Уже декілька років поспіль між нормотворцями і представниками бізнесу не вщухають дискусії, викликані численними спробами «дати добро» вітчизняній ІТ-галузі, і 2020 рік не став винятком. Окрім нашумілого проєкту закону про спеціальний режим «Дія.Сіті», минулого року у Верховній Раді України було зареєстровано два законопроекти, які й досі є предметом палких дискусій: №3979 від 11.08.2020 р. «Про заходи стимулювання розвитку ІТ-індустрії» (далі — законопроект-1), який передбачає концептуальну зміну умов функціонування ІТ-бізнесу, та №3339-1 від 10.08.2020 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України (щодо заходів стимулювання розвитку індустрії інформаційних технологій в Україні)» (далі — законопроект-2) як доповнення до законопроекту-1, що встановлює спеціальний порядок оподаткування вже переформатованого ІТ-бізнесу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Пропонуємо детальніше розглянути ці законопроекти як з точки зору вітчизняної специфіки роботи І-галузі, так і в контексті іноземного досвіду, зокрема, у порівнянні з моделлю стимулювання ІТ-бізнесу, що функціонує у Грузії.
Чому досвід Грузії вартий уваги
Система стимулювання розвитку ІТ-сфери в Грузії побудована за дворівневим принципом. На першому рівні — так звані віртуальні інформаційні зони (далі — ВІЗ), які було запроваджено ще у 2010 р. Законом «Про інформаційні технологічні зони». Загалом концепція, передбачена цим законом, дещо схожа до тієї, що сьогодні пропонується українськими законотворцями та покликана надати представникам ІТ-бізнесу податкові пільги та необтяжливі умови адміністрування. На другому рівні — можливість отримати статус міжнародної ІТ-компанії, яку було запроваджено у 2020 р. на додачу до вже наявного режиму ВІЗ для створення ще більш привабливих умов роботи ІТ-індустрії.
Аргументи на користь грузинського підходу знайти неважко: минулого року Грузія посіла 7-е місце у світі за легкістю ведення бізнесу за результатами аналізу Doing Business, а наприкінці 2020 р. була офіційно анонсована реєстрація в Грузії дочірніх компаній кількох міжнародних ІТ-компаній, серед яких EPAM Systems (один з найбільших світових гравців на ринку розробки програмного забезпечення на замовлення з річним оборотом близько $2,29 млрд).
Саме з цією системою й пропонуємо порівняти згадані вище українські законопроекти.
Порівняльний аналіз законопроекту-1 та моделей Грузії
Згідно з законопроектом-1, так званою «точкою входу» і, відповідно, виходу суб’єкта з ІТ-індустрії є рішення спеціального державного органу, наділеного повноваженнями щодо включення та виключення компаній з реєстру ІТ-індустрії. Для того, щоб отримати шанс бути включеною до реєстру та користуватися спеціальними умовами ведення бізнесу, компанія повинна відповідати ряду критеріїв:
1. Юридична особа відповідно до її установчих документів та відомостей, що містяться в ЄДР, здійснює виключно види діяльності ІТ-індустрії (перелік таких видів діяльності встановлюється уповноваженим органом). Цей критерій є однією з небагатьох відносно зрозумілих вимог до суб’єктів ІТ-індустрії — вочевидь, охочим скористатися пільговими умовами доведеться розпрощатися з традицією «про всяк випадок» включати до статутів різноманітні види діяльності, від нафтовидобування до ремонту взуття, незалежно від обраної сфери бізнесу.
2. Розмір середньомісячної заробітної плати працівників ІТ-індустрії є не меншим за еквівалент 1 500 євро (за законопроектом-2 — 1200 євро), а питома вага витрат юридичної особи на оплату праці працівників ІТ-індустрії у загальній структурі її витрат є не меншою, ніж 70% (ця вимога застосовується, починаючи з другого календарного року після набуття статусу суб’єкта ІТ-індустрії). Враховуючи, що під «працівниками ІТ-індустрії» в законопроекті-1 маються на увазі штатні працівники компанії, «безпосередньо задіяні у здійсненні видів діяльності ІТ-індустрії», проєкт залишає відкритими щонайменше 3 запитання:
- Як визначається ступінь задіяності працівника у визначених видах діяльності (зокрема, на прикладі адміністративних фахівців, таких як менеджери з персоналу, маркетологи та спеціалісти з продажів тощо), які хоч і не створюють ІТ-продукт, та істотно впливають на бізнес компанії?
