Робота з проблемними активами завжди є головним болем фінансових установ, підприємств і юристів, які займаються розв’язанням пов'язаних із цим питань. Дуже часто забезпечення ефективності та досягнення позитивних результатів вимагає залучення, серед іншого, саме кримінально-правових інструментів, що зумовлюється можливістю зіткнутися із шахрайством, різноманітними зловживаннями, розтратами, підробленнями документів та іншими протиправними діями.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Проблемні активи — це активи, що втратили свою ліквідність або мають низьку вартість через невиконання боржником своїх зобов’язань. Це можуть бути кредити, що не обслуговуються, заставне майно, яке не можна реалізувати за його ринковою вартістю, інші активи, що стали проблемними через юридичні чи економічні причини тощо.
З’ясувати певні обставини, встановити факти, оперативно відреагувати шляхом накладення арештів з метою запобігання подальшим незаконним діям із проблемними активами дуже часто, окрім як у межах кримінального провадження, просто неможливо або дуже складно і довго, а тому недоцільно.
З якими саме незаконними діями з проблемними активами можна зіткнутися на практиці?
1. Продаж або передача заставного майна без згоди заставодержателя. У більшості випадків для вчинення таких дій використовуються підроблені або завідомо недостовірні документи — листи нібито від заставодержателя про повне виконання зобов’язань, заяви про припинення обтяжень заставного майна від неуповноважених осіб, згода на передачу такого майна третім особам тощо. Звичайно, вчинення незаконних дій такого характеру без порушення норм Кримінального кодексу уявити складно. Причетні до таких подій особи зазвичай розуміють, що відбувається, і свідомо йдуть на порушення.
2. Навмисне пошкодження або знищення заставного майна. Нерідко такі дії вчиняються з метою уникнення виконання основних зобов'язань або у сукупності з іншими протиправними діяннями — розтратами та привласненнями. Практика містить такі приклади, як: знищення заставних нежитлових приміщень з метою використання земельних ділянок для інших цілей, умисне пошкодження заставного обладнання з подальшим продажем у вигляді металобрухту та інші подібні протиправні історії.
3. Використання заставного майна не за призначенням. Приклади з практики — експлуатація у службі таксі автомобілів, придбаних у кредит для особистого користування, використання заставної сільськогосподарської техніки у важких будівельних роботах, що призводить до її пришвидшеного зносу та зменшення вартості тощо.
4. Приховування активів від кредиторів. Такі порушення можуть мати різні форми — від фальсифікації документів до незаконних передач активів третім особам. Також вчинення таких незаконних дій може відбуватися, зокрема, у вигляді перероблення, переобладнання, зміни технічних та ідентифікуючих характеристик майна, що унеможливить у подальшому розшук такого майна та звернення на нього стягнення з метою погашення наявних зобов’язань.
Наведений перелік не є вичерпним, але містить найбільш поширені випадки незаконних дій із заставним майном, з якими доводиться стикатися у практичній діяльності.
У разі виявлення подібних фактів, враховуючи їх характер та наслідки, доцільно звертатися до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України, якою встановлюється кримінальна відповідальність, зокрема, за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном особою, якій це майно ввірено.
Роль кримінальної практики у розв’язанні проблем з активами
1. Звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів є логічною правовою реакцією постраждалої сторони на протиправні дії осіб, які їх вчинили.
2. Досудове розслідування дає змогу за результатами проведення слідчих (розшукових) дій встановлювати обставини подій, які відбулися, збирати доказову базу (вилучення документів, допити свідків, призначення експертиз тощо), яку в подальшому можливо використовувати і в інших процесах.
3. Вжиття заходів забезпечення в межах кримінального провадження (тимчасовий доступ до речей і документів, накладення арешту на майно) сприяє попередженню або мінімізації збитків від незаконних дій.
4. Можливість реального відшкодування шкоди, повернення майна, запобігання подальшому заподіянню збитків потерпілій стороні під час розслідування та судового розгляду кримінального провадження є важливим чинником, на який потрібно зважати при прийнятті рішення про використання кримінально-правових інструментів у розв’язанні обговорюваного питання.
5. Перспектива бути притягнутим до кримінальної відповідальності відіграє роль дисциплінуючого фактора та виконує профілактичну роль при наявності спокуси вчинити протиправні дії з певними активами, зокрема із заставним майном.
Отже, кримінальна практика відіграє важливу роль у розв’язанні проблем з активами, забезпечуючи захист прав кредиторів і виконання зобов'язань боржників. Використання кримінально-правових інструментів дає змогу ефективно запобігати правопорушенням, виявляти і розслідувати злочини, притягувати винних до відповідальності та відновлювати порушені права. Це сприяє підвищенню рівня правової культури та відповідальності у сфері фінансових відносин.