Підробка covid-сертифікатів та ПЛР-тестів не є новиною в українських реаліях. Небажання українців робити щеплення та обмеження в реалізації можливості виїзду за кордон та інших соціальних і трудових прав змушують громадян і лікарів іти всупереч закону та підробляти згадані медичні сертифікати. Така підробка карається за ст. 358 КК України штрафом у розмірі до 17 тис. грн, або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 2 років. Використання ж таких сертифікатів карається штрафом у сумі 850 грн, або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі до 2 років.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Наявні кримінальні провадження за фактами підробки covid-сертифікатів та ПЛР-тестів хоч і не дуже чисельні, та вже дають змогу зрозуміти основні закономірності щодо їх розслідування, розгляду та призначення покарання.
Перш за все, аналізуючи єдиний реєстр судових рішень, можна дійти висновку, що 2-місячний строк занадто короткий для розслідування факту підробки сертифіката та теста, адже практично кожна справа містить клопотання та ухвали про продовження строків досудового розслідування з метою здійснення ряду необхідних слідчо-розшукових дій гласного та негласного характеру. Складність таких проваджень полягає у необхідності виявлення всіх залучених до злочину осіб, адже, як показує практика, цим займаються організовані групи, де кожен суб’єкт грає свою роль (організація діяльності, пошук бажаючих придбати підроблений сертифікат, вжиття заходів для приховування діяльності, підготовка засобів вчинення кримінального правопорушення (комп’ютерне обладнання, бланки документів, печатка від імені лікаря), власне підробка документів та їх передача, розподілення коштів, отриманих від збуту, тощо).
Відповідно, задля повного та об’єктивного досудового розслідування та здійснення всебічного аналізу вчинених учасниками групи дій слідчі органи вдаються до здійснення різного роду слідчих дій, зокрема, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та електронних інформаційних систем, проведення обшуків, накладення арешту на кореспонденцію, проведення комп’ютерно-технічних, судово-почеркознавчих експертиз, технічних експертиз документів та судових експертиз матеріалів, речовин та виробів; отримання зразків голосів підозрюваних та призначення відповідних експертиз аудіо- й відеозаписів; встановлення та допит осіб, які зверталися до підозрюваних з приводу отримання ПЛРтестів про відсутність захворювання на covid-19, та ін.
Наголошу, що наявна і абсолютно протилежна практика, коли підробка і використання медичних документів здійснюються безпосередньо особою задля подальшого використання (справи №№ 444/2867/21, 944/5069/21, 444/2895/21). Типовим прикладом може стати провадження № 1-кп/444/310/2021, де особа знайшла бланк вакцинації з відповідними медичними реквізитами в мережі Інтернет та за допомогою програмного забезпечення внесла у нього власні анкетні та персональні дані. Згодом, перебуваючи на пункті пропуску через державний кордон, правопорушник пред’явив підроблений сертифікат інспектору.
Керуючись вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України, у згаданих провадженнях здебільшого визнають недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням даних відносно нього. Більше того, таку підробку (ч. 1 ст. 358 КК України) та її завідоме використання (ч. 4 ст. 358 КК України) суд відносить до категорії кримінальних проступків згідно зі ст. 12 КК України. Відповідно, покарання за цей злочин, за прикладом згаданого вище провадження, суд призначає у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Таким чином, практика підробки та використання медичних сертифікатів набирає обертів, а їх розслідування може різнитися залежно від здійснення ряду гласних та негласних слідчо-розшукових дій.