Український спротив повномасштабній збройній агресії ворога триває третій рік. За цей час значна кількість суспільних процесів та інститутів змінилась з урахуванням реалій воєнного часу. Про це також свідчить істотна кількість законодавчих змін, ініціатив та політичних дискусій.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Якщо не найактуальнішою, то точно однією з найбільш гарячих тем упродовж усіх років війни була і надалі залишається тема мобілізації та бронювання військовозобов’язаних працівників.
Звісно, закони, що регулюють суспільні відносини у сфері оборони країни, військової служби та військового обліку, існували завжди. Однак більшість із них не враховувала тонкощів воєнного періоду, які виникли на практиці. Тому законодавець, починаючи з лютого 2022 року та досі, активно приймає нові нормативно-правові акти, якими вносить зміни до вже чинних актів законодавства, визначає порядок реалізації тих чи інших процедур тощо.
З самого початку повномасштабної збройної агресії проти України велика увага була прикута до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким визначались засади мобілізації військовозобов’язаних осіб, категорії осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу, а також інші актуальні питання.
Водночас понад упродовж двох років проблемні питання, що виникали на практиці, не регулювалися жодним законодавчим актом, а єдиним джерелом інформації були судова практика та численні роз’яснення посадових осіб.
Ситуація змінилася з ухваленням Кабінетом Міністрів України Постанови від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Вказаною Постановою визначається, зокрема, процедура оповіщення військовозобов’язаних, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин ЗСУ, інших військових формувань; процедура перевірки військово-облікових документів, уточнення персональних даних та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та порядок її оформлення; організацію та проведення медичного огляду для визначення придатності до військової служби тощо.
Постанова дійсно заповнила пущу невизначеності багатьох питань, які раніше виникали на практиці. Однак найбільшою проблемою залишається те, що суб’єкти владних повноважень не завжди дотримуються процедур, визначених Постановою, а в деяких випадках вчиняють дії, що прямо суперечать її положенням та заборонам. Істотною проблемою залишається непослідовність окремих положень Постанови, наприклад, можливість здійснення адміністративного затримання та доставлення військовозобов’язаного для складення адміністративного протоколу у випадку відмови від отримання повістки. Водночас Постанова не визначає можливість відмовитися від отримання повістки без подальших негативних наслідків у вигляді затримання, якщо таку повістку вручає не уповноважений на те представник ТЦК та СП.
Дещо краща ситуація на цей момент із бронюванням військовозобов’язаних працівників. Можливість здійснення бронювання визначена вже згаданим Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а конкретний механізм бронювання визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час».
Основною проблемою в процесі визначення підприємства критично важливим та подальшому бронюванні військовозобов’язаних працівників залишається так званий «людський фактор», який у сукупності з великим навантаженням часто створює ситуації, за яких підприємства отримують відмови у визначенні критично важливими або бронюванні працівників з обставин, що насправді не існували або не були взяті до уваги працівниками відповідних відділів, що здійснювали розгляд та оцінку поданих документів.
Іншою (частково пов’язаною з попередньою) проблемою залишається відсутність належної двосторонньої комунікації. На практиці більшість підприємств, що звернулися для отримання статусу критично важливого підприємства або бронювання працівників, місяцями чекають результатів розгляду та часто не можуть зв’язатися з відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що здійснюють розгляд звернень для з’ясування поточного статусу розгляду, необхідності подання додаткових документів, доповнень, пояснень тощо.
Ситуація змінилася в кращу сторону з повноцінним запуском бронювання працівників засобами порталу Дія. Так, насправді сама процедура бронювання істотно пришвидшилася. Відтепер із використанням порталу Дія військовозобов’язаних працівників можна забронювати менше ніж за годину. Водночас переведення працівників на спеціальний військовий обік відбувається автоматично, що усуває фактор взаємодії з ТЦК та СП.
Однак на практиці з’явилася велика кількість інших проблем, таких як: відображення не всієї кількості військовозобов’язаних, відображення в списках застрахованих працівників компанії тих осіб, що давно були звільнені з підприємства, питання оформлення відстрочки відповідно до Постанови КМУ № 76 тощо.
Тому, підсумовуючи, можна сказати про те, що законодавство дійсно розвивається та покращується для полегшення та спрощення вищевказаних процедур. Водночас залишається низка проблем, що мають бути вирішені та усунуті для створення належної та прозорої системи мобілізації та бронювання військовозобов’язаних осіб.