У більшості випадків метою звернення до суду є вирішення спору. Тобто класичним методом вирішення спору є звернення до суду судової системи України відповідної юрисдикції залежно від спірних правовідносин. Проте є й інші методи, за допомогою яких можливе вирішення спорів та конфліктів, — так звані альтернативні методи врегулювання спорів. Серед основних їх видів можна виділити переговори, арбітраж та медіацію.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Переговори — це обговорення певної ситуації з метою з'ясування думок, настроїв сторін або укладення угоди. Вони можуть проводитися як за допомогою спеціалістів, так і самостійно сторонами спору. Арбітраж і медіація — це процеси вирішення спорів, які реалізуються за допомогою посередників.
Арбітраж як метод вирішення спорів передбачає розв'язання суперечок арбітрами (третейськими суддями), яке закінчується винесенням обов'язкового для сторін рішення. Якщо одна зі сторін не бажає дотримуватися умов цього рішення, існують процедури, які можуть примусити її до цього. Система арбітражів фактично являє собою приватну судову систему, що включає внутрішньодержавні третейські суди, міжнародний комерційний арбітраж, міжнародний інвестиційний арбітраж (вирішення спорів між іноземними інвесторами та приймаючими державами), міждержавний арбітраж.
Третейські суди та Міжнародний комерційний арбітраж в Україні
Відповідно до Закону України «Про третейські суди», третейський суд — це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають з цивільних та господарських правовідносин. В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
Відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітраж — це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, Міжнародний комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Отже, третейські суди в Україні розглядають спори між юридичними та/або фізичними особами, які виникають з цивільних чи господарських правовідносин (з певними обмеженнями щодо категорій спорів, що визначений Законом України «Про третейські суди»). Міжнародний комерційний арбітраж хоча і є третейським судом, але має особливий статус, оскільки розглядає спори з іноземними елементами. Зокрема, Міжнародний комерційний арбітраж розглядає спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторгових та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а також їх спори з іншими суб'єктами права України. Міжнародний комерційний арбітражний суд приймає до свого розгляду також спори, віднесені до його юрисдикції в силу міжнародних договорів України.
Медіація — це метод вирішення спорів з залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації й проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати варіант рішення, який задовольнить обидві сторони. Основною відмінністю медіації від формального судового чи арбітражного процесу є те, що в її рамках сторони доходять згоди самі, медіатор не приймає рішення за них. Це і є основною цінністю саме цього процесу. Тобто це не досягнення компромісу, коли обидві сторони поступилися чимось суттєвим для них і в результаті залишилися незадоволені. Це знайдення того рішення, яке цілком задовольняє головні потреби та інтереси обох сторін, в результаті чого обидві сторони залишаються задоволені. Саме тому успішна та правильно проведена медіація завжди ефективна, оскільки немає переможених та переможців — обидві сторони перемогли. Очевидно, що в такому випадку сторони самі зацікавлені у виконанні досягнутих ними у результаті медіації домовленостей.
Досвід зарубіжних країн
• У Сполучених Штатах Америки, де, по суті, й народився рух за альтернативне вирішення спорів, медіація наразі передбачає цілий набір моделей — від добровільних до обов’язкових. При цьому суд може призначити обов’язкову для сторін спору медіацію у випадку, коли вважає це за необхідне.
• У багатьох розвинутих країнах прецедентного права, таких як Канада, Австралія та Нова Зеландія, існують інститути альтернативного вирішення спорів, подібні до існуючих в США.
• У Великобританії суддя має активно сприяти тому, щоб сторони вирішили спір альтернативними методами, у т.ч. за допомогою медіації. За безпідставну відмову від медіації суддя може накласти на сторону грошові санкції.
• В Італії медіація є обов’язковою для окремих категорій справ (наприклад, банківських спорів та спорів між партнерами фірм). Для тих, хто звертається до медіації, передбачені певні податкові пільги. Також передбачений судовий порядок виконання угоди, укладеної в результаті медіації.
Отже, з аналізу досвіду зарубіжних країн зрозуміло, що досягти розвитку альтернативних методів вирішення спорів можливо як через їх обов’язкове запровадження для певних категорій справ або коли суддя вбачає це за необхідне, так і через запровадження певних привілеїв у разі звернення до таких процедур, наприклад, податкових пільг. Доцільний також інструмент, за яким суддя має рекомендувати медіацію сторонам і може накласти на них грошові санкції за безпідставну відмову від неї. Надзвичайно цікавим з точки зору популяризації медіації є також інструмент судового порядку виконання угоди, укладеної в результаті медіації.
Окрім того, що альтернативні методи вирішення спорів, зокрема медіація, мають ряд переваг перед судовим порядком їх вирішення, вони також можуть допомогти зняти надмірне навантаження з судової системи. Отже, на нашу думку, реформування судової системи з метою її розвантаження, очевидно, має здійснюватися в т.ч. за рахунок розвитку альтернативних методів вирішення спорів на державному рівні.