- Яка саме середньомісячна заробітна плата працівників мається на увазі — індивідуальна зарплата кожного працівника чи середня винагорода по компанії?
- Який період береться до уваги при розрахунку середньої заробітної плати/структури витрат?
3. Розмір експортної виручки юридичної особи від здійснення видів діяльності ІТ-індустрії становить не менше, ніж 70% її загального доходу від здійснення господарської діяльності. У законопроекті наявна колізія щодо того, з якого моменту застосовується ця вимога — починаючи з ІІ чи ІV року після набуття статусу суб’єкта ІТ-індустрії.
4. Відсутність щодо юридичної особи обставин, що унеможливлюють набуття статусу суб’єкта ІТ-індустрії: нерозкрита інформація про бенефіціарів, зв’язок з офшорами, податкові заборгованості тощо.
5. Для новостворених юридичних осіб, які не можуть підтвердити відповідність критеріям щодо оплати праці та експортної виручки, умовою потрапляння до реєстру є залучення фінансування від одного або декількох венчурних фондів або інших інституційних інвесторів на суму не менше 500 тис. євро, або документально підтверджене проходження акселераційної програми.
Таким чином, вимоги як до існуючих, так і до новостворених бізнесів сформульовані у такий спосіб, що замість вирішення поточних проблем, що декларувалося як мета законопроекту, законодавець ризикує створити низку нових викликів для представників ІТ-галузі.
Грузинський підхід
Особи ВІЗ. Відповідно до згаданого вище Закону про ВІЗ, особа ВІЗ — це юридична особа, яка здійснює інформаційну технологічну діяльність, зокрема вивчення, підтримку, розвиток, дизайн, виробництво і впровадження комп'ютерних інформаційних систем, в результаті чого створюються продукти програмного забезпечення. Вимоги до осіб ВІЗ досить лаконічні: наявність статусу юридичної особи та належність обраної сфери діяльності до ІТ-бізнесу. Статус особи ВІЗ можна одержати за результатами розгляду простої онлайн-заявки, в яку слід включити інформацію про технологічні проєкти, якими планує займатися компанія. Після цього компанія може застосовувати пільгові умови з оподаткування поставок за межі Грузії, які розглянемо нижче.
Статус міжнародної компанії можуть отримати компанії, які відповідають ряду критеріїв та зацікавлені в ще більш лояльних умовах оподаткування. Відповідно до Податкового кодексу Грузії, «міжнародна компанія» — це компанія, зареєстрована в Грузії, яка здійснює діяльність, передбачену постановою уряду Грузії, і отримує дохід тільки від зазначеної діяльності. Згідно з постановою №619 від 8 жовтня 2020 р., статус міжнародної компанії за рішенням уряду Грузії можуть отримати, зокрема, представники ІТ-бізнесу, які відповідають наступним критеріям:
1. Наявність у заявника як мінімум 2-річного досвіду роботи або не менш як 2-річного досвіду роботи в даній сфері одного з партнерів компанії, що володіє як мінімум 50% частки.
2. Фактична присутність бізнесу в Грузії — наявність так званого substance (здійснення операційних витрат у Грузії — на офіс, обладнання тощо, наявність найманого персоналу в достатній кількості/кваліфікації).
3. Надання послуг у сфері ІТ (випуск програмного забезпечення, розробка комп’ютерних ігор, ІТ-консалтинг тощо) особам, чиє місце реєстрації або місце управління знаходиться за межами Грузії.
Як і в українському законопроекті, для користування пільговими умовами оподаткування в Грузії ІТ-компанії необхідно спершу отримати позитивне рішення відповідного державного органу. Проте в той час, як Грузія, хоч і з певними труднощами, поступово просувається вгору рейтингів країн, що здійснюють боротьбу з корупцією та дотримуються принципу верховенства права (World Bank, World Justice Project), наявність схожого адміністративного бар’єру у вітчизняному проєкті викликає щонайменше занепокоєння.
