3 березня 2022 р. Верховною Радою України прийнято Закон №2108-IX, яким Кримінальний кодекс України (далі — КК України) доповнено ст. 111-1 «Колабораційна діяльність», яка внесена до розділу 1 особливої частини Кримінального кодексу «Злочини проти основ національної безпеки».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Незважаючи на наявність відповідальності за злочини проти основ національної безпеки, таких як державна зрада, насильницька зміна чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, посягання на територіальну цілісність України тощо, яка була передбачена кримінальним законом і раніше, і вчинення яких за загальним розумінням охоплюється поняттям «колабораційна діяльність», враховуючи непоодинокі випадки заперечення війни проти України і зайняття посад в окупаційних органах влади, законодавець виділив певні злочини в окрему статтю, очевидно, бажаючи спростити юридичну кваліфікацію злочинних діянь, пришвидшити їх розслідування та судовий розгляд.
Слід нагадати, що за загальним правилом під колабораційною діяльністю розуміється будь-яка співпраця з ворогом, тому доцільно розглянути передбачену законом відповідальність не тільки за ст. 111-1 КК України, а за й іншими, які включені до розділу 1 особливої частини.
Виходячи з аналізу санкцій статті про колабораційну діяльність (ст. 111-1 КК України), кримінальні правопорушення можна умовно поділити на 3 групи:
- кримінальні проступки,
- нетяжкі та тяжкі злочини,
- особливо тяжкі злочини.
Це повністю кореспондується зі ст. 12 КК України.
До кримінальних проступків закон відносить публічне заперечення здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, публічні заклики до підтримки рішень і дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з ними, невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території, добровільне зайняття громадянином України посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. За це встановлено відповідальність у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років з можливою конфіскацією майна. За вчинення кримінальних проступків не застосовується покарання у вигляді позбавлення волі, а досудове розслідування здійснюється в особливому, спрощеному порядку.
Покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років можна отримати за вчинення нетяжких злочинів, передбачених ст. 111-1 КК України, а саме пропаганду в закладах освіти з метою сприяння збройній агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії, за вчинення дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти (максимальне основне покарання — позбавлення волі на строк до 3 років), а також за передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території (максимальне основне покарання — позбавлення волі на строк від 3 до 5 років).
Максимальне покарання за ст. 111-1 КК України можна отримати за добровільні дії, пов’язані зі співпрацею з окупаційною адміністрацією з питань формування та діяльності державних органів, організацію їх діяльності на тимчасово окупованих територіях, а саме зайняття посади у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, обрання до таких органів, участь в організації та проведенні незаконних виборів або публічні заклики до їх проведення (максимальне основне покарання — позбавлення волі на строк від 5 до 10 років), за організацію та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з агресором, його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань, на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, активну участь у таких заходах (максимальне покарання — позбавлення волі на строк від 10 до 12 років), за добровільне зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних сил України та інших українських військових формувань (максимальне покарання — позбавлення волі на строк від 12 до 15 років).
Особливу увагу слід звернути на ст. 111-2 КК України «Пособництво державі-агресору», якою доповнено кодекс згідно з Законом №2198-IX від 14.04.2022 р. Пособництвом законодавець визначає умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, збройним формуванням, окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації чи підтримки рішень, дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням, окупаційній адміністрації держави-агресора. За такі дії КК України встановлює відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
Із зазначеного вбачається, що диспозиція ст. 111-2 охоплює диспозицію ст. 111-1 КК України, але встановлює іншу за тяжкістю відповідальність, що неправильно з точки зору нормотворення та може спричинити складнощі з юридичною кваліфікацією. Крім того, незважаючи на внесені в березні та квітні 2022 р. до КК України зміни, залишаються чинними статті Кодексу, які передбачають відповідальність за посягання на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади (ст. 109 КК України) (позбавлення волі на строк від 5 до 10 років), публічні заклики до таких дій (позбавлення волі на строк до 3 років), а також посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК України: дії, вчинені з метою зміни меж території України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, а публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій; позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, а в кваліфікуючих випадках — від 5 до 10 років), державну зраду (ст. 111 КК України: діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України (позбавлення волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років, а за державну зраду в умовах воєнного стану; позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна).
У разі вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки, що призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, винним може бути призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Також, аналізуючи відповідальність за злочини проти основ національної безпеки, можна зробити висновок, що майже кожна санкція відповідної частини статті КК України передбачає застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна винної особи та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Наведений аналіз законодавчих норм свідчить про широку можливість притягнення до відповідальності колаборантів та тяжкість покарання за такі злочини, особливо пов’язані з окупацією території України, створенням та діяльністю на окупованих територіях державних інститутів, підготовкою таких дій. Однак, вносячи зміни до КК України у мовах воєнного стану, доповнюючи кримінальний кодекс ст. 111-1 «Колабораційна діяльність» та ст. 111-2 «Пособництво державі-агресору», формулюючи в них об’єктивну сторону злочинів, законодавець спричинив порушення логічної структури відповідного розділу кодексу та допустив змішування визначень об’єктивних сторін злочинів, передбачених різними статтями. Крім того, об’єктива сторона «нових» злочинів, передбачених ст. 111-1 та 111-2, може частково охоплюватися диспозиціями інших статей — ст. 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, публічні заклики до таких дій), ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), ст. 111 (державна зрада).
Такого недоліку можна було уникнути шляхом не доповнення Кодексу окремими статтями, а внесення змін до диспозицій та санкцій вже існуючих статей особливої частини КК України.
З іншого боку, незважаючи на формально-юридичну побудову статей КК України, на даний час у органів досудового слідства є широка можливість кваліфікації дій винних у випадку посягання ними на незалежність та територіальну цілісність України в широкому розумінні, однак вони повинні правильно здійснювати кваліфікацію дій колаборантів.