Сурогатне (замінне) материнство — це методика допоміжних репродуктивних технологій, в результаті якої ембріон людини, зачатий генетичними батьками за допомогою допоміжних репродуктивних технологій, переноситься в організм сурогатної (замінної) матері для виношування і народження дитини, яка не є носієм її генотипу. Саме таке визначення цього поняття міститься у проєкті закону №6475, внесеному до ВРУ 28 грудня 2021 р. Сьогодні в Україні, де методика сурогатного материнства досить поширена, ці процеси регулюються ст. 123 Сімейного кодексу та наказом МОЗ «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» №787 від 09.09.2013 р. Жодного закону, який регулював би процедуру сурогатного материнства комплексно, зокрема, такі важливі аспекти, як права та обов’язки сторін, істотні умови договору між сурогатною матір’ю та біологічними батьками, в Україні немає. Хоча спроби прийняти такий закон неодноразово були, відповідні проєкти вносились до Верховної Ради неодноразово.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Не секрет, що для одних людей сурогатне материнство є комерційним проєктом, а для інших — останньою надією на народження дитини. Тим більше, що у низці країн сурогатне материнство заборонене, і Україна стала свого роду «меккою» для іноземців, які бажають стати батьками.
По-перше, в законопроєкті містяться визначення термінів сурогатного материнства, генетичних батьків, допоміжних репродуктивних технологій. Його положеннями передбачається, зокрема, що:
- договір про сурогатне материнство має укладатися в письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню;
- обов’язковою передумовою укладення договору про сурогатне материнство є заява про згоду чоловіка сурогатної матері (якщо вона перебуває у шлюбі), справжність підпису на якій засвідчена нотаріально;
- визначено істотні умови договору про сурогатне материнство (такі, як обов’язок генетичних батьків прийняти від сурогатної матері дитину протягом 2 годин після народження, якщо інше не встановлено договором; дії сторін у разі розірвання шлюбу генетичних батьків, визнання його недійсним, смерті подружжя; дії генетичних батьків та сурогатної матері у разі народження дитини з генетичним захворюванням, вродженими вадами розвитку або іншими захворюваннями;
- донори репродуктивних клітин та ембріонів не набувають батьківських прав та обов’язків стосовно майбутньої дитини, а також не мають права з’ясовувати факт народження дитини та персональні дані реципієнтів;
- особа, яка виявила бажання провести лікувальні програми допоміжних репродуктивних технологій, має право на кріоконсервацію та подальше зберігання репродуктивних клітин, ембріонів та тканин у закладах охорони здоров’я, що застосовують допоміжні репродуктивні технології;
- забороняється вирощування ембріонів людини для дослідних цілей;
- у разі смерті або визнання подружжя померлими чи недієздатними в судовому порядку використання кріоконсервованих ембріонів, що належать подружжю, забороняється, а їх зберігання припиняється.
Законопроєкт визначає обов’язкові умови застосування методики сурогатного материнства, серед яких генетичний зв’язок майбутньої дитини з батьками та/або з одним з них відповідно до письмової заяви та відсутність генетичного зв’язку дитини з сурогатною матір’ю. Пропонується також закріпити, що право на проведення лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій мають не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства.
Нормами проєкту визначено права та обов’язки сурогатної матері та осіб, до яких застосовується ця методика лікування. Він передбачає, що сурогатною матір’ю може бути повнолітня дієздатна жінка, яка не має медичних протипоказань для виношування та пологів, має власну здорову дитину без вроджених вад розвитку та надала інформовану згоду на медичне втручання. Однак вік жінок, які можуть бути сурогатними матерями, проєктом не визначено.
Звичайно, врегулювати на законодавчому рівні основні питання, пов’язані з процедурою сурогатного материнства, Україні вкрай необхідно. Адже станом на сьогодні в законодавстві не закріплено правовий статус ні сурогатної матері, ні генетичних батьків і донорів. При цьому важливим аспектом залишаються вимоги та істотні положення договору про сурогатне материнство, які також чинним законодавством не визначені.