19 листопада 2020, 16:49

Нова-стара робота: особливості поновлення на посаді через суд

Опубліковано в №22 (728)

Анатолій Мельниченко
Анатолій Мельниченко «Pavlenko Legal Group» юрист

Covid-19, карантині обмеження, економічна нестабільність — це ті фактори, які цього року впливали на ринок праці в Україні. Про наслідки впливу таких факторів почали говорити ще на початку року, але яку ситуацію маємо на його кінець?


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


За офіційними даними Державної служби зайнятості України, станом на 1 листопада 2020 р. 400 тис. осіб мали статус безробітних, що на 54% більше, ніж на відповідну дату минулого року. Суди переповнені справами щодо звільнення, а трудові спори, згідно статистики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, системно займають третє місце за кількістю розглянутих справ.

На перший погляд, наведені дані мали би свідчити про збільшення кількості незаконних звільнень працівників та, відповідно, приросту трудових спорів, але не всі спори закінчуються ухваленням рішення про поновлення працівника на посаді. У першу чергу, це пов’язано з тим, що у більшості випадків звільнення відбувалося в межах закону, а позови подавалися працівниками лише з метою «насолити» роботодавцеві. При цьому такі позови є поширеними, зокрема, тому, що за їх подання не сплачується судовий збір.

У справах, де суди ухвалюють рішення про поновлення працівника на посаді, як правило, очікують труднощі з їхнім своєчасним виконанням. Системні проблеми щодо невиконання судових рішень, які набрали чинності, добре відомі усім в Україні, а Європейський суд з прав людини неодноразово розглядав скарги, предметом яких було несвоєчасне виконання рішень національних судів.

Водночас порядок виконання судових рішень про поновлення на посаді має певні особливості. Однією з них є те, що рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню відразу після їхнього проголошення на судовому засіданні. Разом з тим, за загальним правилом цивільного процесуального законодавства, оскарження в апеляційному порядку рішення про поновлення на роботі не зупиняє його виконання, тому подання апеляційної скарги не зумовить зупинення виконання судового рішення. Лише на стадії касаційного оскарження скаржник наділений правом звернутися з заявою до суду про зупинення рішення судів попередніх інстанцій.

Якщо говорити про алгоритм виконання рішення про поновлення на посаді, то таке рішення може бути добровільно виконане роботодавцем, наприклад, за зверненням працівника, або ж примусово у порядку Закону України «Про виконавче провадження» державним чи приватним виконавцем.

У контексті добровільного виконання судових рішень варто зазначити, що роботодавці неохоче виконують рішення суду про поновлення на посаді в добровільному порядку, вдаються до формалізму та намагаються знайти формальні підстави для відмови працівникові. Серед найпоширеніших варто виділити такі підстави, як незазначення судом у рішенні про допущення негайного виконання судового рішення чи відсутність посади, на якій поновлено працівника.

Примусовий порядок виконання передбачає звернення працівника до державного чи приватного виконавця з заявою про примусове виконання судового рішення, яке має бути ними виконане невідкладно.

За приписами ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним роботодавцем з дня видання наказу (розпорядження) про поновлення на роботі та внесення запису про це до трудової книжки, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Практичне застосування цього положення закону дає підстави стверджувати, що для ефективного поновлення порушених прав недостатньо лише видати наказ про поновлення на посаді та внести запис у трудову книжку. Основний інтерес працівника полягає у відновленні на виконання судового рішення становища, яке існувало до його звільнення з посади.

Касаційний цивільний суд у складі ВС у постанові від 16.09.2020 р. у справі №709/1465/19, аналізуючи положення ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», виклав правовий висновок, відповідно до якого виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника до роботи і можливості виконання своїх обов'язків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 26.02.2020 р. у справі №702/725/17, постанові від 17.06.2020 р. у справі №521/1892/18.

Отже, Касаційний цивільний суд у складі ВС своїми постановами фактично доповнив ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» ще однією умовою для підтвердження виконання рішення суду про поновлення на роботі та підставою для закінчення виконавчого провадження. З логіки суду вбачається, що для того, щоб виконавче провадження по виконанню рішення суду про поновлення на посаді було закінчене, роботодавець, окрім видачі наказу та внесення запису в трудову книжку, має також довести факт допуску працівника до робочого місця.

Таким чином, висновки, викладені в постановах Касаційного цивільного суду у складі ВС, можна вважати доцільними, оскільки вони створюють умови не для ілюзорного, а для реального та ефективного виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Поряд з цим, варто враховувати, що за невиконання рішення суду про поновлення на роботі в межах виконавчого провадження на роботодавця або його посадових осіб виконавець може накласти штраф у розмірі 5 100 та 3 400 грн відповідно або ж навіть звернутися до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України. Окрім того, з метою стимулювання роботодавця до виконання судового рішення про поновлення на роботі в трудовому законодавстві існує механізм застосування спеціальної відповідальності для роботодавця у вигляді стягнення з нього середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, який доволі часто застосовують до недобросовісних роботодавців.

Резюмуючи викладене, виконання будь-якого судового рішення, яке набрало чинності, це завжди питання не тільки часу, а й виділення значного ресурсу, необхідного для досягнення мети. Водночас за допомогою базових механізмів, які законодавчо закріплені, рішення про поновлення на роботі мають виконуватися з найменшим спротивом з боку роботодавців, які мають усвідомлювати увесь тягар відповідальності. У подібних кейсах тільки за допомогою системних та злагоджених дій з використанням усіх можливих інструментів впливу на недобросовісних роботодавців можна якнайшвидше отримати бажаний результат.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати