Міф №1
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Інхаузи – це дуже великі сноби, з ними дуже складно спілкуватися, а тим більше зрозуміти, що вони говорять. Краще їх обминати або мінімізувати спілкування. Інколи вони навіть страшні…
Насправді, це все вигадки. Сучасний інхауз – це дуже комунікабельна та бізнес-орієнтована людина. Юридична освіта – це ще не все, що стане у пригоді, коли шукаєш роботу в бізнесі. Кілька мов, досвід роботи вже у студентські роки, кілька тренінгів, володіння основними бізнес-компетенціями, іноді друга вища освіта та навіть досвід у подорожах – це все, що надає нам можливість розуміти бізнес та розмовляти з ним на рівні, просто надавати професійну та вчасну допомогу.
Міф №2
Інхауз консультує з особистих питань всіх співробітників компанії, в якій працює, а також зобов’язаний захищати їхні інтереси.
Ні! Ні! Ні! Насамперед, ми працюємо в інтересах бізнесу, який надає нам роботу. Не потрібно ображатися, коли ми відмовляємо нашим друзям і колегам у пораді, якщо це є прямим конфліктом інтересів. Іноді ми зіштовхуємося з дуже некомфортною ситуацією і навіть неприємною інформацією, яка може завдати болю нашим колегам та друзям, але ми не маємо права, відповідно до професійної етики, на попередження. Водночас ми завжди намагаємося забезпечити об’єктивний розгляд справ. Окрім того, людям притаманна звичка «простого запитання»: «А! Ти ж юрист! А скажи мені…». У такому разі вони завжди очікують, що ми надамо миттєву відповідь на будь-яке запитання. Коли цього не відбувається, очі колеги наповнюються розчаруванням та непорозумінням. Мій колишній бос завжди наводив дуже гарний приклад. Колись його знайомий на вечірці поставив якесь «просте» юридичне питання, а у відповідь почув: «Здається, ти знавець у машинах? Так? Ти не міг би подивитися мою машину? Вона чогось не працює». Знайомий дуже здивувався, але зауважив, що він зараз на вечірці та відпочиває. У відповідь він почув те саме: «Я також зараз на вечірці та відпочиваю». Завіса…
Міф №3
Інхаузи мають читати та навіть готувати всі «договори» для бізнесу, тому що це «юридичний документ», лише вони розуміють ці папірці.
Ні! Ні! Знову ні! Звісно, договір – це юридичний документ, але це справа бізнесу. Ми не можемо знати, що бізнесу потрібно. Бізнес має сам проаналізувати документ і лише після цього звертатися до нас за порадою. Не існує жодного інхауза, обізнаного з усією інформацією, якою володіє колега з бізнесу. Крім того, в нашій країні у ранг так званих «договорів» зведена величезна кількість паперів, яку необхідно готувати для податківців та фінансистів. Насправді, реальних договорів у бізнес-житті не так багато. Ці договори дійсно змінюють правовий стан речей, що підтверджує світова практика. Для бізнесу ми є «професійними покупцями», захисниками, радниками, «лікарями», найвибагливішими споживачами та найприскіпливішими критиками. Мудрі люди знають, як найкраще використати «домашнього порадника», а саме «in-house lawyer», а не «прибирають підлогу золотою мітлою».