12.02. 2015 р. було прийнято Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Пунктом 9 вказаного закону було викладено в новій редакції Закон України «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 28.03 2015 р. (далі – Закон).
Одна з новацій Закону стосується дисциплінарного провадження щодо судді.
Так, статтею 93 Закону по-новому визначено поняття дисциплінарного провадження щодо судді, як процедури розгляду звернення з метою встановлення обставин, що можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
Водночас на що і хотілося б звернути увагу, новою редакцію Закону, а саме положеннями частини другої статті 93, визначений перелік осіб, які можуть здійснювати право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарної відповідальності судді, зокрема:
- громадяни – особисто або через адвоката,
- юридичні особи – через адвоката,
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх представників.
З огляду на зміст вказаної норми адвокату надається переважне право звернення з відповідною скаргою (заявою) щодо поведінки судді, за виключенням випадків, коли фізична особа особисто здійснює вказане право або ж таке право здійснює орган державної влади/орган місцевого самоврядування.
Водночас вважаємо, що юридичних осіб було фактично обмежено в праві здійснювати представництво інтересів через вже наявного в них представника та зобов’язано залучати по таких справах окремого адвоката.
Чи можна вважати, що прийняттям такої норми законодавець зміцнив статус адвоката? Чи все ж таки справа в тому, що адвоката, на відміну від «іншого представника», можна як притягнути до дисциплінарної відповідальності, так і саме в такий спосіб чинити тиск на адвоката-скаржника?
Положеннями абз. 2 ч. 2 ст. 93 Закону визначено, що адвокат зобов’язаний перевірити факти, які можуть тягнути дисциплінарну відповідальність судді, до подання відповідної скарги (заяви), оскільки, згідно з вимог частини 4 вказаної статті, не допускається зловживання правом звернення без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя, а за подання завідомо безпідставної скарги адвокат може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності згідно із законом.
Більше того, звертатись зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді може тільки адвокат, який не є учасником судового процесу, в якому бере участь суддя щодо поведінки якого подається відповідне звернення. Слід звернути увагу, що такі обмеження, встановленні виключно для адвоката, та не поширюються на представників органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Отже, у разі наявності підстав для звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді фізична особа у разі прийняття такого рішення та навіть вже за наявності адвоката, та юридична особа, в обов’язковому порядку, мають звернутись до іншого адвоката, який займеться підготовкою такої скарги (заяви).
Очевидним є той факт, що підстави дисциплінарної відповідальності судді можуть бути виявлені саме в процесі судового розгляду справи – безпосередньо під час судових засідань або ж в проміжках між ними.
Залишається незрозумілим в який спосіб адвокат, який не є учасником судового процесу, в якому бере участь суддя щодо поведінки якого подається відповідне звернення, тобто не «чуючи на власні вуха» сказаного суддею та оцінюючи поведінку судді лише з «чужих слів» може перевірити достовірність фактів, які можуть тягнути дисциплінарну відповідальність судді.
З огляду на зазначене вище та беручи до уваги, що формулювання «подання завідомо безпідставної скарги» може досить широко трактуватись, вважаємо, що адвокат, який звертається зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності фактично за дії його клієнта, у разі повідомлення останнім недостовірних відомостей про поведінку судді.
Вказана норма суперечить заборонні притягати до будь-якої відповідальності адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності, встановлена статтею 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05. 07. 2012 р. як одна з гарантій адвокатської діяльності.
Вважаємо, що наявність описаних вище неточностей та розбіжностей може мати наслідком ініціювання та навіть притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності.
Слід зазначити, що описана вище спірність положень статті 93 Закону підтверджується тим, що 03. 04. 2015 р. з ініціативи Власенка С.В. було зареєстровано проект Закону про внесення зміни до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» про спрощення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, яким пропонують внести зміни саме до статті 93 Закону – частини 2, 4 та 5, а саме що стосується:
- надання юридичним особам можливості здійснювати право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді через представників або адвоката.
- включення до переліку осіб, які зобов’язанні перевіряти факти, які можуть тягнути дисциплінарну відповідальність судді представника та прокурора.
- виключення положень щодо зловживання правом звернення та щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.