В умовах глобальної економічної рецесії, викликаної пандемією Covid-19, більшість бізнес-процесів зазнають кардинальних змін. Багато компаній перепрофілюють свою діяльність, бізнес вимушений шукати альтернативні моделі організації роботи персоналу, оптимізувати бюджети тощо. На фоні цього питання наповнення бюджетів (як державних, так і корпоративних) набирає неабиякої актуальності.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак чи готові бізнес і держава наразі інвестувати у складні та дорогі судові процеси, пов'язані зі стягненням заборгованості зі своїх боржників (судовий збір, витрати на адвокатів, експертів тощо), особливо за умови невизначеності щодо того, чи зможуть такі судові рішення реально бути виконані у майбутньому? Суто з економічної точки зору будь-який кредитор прийматиме відповідні рішення тільки за умови, коли буде впевнений, що окрім позитивного результату у вигляді стягнутої заборгованості, зможе також компенсувати інвестовані кошти на супровід процесу.
Але що робити, коли кредитор не володіє достатнім фінансовим ресурсом для супроводу тривалих та дорогих судових процесів? У такому разі доцільним є використання інструменту фінансування судових/арбітражних процесів третіми особами (англ. Litigation funding).
У чому суть?
Суть такого фінансування полягає в тому, що інвестор (як правило, спеціальний фонд) надає позивачеві (а в деяких випадках навіть відповідачеві) кошти на покриття витрат на супровід певного судового чи арбітражного процесу. Натомість інвестор отримує обумовлений відсоток від фактично стягнутої суми. При цьому, як правило, інвестор безпосередньо не отримує прав вимоги до опонента, а також не бере участі в процесі розгляду справи. Інвестор, по суті, має лише економічний інтерес у вигляді отримання відсотків від успішного стягнення з опонента.
Безумовно, така інвестиція є надзвичайно ризикованою для інвестора/фонду. У зв'язку з цим перед прийняттям рішення про фінансування фонд проводить ґрунтовну перевірку кожного кейсу та оцінює перспективи його позитивного вирішення на користь клієнта, а також шанси реального стягнення відповідних сум з опонента — так званий preliminary case assessment. Під час цієї підготовчої стадії залучаються юридичні консультанти з тих юрисдикцій, у яких розглядається або планується певний кейс.
Юридичні консультанти розробляють попередню юридичну стратегію та надають оцінку перспектив вирішення кейса. На цьому етапі також можуть залучатись відповідні фахівці з forensic та розшуку активів з метою оцінки перспектив реального стягнення. Інвестор/фонд проводить оцінку розробленої юридичної стратегії і в залежності від цього приймає рішення щодо фінансування та пропонує свої економічні умови співпраці майбутньому клієнту. При цьому фінансові умови, як правило, залежать від кожного конкретного кейса (тобто наперед визначених правил не існує).
З огляду на велику кількість задіяних осіб (локальні та міжнародні юридичні консультанти, forensic-консультанти, спеціалісти з розшуку активів тощо), preliminary case assessment є надзвичайно складною, копіткою та дорогою процедурою. Як правило, майбутній клієнт фонду оплачує її зі своїх коштів (тобто ще до отримання фінансування від фонду). У разі успішного завершення кейса (залежно від конкретних домовленостей з фондом, це може бути або позитивне рішення суду/арбітражу, або мирова угода, або фактичне стягнення з опонента тощо) інвестор отримує обумовлений відсоток.
Нові можливості
Отже, за умови правильно побудованої юридичної стратегії та адекватної оцінки перспектив стягнення на етапі preliminary case assessment інструмент litigation funding створює можливості для захисту прав в умовах обмеженості бюджетів (коли менш фінансово забезпечена сторона може дозволити собі судовий спір проти більш фінансово потужного опонента) і забезпечує формування та розвиток окремих ринків консультаційних послуг — юридичних, фінансових, forensic, послуг пошуку активів тощо.
Наприклад, у США навіть існує окремий пласт судових процесів, пов'язаних з договірними спорами між інвесторами/фондами та їхніми клієнтами, щодо умов виплати гонорарів фонду/інвестору, визнанням недійсними договорів фінансування тощо. В Україні, на жаль, наразі відсутнє чітке законодавче регулювання інструменту litigation funding, особливо стосовно фінансування локальних судових процесів. Оскільки судові процеси в багатьох випадках є досить дорогим «задоволенням», на мою думку, попит на litigation funding та пов'язані з ним послуги стрімко зростатиме, особливо з огляду на нестабільну економічну ситуацію як в Україні, так і у світі в цілому.