Окрім нечітких критеріїв належності до переліку суб’єктів ІТ-індустрії, законопроект-1 передбачає право уповноваженого органу звертатися до суб’єкта ІТ-індустрії, державних органів, органів місцевого самоврядування, фінансових установ, інших юридичних та фізичних осіб із запитами про надання необхідної інформації та/або документів щодо суб’єкта ІТ-індустрії з наведенням обґрунтування у потребі такої інформації (документів), а також на власний розсуд виключати суб’єктів з реєстру ІТ-індустрії без чіткої та зрозумілої процедури такого виключення, а також механізму оскарження таких рішень. У свою чергу, у грузинському законі прямо вказано, що особа ВІЗ звільняється від будь-якого спеціального регулювання.
По суті, український уповноважений орган матиме необмежений контроль над ІТ-компаніями, що навряд чи дозволить їм сконцентрувати зусилля на підвищенні власної конкурентоспроможності. Навпаки, на додачу до вже звичної взаємодії з податковими органами та Держпраці суб’єкти ІТ-індустрії мають бути готові до активного «стимулювання» з боку спеціального органу влади. На це звертає увагу і НАЗК у своєму резюме антикорупційної експертизи законопроекту, де експерти виявили цілу низку корупціогенних факторів.
Таким чином, законопроект-1 досить складно назвати досконалим — отримання доступу до пільгових умов ведення бізнесу, очевидно, буде пов’язане з численними труднощами для компаній. Такі ускладнення могли б бути бодай частково виправдані справді привабливими заходами стимулювання ІТ-сфери, тож пропонуємо розглянути, наскільки комфортні умови пропонує держава ІТ-підприємцям.
Порівняльний аналіз законопроекту-2 та моделей Грузії
Законопроект-2 передбачає наступні пільгові умови оподаткування суб’єктів ІТ-індустрії:
1. Для суб’єкта ІТ-індустрії: податок на прибуток підприємств для певних операцій (варіація податку на виведений капітал) за ставкою 18%.
2. Для працівників ІТ-індустрії — ПДФО у розмірі 5% з заробітної плати та прирівняних до неї платежів, ЄСВ — 5% (за умови, якщо сума буде не менша за подвійний розмір мінімального страхового внеску). Особливих умов щодо сплати військового збору проєктом закону не передбачено.
Як бачимо, по суті ця модель не передбачає суттєвого покращення податкових умов для ІТ-бізнесу. З огляду на те, що сьогодні більшість українських ІТ-компаній співпрацюють з фахівцями, які мають статус ФОП-платників єдиного податку, пропоновані умови оподаткування ІТ-персоналу не пом’якшують, а навпаки, посилюють вимоги. Зокрема, щоб користуватися особливими умовами оподаткування суб’єктів ІТ-індустрії, на додачу до підвищених податків на винагороду фахівцям компаніям доведеться прийняти «правила гри», передбачені Кодексом законів про працю, який уже півстоліття з моменту прийняття у 1971 р. «підвищує ефективність суспільного виробництва» і сприяє «піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих». Щоправда, ідучи всупереч з ринковою практикою та інтересами як роботодавців, так і подекуди працівників.
Своєю чергою, грузинське законодавство передбачає дворівневу систему оподаткування в залежності від статусу платника податків.
Щодо оподаткування суб’єктів ВІЗ:
1) звільнення від оподаткування прибутку від поставок за межі Грузії (в рамках визначених видів діяльності);
2) 5% податок при виплаті дивідендів;
3) 20% податок з доходів працівників.
Щодо оподаткування міжнародних ІТ-компаній:
1) ставка податку на прибуток — 5% (варто зауважити, що в Грузії вже діє податок на виведений капітал);
2) операції по виплаті дивідендів не оподатковуються;
3) податок на доходи працівників — 5%.
У комплексі з очевидно більш привабливими умовами оподаткування, простотою адміністрування та сприятливим інвестиційним кліматом в цілому Грузія є досить привабливою юрисдикцією для ІТ-бізнесу сьогодні, а отже, досить потужним конкурентом для України.
Як бачимо, наразі український законодавець пропонує досить суперечливі умови адміністрування та оподаткування суб’єктів ІТ-ринку. Навряд чи українські чи іноземні ІТ-компанії виявлять бажання добровільно подолати «смугу перешкод» заради неочевидних переваг, маючи більш комфортні та перевірені часом альтернативи. Саме тому, щоб не лише не завдати удару, але й надати підтримку індустрії, яка приносить Україні $5 млрд на рік, критично важливим є створення надійної інфраструктури та налагодження прозорого та взаємовигідного механізму взаємодії між усіма учасниками ринку.