Новий Закон України "Про валюту та валютні операції" № 2473-VІІІ від 21 червня 2018 року (далі – "Закон") набув чинності 7 липня 2018 року, на наступний день після його опублікування, та буде введений в дію 7 лютого 2019 року. Прийняття Закону є першою спробою внести суттєві зміни в порядок українського валютного регулювання з часу прийняття в 1993 році Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Новий Закон спрямований на істотну оптимізацію регулювання валютних операцій шляхом заміни обмежувального режиму ліцензування на обов’язок інформування в окремих випадках. Основним принципом, на якому ґрунтуються положення Закону, є "дозволено все, що прямо не заборонено законодавством". Закон скасовує всі види індивідуальних ліцензій, які видаються Національним банком України (далі – "НБУ"), в тому числі ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, а також спеціальні санкції, пов’язані з тимчасовим обмеженням на проведення українськими резидентами зовнішньоекономічних операцій з нерезидентами у зв’язку з порушенням експортно-імпортних правил. При справедливому тлумаченні Закону, його положення повинні привести до скасування вимоги реєстрації в НБУ позик від нерезидентів.
Незважаючи на його прогресивний характер, Закон надає НБУ досить широкі повноваження в сфері валютного регулювання. Так, НБУ має право запроваджувати наступні тимчасові заходи захисту (на строк до 6 місяців, при цьому строк дії заходів не може перевищувати 18 місяців протягом 2 років) у випадку (і) нестійкого стану банківської системи; (іі) погіршення стану платіжного балансу України; (ііі) виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи:
- обов'язковий продаж (конвертація в грн) частини надходжень в іноземній валюті;
- встановлення граничних строків за експортно-імпортними операціями;
- встановлення особливих вимог до операцій, пов’язаних з рухом капіталу;
- запровадження дозволів/лімітів на проведення окремих валютних операцій;
- резервування коштів за валютними операціями тощо.
Оскільки Закон вводиться в дію через 7 місяців з дати його опублікування, НБУ зобов’язаний привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Законом та забезпечити прийняття нових нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації протягом 6 місяців з дати опублікування, тобто до 7 січня 2019 року. Кабінет Міністрів України разом з НБУ повинні також розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти відносно (і) здійснення одноразового декларування активів фізичних осіб; (іі) міжнародної співпраці України в галузі оподаткування (анти-BEPS заходи) щодо:
- оподаткування контрольованих іноземних компаній;
- правил звітності в розрізі країн для міжнародних груп компаній;
- обмеження витрат на фінансові операції з пов’язаними особами;
- оподаткування постійного представництва;
- запобігання зловживанням у зв’язку з застосуванням договорів про уникнення подвійного оподаткування;
- врегулювання спорів з питань застосування конвенцій про уникнення подвійного оподаткування;
- впровадження міжнародних стандартів для автоматичного обміну фінансовою інформацією.