14 квітня найбільші торгові мережі підписали Меморандум про забезпечення стабільної роботи в Україні ланцюга постачання продуктів харчування в умовах дії воєнного стану, яким встановили граничні строки розрахунків на базові продукти харчування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
21 липня АМКУ оголосив про надання свого висновку щодо відповідності дій найбільших торговельних мереж у межах виконання положень укладеного ними Меморандуму положенням ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Згідно з умовами Меморандуму за базові продукти харчування, що входять до зазначеного в ньому переліку, оплата торговими мережами — підписантами Меморандуму здійснюватиметься у строки не пізніше 30 календарних днів. Водночас розрахунки за товари, на які розповсюджується дія Постанови КМУ №650 від 19 червня 2023 року, мають відбуватись у строки не пізніше 10 календарних днів із дня виставлення постачальником товарів, на які вона поширюється, рахунка для оплати за поставлену продукцію.
Перші підсумки щодо виконання Меморандуму та ефективності цього інструменту саморегулювання ринку продуктового ритейлу можна буде підбивати вже восени. Але й зараз можемо говорити про те, що його укладення та початок реалізації є значним результатом стратегічних комунікацій трикутника «влада — продуктовий ритейл — постачальники».
Європейський контекст і внутрішні індикатори
Відстрочення платежів між постачальником та покупцем за товари є загальноприйнятою практикою, у якій сторони намагаються знайти взаємовигідні умови співпраці.
На рівні ЄС ці питання є предметом Директиви 2011/7 від 16 лютого 2011 року «Про протидію простроченню платежів в торгових операціях», яка поширюється на всі групи товарів. Ч. 5 ст. 3 Директиви 2011/7 передбачено, що держави — члени ЄС гарантують, що період оплати, зазначений у контракті, не перевищує 60 календарних днів, якщо інше однозначно не передбачається договором та за умови, що це не надзвичайно несправедливо щодо кредитора в розумінні ст. 7 Директиви. Водночас положення Директиви 2011/7 підкреслюють необхідність збереження принципу свободи договору між суб’єктами підприємницької діяльності.
Через вісім років після прийняття Директиви 2011/7 питання взаємодії продавців і покупців сільськогосподарської та харчової продукції стали предметом спеціальної Директиви 2019/633 від 17 квітня 2019 року «Про недобросовісну торгову практику між підприємствами у сфері сільського господарства та продовольства», яка регулює відносини між продавцями та покупцями такої продукції з різною ринковою силою та стосується, зокрема, граничних строків розрахунків. Директива 2019/633 вводить термін «сільськогосподарська та харчова продукція, що швидко псується» для продукції, максимальний термін придатності якої становить до 30 днів (ст. 2), та відносить до недобросовісних практик, зокрема, оплату за такі товари у строк понад 30 календарних днів із дня закінчення узгодженого періоду поставки/фактичної поставки або пізніше, ніж через 30 календарних днів із дня виставлення рахунка, а для іншої сільськогосподарської та харчової продукції — понад 60 днів (ст. 3).
Для українського контексту ці дві директиви мають й інші розбіжності. Тоді як про необхідність імплементації Директиви 2011/7 (яка ще не імплементована в Україні) постійно йдеться у звітах європейських інституцій, питання імплементації Директиви 2019/633 порушує в Україні саме внутрішній аграрний ринок.
Наміри регулювання граничних строків розрахунків між торговими мережами та постачальниками щодо певних харчових продуктів у представників аграріїв були давно. Тому прийняття Директиви 2019/633 фактично стало додатковим (і потрібно визнати, що вагомим) аргументом для адвокації цього питання у взаємовідносинах із постачальниками та торговими мережами. Відповідно у вересні 2021 року в парламенті було зареєстровано низку законопроєктів з цього питання, а на початку 2022 року аграрні асоціації підписали Меморандум щодо підтримки та адвокації власного бачення законодавчого врегулювання. Варто зазначити, що кожний із законопроєктів має розбіжності із положеннями Директиви 2019/633, а сам ЄС матиме перший аналіз економічного впливу зазначеної Директиви лише до 1 грудня 2025 року.
Ескалація та передумови усвідомлення проблеми
На сьогодні важко прогнозувати, яким був би розвиток ситуації за мирних умов, утім, повномасштабне вторгнення значно оголило проблеми взаємодії торгових мереж і постачальників. Затримка платежів внаслідок значного падіння ліквідності мереж у перші місяці повномасштабного вторгнення надавала представникам аграріїв додаткові аргументи для підвищення градуса дискусії. З іншого боку, саме ця проблема зумовила перший прямий діалог між представниками постачальників та їх асоціаціями та ритейлом, а також наочно показала, що стабільність продовольчого ланцюжка, тим більше в умовах воєнного стану, може бути хиткою.
З травня 2022 року прямі комунікації між постачальниками та торговими мережами було розпочато в межах робочої групи на базі Комітету з питань економічного розвитку. Крім того, кожна зі сторін окремо намагалася довести свої аргументи як парламентарям, так і представникам профільних міністерств. Результатом таких комунікацій стало усвідомлення того, що на цьому етапі гострота питання має бути знята, і це може бути зроблено самим ринком роздрібної торгівлі.
Для мереж цінним фундаментом подальших узгоджувальних кроків став досвід згуртованої взаємодії у перші місяці повномасштабного вторгнення в межах Координаційного центру із забезпечення продовольчими продуктами. Цей досвід дав змогу налагодити ефективний горизонтальний діалог між представниками продуктового ритейлу та побудувати внутрішні мережі комунікацій для оперативного прийняття рішень, і вже на цій базі вийти на майданчик із постачальниками. А відкритий і прозорий діалог із постачальниками дозволив вирішити низку проблем (як-от погашення простроченої довоєнної заборгованості деякими мережами) та перейти до усвідомлення ризиків ігнорування проблеми відстрочення платежів там, де вони існують.
Пошук шляхів розв’язання
Оптимальним способом розв’язання проблеми стало укладення економічно збалансованого Меморандуму між торговими мережами. Проте узгодження його змісту потребувало консенсусу щодо таких питань, як перелік базових продуктів харчування, граничний строк розрахунку за такі продукти, закріплення необхідності виконання постачальниками своїх обов’язків для виконання умов Меморандуму тощо. Після чого мали йти політичні консультації, а вже далі — укладення Меморандуму та звернення до АМКУ щодо надання висновку.
Наразі продуктовий ритейл вже вийшов на новий рівень саморегулювання — виконання умов Меморандуму. Формально документ не передбачає санкцій за його невиконання. Проте виконання умов Меморандуму та ефективне вирішення спірних ситуацій може стати вагомим прикладом ефективності інституту саморегулювання та його перспектив в Україні.
За умовами Меморандуму, він діятиме до скасування та припинення воєнного стану. Тим часом Україна рухатиметься в ЄС, відповідно пошуки дієвих для повоєнної України моделей імплементації положень Директиви 2019/633 триватимуть. Поки ж укладений Меморандум можна вважати важливим кроком наближення до європейських тенденцій: установлення цивілізованих взаємовідносин між сторонами та розв’язання проблемних питань, виходячи із принципів пропорційності.