Розділимо на два підпункти – якість та кількість.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Щодо еволюції кількості, то вона, безперечно, відбулась. До адвокатури долучилося чимало юристів, які здійснювали представництво інтересів у цивільних і господарських процесах без оформлення адвокатури. Загалом, до 2016 р. особисто я саме так здійснював свою діяльність.
Що стосується якісного показника, прокоментую з огляду на власну суб'єктивну думку та особистий досвід. Говорячи коротко, такої еволюції не спостерігається. Якщо якість і змінилася, то мінімально. Річ у тім, що лише запровадження адвокатської монополії не може вплинути на якість надання правової допомоги, адже вона починається з освіти.
Допоки абсолютно непрофільні ВНЗ із неналежними навчальними програмами готуватимуть юристів, не варто навіть говорити про якісні правничі послуги. Ми й надалі фіксуватимемо лише збільшення кількісного показника.
Крім того, всім добре відомі публічні «зашквари» адвокатів щодо складання кваліфікаційних іспитів і видачі адвокатських у «не надто належний спосіб» особам із сумнівними юридичними знаннями. До того ж органи адвокатського самоврядування сприяють скоріше кількісному наповненню. Таких випадків взагалі не має бути.
Реформація юросвіти: об'єктивна перспектива викорінення проблем
Наразі багато уваги приділяється саме реформі юросвіти. Варто відзначити, що це позитивна тенденція. Я підтримую плани щодо зменшення кількості ВНЗ, які готують юристів, підвищення вимог до якості освіти, зміни освітніх програм. Випускники часто мають не надто високі теоретичні знання та абсолютну відсутність практичних. Окремий позитив — запровадження єдиного юридичного іспиту для допуску до професії.
Також важливим є пропагування серед молоді високої моральності, адже правники повинні вміти ділити явища на «чорне» та «біле». Це дозволить підвищити якість адвокатури загалом. Її органи повинні «нести знамено якості правничої допомоги» саме шляхом належної організації справедливого та законного допуску до професії, без «договорняків».
Можна не чекаючи на реформу юросвіти забезпечити допуск до професії насправді професійних та етичних адвокатів. Тоді «козирів» у держави проти адвокатської монополії було б значно менше. Наразі ця система, як і система підвищення кваліфікації, виключення з професії — це радше норми декларації, тут не про дієвість.
На думку багатьох колег, з якою я повністю погоджуюся, без реформи органів адвокатури може бути складно забезпечити ту частину реорганізації адвокатури в належну. З огляду на демократичні процедури, ми бачимо, що «одні й ті ж обирають одних і тих же». Часто саме за це адвокатура піддається обґрунтованим нападкам з боку представників держави та ЗМІ.
Корупційна складова як камінь спотикання на шляху еволюції адвокатури
Таке явище наразі впливає на всю систему інститутів держави, адвокатура не є винятком. Однак вона має сильний інструмент контролю його проявів — адвокатська етика. Як ми бачимо, корупція – це не про неї. Водночас, хоча органи самоврядування і не є слідчими органами, але наразі в цій сфері не видно системної роботи хоча б із прагненням до боротьби з корупцією. Натомість складається враження про певне толерування її проявам. До того ж окремі представники адвокатури, які делеговані до тих чи інших інституцій, є відомими героями журналістських розслідувань.
Органи адвокатури мають переосмислити свій підхід. Я думаю, що цілком реально здійснити конкретні зміни для виправлення цієї ситуації.
Ініціатива щодо скасування адвокатської монополії: «за» чи «проти»
Потенційний підхід держави щодо скасування адвокатської монополії взагалі не дивує. Питання, які нам закидають стосовно «монополії»: наявність та підстави, якість і доступність правничої допомоги, кількість та корупційність. Якщо питання доступності правничої допомоги в основному надумане, то інші закиди лише підливають масло у вогонь щодо потенційного скасування адвокатської монополії та повернення до попередньої редакції Конституції.
На мою думку, в нинішньому вигляді адвокатська монополія не спрацювала. Це видно з представництва в судових процесах. Під час запровадження реформа не була якісно продумана. Вона була впроваджена поетапно, в судах різних інстанцій. Однак окрім цього варто було чітко звертати увагу на категорії справ, стосовно яких монополія могла бути впроваджена без ризиків представництва для осіб. Превалювати у спорі мав би саме публічний, а не приватний інтерес. Суди загальної юрисдикції мали б долучатися до адвокатської монополії в останню чергу, оскільки це «наймасовіша юрисдикція». Очевидно, що це суди «для людей».
Еволюції не відбулося. Статус адвоката підвищився, на відміну від адвокатури.