталі переговорів із кредиторами не підлягають розголошенню. Для відкриття превентивної реструктуризації боржник звертається до господарського суду з планом або проєктом плану реструктуризації (для малого бізнесу допускається спрощений проєкт плану). На цій стадії не вимагається формальної згоди кредиторів — достатньо подати набір заходів, які, на думку боржника, дозволять подолати кризу. Якщо заява відповідає вимогам закону, суд відкриває процедуру на строк до шести місяців (з можливістю продовження до 12 місяців).
Важливо, що на час превентивної реструктуризації суд може запровадити мораторій — зупинити виконавчі провадження і заборонити стягнення на заставлене майно боржника. Це фактично заморожує борги і дає підприємству перепочинок для переговорів. Боржник і кредитори ведуть переговори поза судом за участі так званого адміністратора (арбітражного керуючого), а план реструктуризації повинен бути схвалений більшістю голосів залучених кредиторів. Після цього суд затверджує план, і компанія отримує шанс відновити платоспроможність без ліквідації бізнесу.
Новелою закону є також заохочення фінансування під час реструктуризації: боржник може залучати нові кошти від інвесторів, причому такі договори захищені — у разі подальшого банкрутства вони не можуть бути визнані недійсними як підозрілі, а вимоги нового кредитора матимуть пріоритетне задоволення. Це стимулює інвесторів підтримати санацію підприємства. У підсумку превентивна реструктуризація покликана стати «подушкою безпеки» для бізнесу і кредиторів — компанії зможуть уникнути публічного банкрутства і зберегти активи та робочі місця.
Надалі можна очікувати появи судових прецедентів і статистики щодо превентивних реструктуризацій, адже Міністерство юстиції вже затвердило типові форми планів реструктуризації та передбачило збір статистичної інформації про такі процедури.
Наразі є тільки одна справа, яка стосується всім відомого торгового центру «Гулівер».
Отже, впровадження директивних норм ЄС про раннє оздоровлення бізнесу — важливий позитив для України. Проте залишається прогалина: у разі, якщо малий бізнес все ж не підлягає оздоровленню, немає спрощеного шляху пройти процедуру банкрутства швидко і з найменшими втратами. Далі проаналізуємо, чому це необхідно виправити і як це вирішено в європейських країнах.
Відсутність спрощеної ліквідаційної процедури для МСП: чому це проблема?
Нині українське законодавство передбачає єдину процедуру банкрутства (з можливістю розпорядження майном, санації або ліквідації), яка застосовується до всіх боржників незалежно від їхнього розміру. Малі підприємства часто просто не можуть дозволити собі повноцінне судове провадження про банкрутство через високі витрати і складність процесу. Бувають ситуації, коли активів підприємства недостатньо навіть для покриття судових витрат і оплати винагороди арбітражного керуючого. У результаті власники фактично кидають компанію — вона роками числиться в реєстрі, але не веде діяльність, працівники втрачають роботу, а кредитори не мають жодного шансу стягнути борги. Таких «мертвих» фірм в обігу немало, і це негативно впливає на економічне середовище.
Чинний механізм виключення компанії з реєстру без ліквідаційної процедури (наприклад, за рішенням держреєстратора) існує, але він не розв’язує проблему боргів — кредитори залишаються ні з чим, а підприємець — з борговими зобов’язаннями. Натомість спрощена процедура банкрутства малого бізнесу могла б забезпечити впорядковане припинення діяльності та звільнення від боргів для сумлінного підприємця подібно до того, як це працює у процедурі банкрутства фізичних осіб. Ідея полягає в тому, щоб навіть за відсутності майна боржника все одно проводити спрощене провадження — продавати те небагато, що лишилося, справедливо розподіляти виручене між кредиторами, а решту боргів списувати. Це дасть підприємцю «друге життя», можливість почати спочатку без тягаря непосильних боргів, а кредиторам — бодай мінімальне задоволення їхніх вимог замість повного ігнорування.
Юридична спільнота неодноразово звертала увагу на цю прогалину. Ще у 2015 році обговорювалися законодавчі ініціативи зі спрощення банкрутства невеликих підприємств, однак тоді зміни не були прийняті. Сьогодні, у контексті євроінтеграції, питання знову на порядку денному. За участі Міністерства юстиції, суддів та Національної асоціації арбітражних керуючих України (НААКУ) відбуваються консультації щодо запровадження спрощеної процедури для мікро- та малих компаній. Зокрема, обговорюється необхідність змін до Кодексу з процедур банкрутства, які б дозволили стартувати справу про банкрутство малих підприємств, навіть якщо у них немає коштів на покриття витрат.
Позиція державних органів і фахівців сходиться на тому, що спрощений інститут банкрутства малих підприємств конче потрібен для оздоровлення бізнес-клімату.
Запровадження такої процедури закриє нинішню прогалину та зробить інститут банкрутства доступним для сумлінних малих боржників, які наразі змушені або ухилятися від нього, або зникати в тіні. Виграють і кредитори, адже матимуть правову визначеність і хоча б часткове погашення замість того, щоб роками марно чекати. До того ж виконання європейських вимог у цій сфері наблизить Україну до членства в ЄС і підвищить її позиції в міжнародних рейтингах, що відзначають легкість розв’язання проблем неплатоспроможності.
Отже, українському законодавству варто невідкладно перейняти найкращий європейський досвід: поряд із превентивною реструктуризацією впровадити спрощене банкрутство для МСП. Це стане дієвим захисним механізмом для малого бізнесу та логічним продовженням реформи законодавства про неплатоспроможність. Спрощені процедури дадуть змогу оздоровити економіку — життєздатні підприємства зможуть врятуватися через реструктуризацію, а безнадійні боржники — швидко і цивілізовано піти з ринку, звільнивши ресурси для нового бізнесу. Україні час зробити цей крок вже зараз, щоб підтримати підприємництво і закласти фундамент для післякризового відновлення економіки на європейських засадах.