Про що йде мова? Багато новел вже інкорпоровано, багато змін ще «в дорозі». Наразі дуже коротко хочемо поговоримо про цікаве та неоднозначне питання щодо регулювання так званих квазікорпоративних договорів, тобто договорів, які укладаються між учасниками/ акціонерами товариства та його кредиторами з метою забезпечення охоронюваного законом інтересу останніх. Забезпечення інтересів кредиторів відбувається через зобов'язання учасників/акціонерів реалізувати свої корпоративні права таким чином, як це передбачено договорами (зокрема, голосувати у певний спосіб або придбавати чи продавати частки/акції у статутному капіталі товариства за визначеною ціною). Ці договори регулюються положеннями про корпоративні договори, але формально такими не вважаються.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Водночас варто зазначити про різницю в підході до регулювання товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств. Новий Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не містить окремих положень, які регулюють питання квазікорпоративних договорів. На сьогодні відповідні положення включені лише до Закону України «Про акціонерні товариства». Однак все ж таки не можна вважати, що у товариствах з обмеженою відповідальністю такі договори не можуть укладатися, оскільки відповідно до основних принципів цивільного права сторони мають можливість укласти договір, який хоча прямо не передбачений цивільним законодавством, але відповідає його загальним засадам. Крім того, враховуючи надання такої можливості акціонерним товариствам, регулюванню діяльності яких притаманний більш імперативний характер, у порівнянні з товариствами з обмеженою відповідальністю, вважаємо, що укладення квазікорпоративних договорів з учасниками останніх також можливе. Звичайно, повністю роз'яснить це питання лише відповідна судова практика.
Квазікорпоративні договори – це надзвичайно цікавий інструмент для захисту прав та інтересів кредиторів. Водночас він породжує низку питань, на які законодавство не передбачає однозначної відповіді.
Наприклад, важливо розуміти, кого законодавець вважає «кредиторами товариства». На нашу думку, поняття «кредитори» повинно охоплювати широке коло осіб, стосовно яких у товариства існує будь-яке зобов'язання. Вирішальним критерієм визначення особи, з якою може укладатися такий договір, є саме наявність інтересу особи, який захищається законом та який може бути порушено товариством.
Також у контексті квазікорпоративних договорів одним з найбільш суттєвих питань є питання досягнення розумного балансу між інтересами товариства та кредитора, оскільки, з одного боку, учасник товариства, який укладає такий квазікорпоративний договір, повинен діяти bona fide в інтересах цього товариства, а з іншого – забезпечити інтереси кредитора, з метою чого такий договір укладається.
Інше ключове питання – забезпечення ефективності застосування квазікорпоративного договору. Наприклад, якщо між товариством та банком укладається кредитний договір, зобов'язання за яким забезпечені заставою, з умовою про заборону відчуження предмета застави, банку надзвичайно важливо забезпечити дотримання такого обмеження щодо предмета застави. Наразі саме укладення квазікорпоративного договору є реальним інструментом такого контролю. Якщо відчуження предмета застави належить до компетенції загальних зборів, найбільш оптимальним способом забезпечення інтересів кредитора є визначення в договорі з мажоритарним учасником товариства заборони останньому голосувати за відчуження предмета застави.
Наслідки для учасника, який є стороною квазікорпоративного договору, якщо предмет застави все-таки буде відчужений, порушуючи обмеження, встановлені в такому договорі, будуть наступними. За загальним правилом будуть застосовуватися норми щодо відповідальності за порушення договірних зобов'язань (наприклад, стягнення збитків). Однак для того щоб інтереси кредитора були дійсно ефективно захищені, відповідальність учасника товариства за порушення квазікорпоративного договору повинна бути чітко визначена в договорі (наприклад, шляхом визначення фіксованої суми збитків або детального порядку визначення збитків, понесених кредитором).
Таким чином, завжди необхідно чітко усвідомлювати головну мету використання такого інструменту як квазікорпоративний договір, а також для забезпечення його ефективності максимально використовувати всі можливості, надані оновленим законодавством.