3 червня ц.р. Верховна Рада України ухвалила у другому читанні та в цілому законопроєкт № 4184 від 02.10.2020 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам». Цей законопроєкт вже встиг отримати в народі назву «Закон про податок на Google». Давайте розбиратись з основними його положеннями, та спробуємо передбачити його вплив на великих гравців цифрового ринку та звичайних користувачів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ключовою нормою, що змінюється, є ст. 208 Податкового кодексу України. Колеги-юристи, особливо фахівці, які працюють з міжнародним правом, погодяться, що формулювання і перехресні посилання, які використовуються в нашому Податковому кодексі, є, м’яко кажучи, важкими для сприйняття неюристами, тому буду передавати деякі норми своїми словами для кращого розуміння і економії часу.
Як вже було зазначено, закон, зокрема, доповнює ст. 208 Податкового кодексу, якою встановлено оподаткування нерезидентів, котрі надають послуги на території України, нормою про оподаткування електронних послуг. Відповідно до прийнятої норми, електронні послуги, які компанії-нерезиденти постачають фізособам на території України, обкладаються ПДВ, який, нагадаю, в Україні становить 20%.
Які ж послуги вважатимуться електронними, а відповідно, підлягатимуть оподаткуванню? Це:
• постачання зображень або текстів, у т.ч. фотографій, електронних книжок та журналів;
• постачання аудіовізуальних творів, відео на замовлення, ігор, азартні ігри, включаючи постачання послуг з участі в таких іграх;
• надання доступу до інформаційних, комерційних, освітніх та розважальних електронних та інших подібних ресурсів;
• надання у користування хмарних технологій для розміщення даних;
• постачання (передача прав на використання) програмного забезпечення та оновлень до нього, а також дистанційне обслуговування програмного забезпечення та електронного обладнання;
• надання рекламних послуг в мережі Інтернет, мобільних додатках та інших електронних ресурсах.
Поряд з цим, особливо уважні помітили, що норма не встановлює виключний перелік електронних послуг, обмежуючи їх тими, що зазначені вище, а передбачає, що цей перелік є послугами, які можуть бути віднесені до електронних. Таким чином, варто робити помітку, що це питання підлягатиме додатковому роз’ясненню. Розумію, що встановити виключний перелік електронних послуг неможливо, зважаючи на те, з якою швидкістю йде розвиток цього напряму, але питання вкрай важливе, враховуючи, що це може стати підставою для накладення штрафу за несплату ПДВ.
Поряд з цим, з Податкового кодексу виключено пп. 141.4.6, який встановлював, що резиденти (ФОП/фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність/юрособи), які обрали спрощену систему оподаткування, котрі здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати мали сплачувати податок за ставкою 20% суми таких виплат за власний рахунок. Тобто після набрання новим законом законної сили ФОП та юрособи не будуть платити 20% податку при купівлі електронних послуг, пов’язаних з рекламою, у іноземних компаній.
Водночас варто звернути увагу, що перелік операцій, які звільнені від оподаткування, доповнено нормою (пн. 197.1.2): «У тому числі постачання електронних послуг шляхом надання доступу до електронних освітніх (навчальних) ресурсів». Таким чином, освітні ресурси також звільняються від оподаткування ПДВ.
Крім того, законом встановлюються особливості реєстрації нерезидента як платника податку та пов’язані з цим процедурні моменти (визначення бази оподаткування, строків сплати податку, подання податкової звітності тощо).
Тепер про особливості реалізації.
Контроль з боку держави
Важко уявити, як держава буде контролювати реалізацію закону, про який іде мова. На сьогоднішній день більшість компаній, які підпадають під дію цього закону, не мають в Україні своїх представництв, а відповідно, притягнути їх до відповідальності за порушення норм ПКУ буде, як мінімум, дуже складно.
Наслідки для користувачів
Аналіз світового досвіду (ми не перші, хто вирішив піти по шляху оподаткування онлайн-сервісів) дає чітке розуміння того, що вартість сервісу буде збільшено прямо пропорційно сплаченому податку. Тобто слід готуватись до збільшення вартості реклами у Facebook/Instagram та бути готовим, що підписка на Spotify та улюблені фільми у Netflix можуть стати трохи дорожчі.