Професійне вигоряння — чума ХХІ століття

Раніше мені здавалося, що вигоряння — це про когось іншого. Очевидно, через стереотип, що таке відбувається тільки з тими, хто цілодобово працює на знос, хоча серед правників і це досить розповсюджена ситуація. До того ж, доволі часто вигоряння плутають з втомою, поганим настроєм або депресією. Тут все влаштовано трохи складніше: це трапляється від напруженої, стресової і неструктурованої роботи. Коли ваги твого особистого балансу схиляються у бік постійної втоми, яка перетворюється на депресивний стан під гаслом «нічого я вже не хочу», і так ти існуєш не один день. Значить, наступний крок — недопущення перетворення сірих буднів на чорні дні.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

При професійному вигорянні навіть ті звершення, які є для тебе основою задоволення від професії, стають рутиною, ніякі досягнення не радують, складні завдання викликають страх, а колеги відверто дратують.

Що являє собою синдром професійного вигоряння, основні причини його появи, мої лайфхаки по роботі з ним, — цим всім я хочу поділитися.

Що ж таке професійне вигоряння?

Я майже впевнена, що ви скептично поставилися до цього стану, вважаючи його лише виправданням для прокрастинаторів, але у 2019 р. ВООЗ офіційно визнала синдром емоційного вигоряння хворобою. Слід розмежовувати, що складні дні на роботі бувають у всіх, а ось вигоряння — це відсутність хороших днів в принципі, виснаження емоційних, розумових і енергетичних ресурсів, яке розвивається на тлі хронічного сильного стресу на роботі. Найчастіше воно проявляється у повній втраті інтересу до своєї професійної діяльності, почутті безглуздості подальших дій, відсутності сил і бажання займатися тим, що ще недавно захоплювало.

Цей синдром особливо часто зустрічається серед представників професій, що вимагають підвищеної концентрації, емоційної напруги та постійного «тримання руки на пульсі». За статистикою, 76% працівників середньостатистичної компанії хоч раз стикнулись з цим станом. Основна небезпека синдрому емоційного вигоряння полягає в тому, що він розвивається поступово і для багатьох непомітно.

Які причини вигоряння варто виділити і що з ними робити

1. Відсутність можливості або невміння позбавлятися від накопичених негативних переживань

Що радять робити:

Виберіть для себе практики емоційної розрядки і щодня звільняйтеся від складних переживань.

Що роблю я:

Книга, фільм, прогулянка. Можна змішувати, можна окремо. Банально? Але дієво!!!

2. Монотонність, рутина і відсутність новизни

Що робити:

Якщо є можливість, самі собі ускладнюйте завдання і влаштовуйте челленджі. Нові виклики подарують відчуття інтересу і бажання розвиватися, а не «застрявати».

Що роблю я:

Виділяю в своєму щотижневому графіку час для вивчення нового: читання статей, прослуховування лекцій і вебінарів, навчання на семінарах і воркшопах.

3. Робота 24/7, навіть у неробочий час

Що робити:

Усвідомте необхідність і підтримуйте свій work-life balance. Навіть якщо ви прекрасно впораєтеся з іншими ознаками синдрому менеджера, але не будете приділяти уваги розумному балансу між роботою та особистим життям, ви ризикуєте незабаром знову вигоріти.

Що роблю я:

Дотримуюсь чіткого розмежування між професійним та особистим життя, виключаю рефлексію з приводу робочих справ у вихідні, святкові та відпускні дні.

4. Робота в жорсткому і конкурентному середовищі

Здається, зараз пустили скупу сльозу всі правники.

Що робити:

Якщо навколо вас все стрімко змінюється, відзначайте кожне своє досягнення, навіть маленьке.

Що роблю я:

Дотримуюсь цього правила. І раджу вам. Така тактика допомагає підтримувати здорову самооцінку, збільшить впевненість у своєму професіоналізмі і створить здоровий імунітет проти залежності від зовнішнього підтвердження.

5. Зміна життєвих пріоритетів

Наприклад, раніше для вас кар'єра була на першому місці, а тепер стала важливішою сім'я, але ви ще не звикли до такого нового «я».

Що робити:

Будьте чесні з собою і визначте свої особисті цінності на даному життєвому етапі.

Що роблю я:

Все можна міксувати. Ми ще неодноразово зробимо «перестановку пріоритетів» у своєму житті. Не звинувачуйте себе за те, що перестали орієнтуватися на кар'єру, — це новий життєвий етап. Немає нічого ганебного в бажанні бути щасливою дружиною і мамою або татом чи не бути ними в принципі.

6. Відсутність хобі та інтересів

Умовне життя за схемою: дім — робота — дім.

Що робити:

Спробуйте почати розвиватися в інших сферах, ніяк не пов'язаних з вашою роботою. Наприклад, якщо ви працюєте прокурором, можна займатися вокалом, грати в теніс або танцювати танго.

Що роблю я:

Завжди мають бути інтереси за межами професійної діяльності, інакше ви ризикуєте не тільки вигоріти, а й на час попрощатися з адекватністю. Виконуйте свої бажання: археологія, макраме чи танці — не має значення.

7. Відчуття безглуздості своєї діяльності

Що робити:

Проаналізуйте свою роботу і запишіть, яку користь ви на цьому тижні принесли собі, клієнтам і компанії. Намагайтеся не знецінювати свою діяльність.

Поверніться до правила 4 в цьому списку і похваліть себе за користь, яку принесли за сьогодні, за вчора, за минулий тиждень.

Отже, до професійного вигоряння треба ставитися серйозно, адже це хвороба і тривожний дзвіночок вашого організму, а не банальне «я втомився, я йду». Намагайтесь дотримуватися розумного балансу між роботою і відпочинком, не забувати про свої перемоги, аналізуйте проблеми, а не закривайте на них очі, знайдіть цікаве хобі і розподіляйте навантаження. Горіть любов'ю до своєї роботи, а не вигоряйте!