06 грудня 2023, 16:19

Економічний злочин чи держзрада: де проходить межа

Опубліковано в №13–16 (771–774)

Михайло Флященко
Михайло Флященко «Ario Law Firm» адвокат, юрист практики кримінального права

Якщо історично так склалося, що серед десятків іноземних інвесторів вашого бізнесу є громадянин рф — готуйтеся, що правоохоронці можуть докласти зусиль, аби вас вважали державним зрадником. Якщо посміли займатися бізнесом і заробляти кошти, виробляючи стратегічно важливе обладнання — пройдіть тренінг про те, як поводитися під час обшуків та допитів, адже є висока ймовірність, що до вас прийдуть «непрохані гості».


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Передмова

Ні для кого не стане відкриттям той факт, що серед представників правоохоронних органів (як, власне, у будь-якій сфері діяльності) є доброчесні та недоброчесні, самостійні та несамостійні, принципові та заангажовані працівники. Ми дуже вдячні та поважаємо тих, хто чесно та сумлінно роблять свою справу, нерідко й з ризиком для власного життя і здоров’я.

В цьому ж тексті йтиметься про іншу категорію правоохоронців. Про тих, хто хоче або вислужитися перед керівництвом, «закривши» якомога більше «держзрадників», або збагатитися, або виконати чиюсь політичну волю.

Історичний екскурс: як та коли в Україні почали масово застосовувати «воєнні» статті ККУ

Фактично з початку проведення АТО на тимчасово окупованих рф територіях Луганської та Донецької областей, а також окупації росією Криму, представники правоохоронних органів України (зокрема Служби безпеки України) дали право на життя розд. І особливої частини Кримінального кодексу «Злочини проти основ національної безпеки України». До того часу передбачені зазначеним розділом статті ККУ (так звані воєнні статті) майже не застосовувалися та вважалися такими, що навряд чи будуть у пригоді в сучасному, демократичному, цивілізованому світі.

Без жодної іронії: представники Служби безпеки України, виконуючи свій обов’язок перед народом України, з 2014 року і до сьогодні притягають до кримінальної відповідальності за «воєнними» статтями КК України державних зрадників, осіб, які здійснюють колабораційну діяльність, займаються пособництвом державі-агресору, готують диверсії, здійснюють шпигунство та перешкоджають законній діяльності ЗСУ й інших військових формувань. Щодня у зведеннях кримінальної хроніки можна побачити, як СБУ затримує корегувальників російських ракетних атак, зрадників, котрі ведуть підривну діяльність, розповсюджуючи російську пропаганду, чи колаборантів, які шпигують на агресора.

Практика переслідування «білих комірців», до яких входять працівники розумової праці, службовці, чиновники, менеджери, керівники підприємств та установ приватного сектору, інженерно-технічного персоналу за так званими воєнними статтями Кримінального кодексу України так само почала активно розвиватися не з початком повномасштабного вторгнення, а з початку здійснення російською федерацією окупаційних дій на території Донбасу з 2014 року.

До початку великого вторгнення росіян у лютому 2022 року популярними «воєнними» статтями для переслідування «білих комірців», зокрема з метою отримання від них неправомірної вигоди, були статті згаданого вище розд. І особливої частини ККУ. Більшою мірою ці статті вбачали ознаки складу злочинів, спрямованих на фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (ст. 110-2 КК України), або дії, спрямовані на пособництво державі-агресору (ст. 111-2 КК України).

Слідству було достатньо лише розбавити фабулу кримінального провадження фактом наявності у переслідуваної особи знайомого або родича на ТОТ Луганської, Донецької областей або АРК Крим, наявності діючого або раніше існуючого бізнесу, як одразу зароблені вже на підконтрольній території України «білим комірцем» кошти набували статусу засобів фінансування представників окупаційної влади.

Із запровадженням правового режиму воєнного стану в лютому 2022 року представники правоохоронних органів згадали про ще одну «воєнну» статтю, яку стало можливо інкримінувати будь-якій особі — «білому комірцю». Йдеться про ст. 111 Кримінального кодексу України — державна зрада.

Стаття вбачає, що державною зрадою є діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Де шукати держзраду: механізми правоохоронних органів

Найцікавішою для окремих представників правоохоронної системи під час переслідування «білого комірця» стала можливість відшукати в його діях факт спричинення шкоди обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці.

Пояснити це доволі просто. Постановами Кабміну затверджено перелік типів і видів державних підприємств, установ та організацій, що мають стратегічне значення для обороноздатності країни, а також окремо для економічної безпеки країни. Наприклад, установи та організації оборонного сектору, підприємства з виробництва військової техніки й обладнання. Або ж підприємства, установи та організації, що мають стратегічне значення для економічної безпеки країни, тобто підприємства в галузях енергетики, транспортної інфраструктури, продовольства та інші.

Ось реальна справа з нашої практики. Наш клієнт — виробник спецтехніки для ДСНС. Декілька правоохоронних відомств взяли його «в розробку». Обшуки, отримання тимчасових доступів до речей та документів — це те, з чим він стикнувся. Знаєте, чим правоохоронці мотивують таку активність? Тим, що виробник спецтехніки під час воєнного стану мав працювати «в нуль» — навіть без мінімальних прибутків. Так, наразі нашому клієнту інкримінують статті за економічні злочини, але часто в подібних справах від економічних до «воєнних» статей — один крок.

