Нестабільність внутрішньої фінансової ситуації в Україні позначилась не лише на загальних макроекономічних показниках, а й опосередковано вплинула на життя пересічних громадян. Високий рівень інфляції в країні відображається на матеріальному забезпеченні значної частини населення, зокрема їх здатності виконувати свої фінансові зобов’язання. Мова йде про виплату кредитів, погашення заборгованостей та навіть про утримання власних дітей. Адже права та соціальна захищеність дітей, питання їх фінансового забезпечення завжди перебувають під пильним наглядом не лише з боку суспільства, а й з боку держави.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Минулий рік був насичений позитивними змінами у сфері захисту прав дітей. Зокрема, було змінено порядок стягнення аліментів та збільшено їх розмір; запроваджено нові механізми притягнення недобросовісних платників аліментів до відповідальності; посилено захист дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.
У липні 2017 р. набув чинності закон, який збільшив мінімальний розмір аліментів (з 30% до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), а також значно спростив процедуру їх стягнення (через процедуру наказного провадження, якщо сума аліментів не перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).
З моменту внесення зазначених змін минуло більше ніж півроку. За цей час у судів вже склалася певна практика розгляду відповідних заяв з урахуванням положень нового закону. Варто відзначити, що розгляд справ у порядку наказного провадження хоча і вважається спрощеним, однак вимагає чіткого дотримання заявником всіх передбачених законом вимог. Аналіз судової практики показує, що заявники (а іноді їхні представники-юристи), на жаль, достатньо часто неправильно трактують положення нового закону, що призводить до ситуацій, коли суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу або відмовляє в її задоволенні. Враховуючи всі нововведення, заявникам та платникам необхідно розмежовувати наказне та позовне провадження.
Наразі можна виділити певні особливості розгляду зазначеної категорії справ, а також найчастіші помилки, які допускають учасники процесу.
Сума заявлених аліментів – виключно згідно із законом
В законодавстві наведений вичерпний перелік підстав, за якими може бути виданий судовий наказ. Зокрема, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – 1/4, на двох дітей – 1/3, на трьох і більше дітей – 1/2 від доходу платника аліментів, але не більше ніж 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, а також на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Це означає, що вимоги заявника повинні бути сформульовані саме таким чином. Тобто у разі заявлення іншого розміру аліментів, що прямо не передбачено законом, суд повинен відмовити у прийнятті заяви про видачу наказу. Як показує судова практика, непоодинокими є випадки, коли особа заявляє вимогу про стягнення аліментів на одну дитину, наприклад, у розмірі 30% від доходу платника, або у твердій грошовій сумі, що перевищує 10 прожиткових мінімумів на дитину. В таких випадках суди відмовляли у прийнятті заяви про видачу наказу та роз’яснювали заявнику право звернутися з такими вимогами до суду в порядку позовного провадження.
Ще однією особливістю наказного провадження в розрізі аліментних вимог є можливість їх розгляду лише за відсутності спору про батьківство/материнство та за відсутності підстав для залучення інших зацікавлених осіб. Тобто якщо особа, окрім стягнення аліментів у відповідному розмірі, заявляє вимогу про встановлення чи оскарження батьківства/материнства або вимогу про позбавлення батьківських прав (де обов’язковою є участь органу опіки та піклування), справа не може бути розглянута за правилами наказного провадження.
Отже, ще до моменту звернення до суду заявнику слід приділити особливу увагу та правильно сформулювати свої вимоги.
Збільшення розміру вже призначених аліментів – тільки в позовному провадженні
Станом на вересень 2017 р. в Україні було зареєстровано більше ніж півмільйона виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів. Щодо багатьох таких проваджень щомісячний платіж аліментів був встановлений на мінімальному рівні – 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Після того як мінімальний розмір аліментів за новим законом був збільшений до 50% від прожиткового мінімуму для дитини, багато хто з отримувачів вирішив «скористатися» такою нагодою та збільшити аліментні зобов’язання боржників. Керуючись, вочевидь, перевагами процедури наказного провадження (передусім, швидкістю розгляду), заявники, які отримували аліменти у розмірі 30% від прожиткового мінімуму для дитини, почали звертатися до судів із заявами про видачу наказів зі стягнення аліментів у сумі 50% від прожиткового мінімуму для дитини. Однак суди відмовляли у прийнятті всіх таких заяв.
Позиція судів у цьому питанні є сталою і зводиться до наступного. Якщо особа, на користь якої стягуються аліменти за судовим рішенням, звертається до суду та просить визначити їх, відповідно до нового закону, у твердій грошовій сумі у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини, то мова йде про зміну розміру аліментів. У такому випадку виникає спір про право (особа не погоджується з наявною сумою та просить її збільшити), що підлягає вирішенню лише за правилами позовного провадження. Таку позицію підтверджують відповідні постанови Пленуму ВСУ (№3 від 15.05.2006 р.) та ВССУ (№14 від 23.12.2011 р.).
Отже, збільшити розмір аліментів, що були призначені судовим рішенням, можна лише шляхом звернення з відповідною позовною заявою (а не в порядку наказного провадження – шляхом видачі нового наказу).
Скасування наказу про стягнення аліментів – лише за спеціальною процедурою
Непоодинокими є випадки, коли особа, дізнавшись, що суд видав наказ про стягнення з неї аліментів, намагається терміново його оскаржити в апеляційному порядку. Проте апеляційні суди відмовляють таким особам у задоволенні їхніх скарг.
Така позиція судів обумовлена тим, що вказані особи не дотримуються спеціального порядку оскарження судових наказів. Чинним законодавством не передбачено оскарження судових наказів в апеляційному порядку, так само не передбачено можливості подання боржниками заяв про їх перегляд (у справах про аліменти). Натомість, у разі незгоди боржника з судовим наказом про стягнення аліментів, існують два можливі варіанти для зміни їх розміру: перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами та звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Перший варіант можливий, коли на момент винесення наказу існували істотні обставини, що не були встановлені судом та не були відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. У другому випадку мова йде про незгоду боржника з сумою призначених аліментів, тобто існує спір про право, який підлягає вирішенню за правилами позовного провадження (спрощеного).
Отже, як можна переконатися з вищевикладеного, результати внесення змін до чинного законодавства завжди знаходять своє відображення у правозастосовній практиці (насамперед, у судовій). Питання, пов’язані зі стягненням аліментів, не стали винятком. За півроку вже склалася певна практика розгляду окресленої категорії справ з урахуванням прийнятих нововведень у площині наказного та позовного провадження. Всі проаналізовані вище приклади вчергове підтверджують, що досягнення позитивного результату дуже залежить від правильного та компетентного розуміння норм закону, а також якісної підготовки процесуальних документів для звернення до суду.