Ухвала_у_справі_991/11501/24_від_07.10.24
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Частина 1 (поряд з цим)
35. Окрім того, зі змісту клопотання захисника про допит свідка Особа_1 слідчою суддею встановлено, що таке обґрунтовується необхідністю з’ясування у свідка Особа_1 питання щодо звернення (до нього) Голови …. за погодженням призначення певної особи…..
37. Поряд з цим, у клопотанні захисник не зазначає, якими, на його переконання, відомостями щодо обставин повідомленої підозри володіє свідок Особа_1 та, що такі обставини свідок може повідомити безпосередньо під час його допиту.
Частина 2 (за виключенням матеріалів)
32. Водночас слідча суддя визнає неспроможними покликання захисників на те, що з протоколами допитів зазначених свідків сторона захисту зможе ознайомитись після їх відкриття стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України. Так, у постановах детектив зазначив, що сторона захисту матиме можливість ознайомитись із протоколами допитів у порядку, передбаченому КПК України.
33. Відповідно до ч. 1 ст. 221 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
Частина 3 (адвокатський запит)
26. Так, відмовляючи у допиті свідків, детектив зважав на те, що названі особи вже були допитані на стадії досудового розслідування з тих же підстав, що зазначені у клопотаннях сторони захисту.
27. Водночас у судовому засіданні захисники наполягали на допиті вказаних свідків, зокрема і за участі сторони захисту з метою з’ясування у свідків питань, які ймовірно не з’ясовані стороною обвинувачення.
29. Отже, сторона захисту, як і сторона обвинувачення, наділена правом збирати докази, зокрема, шляхом отримання відомостей від фізичних осіб.
30. Разом з цим стороною захисту не наведено даних про те, що ними вживались передбачені законом заходи (звернення з адвокатським запитом, опитування тощо) з метою з’ясування у свідків, чи відомі їм відомостей про обставини кримінального провадження, які не з’ясовані стороною обвинувачення під час допиту.
Частина 4 (ВАКС проти Проніна)
42. Окремо слідча суддя з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18 липня 2006 року, не вважає за необхідне давати відповідь на решту аргументів захисників, оскільки вони не мають правового значення для прийняття цього процесуального рішення.
Справа «Проніна проти України» (заява N 63566/00):
9. У березні 2000 року у зв'язку з відмовою нарахувати їй більшу пенсію заявниця звернулась до Ялтинського міського суду з позовом до місцевого управління праці та соціального захисту населення.
10. Суд не розглянув аргумент заявниці щодо невідповідності розміру її пенсії прожитковому мінімуму, гарантованому ст. 46 Конституції.
23. Суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
25. У цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалася, зокрема, на положення ст. 46 Конституції, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цього погляду, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. Не у компетенції Суду вирішувати, який шлях міг би бути найадекватнішим для національних судів при розгляді цього аргументу. Однак, на думку Суду, національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним і важливим, не виконали свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно було порушення цього положення.