Один із наших клієнтів — фінансова компанія, яка спеціалізується на проблемній заборгованості, свого часу викуповувала борги держкомпаній. Сьогодні посадовців підозрюють у тому, що вони ніби цілеспрямовано доводили до банкрутства підприємства, що мають стратегічне значення для обороноздатності країни. Річ у тім, що серед багатьох інвесторів цієї фінкомпанії — із США, Сполученого Королівства, Італії тощо — є і громадянин рф, який не бере жодної участі в управлінні. Діяльність фінкомпанії заблокована з початку великої війни. Відповідно іноземні інвестори протягом цих років не отримують свої дивіденди. Як подібні історії впливають на інвестиційний клімат, думаю, пояснювати не треба.

Корупціонер = держзрадник?

Злочини, які вчинялися «білокомірцевими» чиновниками або представниками приватного сектору до воєнного стану та були спрямовані на отримання неправомірної вигоди (розкрадання, привласнення державних коштів і ресурсів), правоохоронні органи зазвичай кваліфікували за статтями XVII особливої частини Кримінального кодексу України, що має назву «Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг». Після введення в дію правового режиму воєнного стану ці самі злочини почали активно кваліфікувати за «воєнними» статтями розд. І особливої частини Кримінального кодексу України, до яких належить, серед іншого, згадана ст. 111 КК України (державна зрада).

Як це працює? Наприклад, досить розповсюджена серед чиновників схема отримання неправомірної вигоди шляхом залучення до продажу продукції держпідприємства третьої особи з приватного сектору, яка виступатиме так званим офіційним дилером або посередником.

Приклад: один із керівників державного підприємства в оборонному секторі за пособництва директора приватної юрособи використав своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди в сумі 100 млн грн. Це спричинило тяжкі наслідки в особливо великому розмірі 50 млн грн для ДП. Тобто механізм виглядає так: замість відкритих торгів чиновник від імені держпідприємства продає продукцію заздалегідь визначеному покупцю, а цей пособник збуває її удвічі дорожче. Різницю спільники розподіляють між собою.

За законами мирного часу зазначені дії «білого комірця» з державного підприємства кваліфікувалися б за ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем), а дії «білого комірця» — приватної юридичної особи — як пособництво.

Однак за правилом воєнного часу часто представники Служби безпеки України (зазвичай ті, хто належать до категорії недобросовісних і заангажованих) кваліфікують такі дії за ст. 111 КК України. Тобто як діяння, умисно вчинені громадянином України на шкоду обороноздатності держави та економічній безпеці України. Обґрунтуванням такої кваліфікації найчастіше стає завдана злочинними діями матеріальна шкода державному підприємству, яку правоохоронці доводять суду не як умисел особи на отримання власної вигоди, а як умисел перешкоджання здійснення господарської діяльності державним підприємством, що має стратегічне значення для обороноздатності або економічної безпеки.

Така нерідко штучна зміна кваліфікації кримінального правопорушення має наслідком зміну підслідності у кримінальному провадженні. Тобто злочин, який повинен розслідувати спеціально визначений кримінальним процесуальним законом кваліфікований орган — НАБУ або ДБР — буде розслідуватися Службою безпеки України. Хоча фактично представники СБУ мають займатися воєнними злочинцями, терористами, організованою злочинністю, але аж ніяк не економічними злочинами.

Штучна перекваліфікація дій представників «білих комірців» з економічних злочинів на так звані воєнні статті має наслідком створення додаткового, часто протиправного, тиску на підозрюваних осіб з боку слідчого органу та суду. Наприклад, розглянемо застосування судом запобіжного заходу до представника категорії «білих комірців». Зазвичай судді лише достатньо побачити у вступній частині клопотання слідчого органу інкриміновану «воєнну» статтю, як ухвала про застосування необхідного слідству запобіжного заходу до особи — вже «у кишені слідчого».

Окрім цього, переслідування «білих комірців» за «воєнними» статтями може тривати практично протягом необмеженого часу. У слідчих суддів, як правило, не виникає жодних сумнівів в обґрунтованості продовження строку слідства, оскільки розслідування злочину за «воєнною» статтею в умовах дії правового режиму воєнного стану має пріоритетне значення.

Водночас можна констатувати, що судова практика за фактом розгляду цих справ ще не сформувалась, а тому надати правову оцінку результативності таких кримінальних проваджень наразі неможливо. Очевидним залишається факт порушення прав досить великої кількості «білих комірців» під час розслідування проваджень щодо них за злочини, що насправді передбачені економічними, а не «воєнними» статтями Кримінального кодексу.

P.S.

На початку цього тексту зазначалося, що в правоохоронній системі є добросовісні й недобросовісні працівники. Так само відбувається і в бізнесі. Щоб не склалося враження, що тут навішані ярлики: «органи — погані, бізнес — хороший», розкажу коротку історію з нашої практики. Там обидві сторони мають «цікавий» бекграунд.

До нас в Ario Law Firm звернулася приватна компанія, посадовим особам якої інкримінують державну зраду. З морально-етичних міркувань наша команда не погодилася на співпрацю з цим потенційним клієнтом, адже власники компанії — росіяни, які хочуть зберегти бізнес в Україні. Проте цікаво в цьому кейсі інше. До повномасштабного вторгнення рф продукцію, яку продає ця компанія, масово закуповувала… СБУ. Просто нагадаю, що війна з рф триває з 2014 року.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати