Президент України виніс на розгляд Верховної Ради низку взаємопов’язаних проєктів законів, основним серед яких є законопроект №5153 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Невідкладність цього проєкту зумовлена, у першу чергу, спробою запровадити «знеособлену одноразову (спеціальну) добровільну декларацію». Адже це безмежні можливості для декларантів нарівні з довічною індульгенцією.
Ключовими факторами в процесі амністії мають стати знеособлений характер такої декларації, правовий режим щодо її формування та практична неможливість перевірки змісту. Складається враження, що більшість положень законопроекту, як-то введення ідентифікатора декларанта чи уповноважених представників, є намаганням ввести своєрідну «кастовість» у способах декларування активів. Та й текст законопроекту містить немало суперечностей і недоліків. Наприклад, у частині звільнення від юридичної відповідальності.
Взагалі, якщо проаналізувати положення всіх запропонованих законопроектів щодо податкової амністії, особливо запропоновані зміни та доповнення до Кримінального кодексу, можна впевнено стверджувати, що у даному випадку йдеться про виключення кримінальної відповідальності, а не про звільнення від неї. Так, у п. 11 ч. 1 ст. 284 КПК у редакції проєкту пропонується передбачити, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо «стосовно особи, яка вчинила будь-яке з діянь, передбачених ст. 212, 212-1 КК, з приводу об’єктів декларування, щодо яких особою було подано одноразову (спеціальну) декларацію та сплачено узгоджену суму збору відповідно до підрозділу 9-4 розділу Х Податкового кодексу України». Тобто фактично мова йде про виокремлення в якості самостійної підстави для закриття відповідного кримінального провадження відсутності події кримінального правопорушення, тоді як вказана підстава наразі вже передбачена у п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК.
До речі, подібні прямі суперечності щодо так званого звільнення від відповідальності були притаманні й усім попереднім варіантам податкової амністії. І це створює певні загрози для декларантів та підриває довіру до наслідків проходження такої амністії.
Не менш цікавим та суперечливим є момент з відсутністю необхідності зазначення джерела походження активів. Відповідно до положень законопроекту, суб'єкт декларування в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації не має зазначати інформацію про джерела походження задекларованих активів. Таке формулювання нівелює можливість відмежування майна та майнових прав, отриманих як внаслідок порушення податкового, валютного законодавства, так і внаслідок вчинення інших злочинів. І хоча законопроект містить певні застереження, на практиці це, вочевидь, призведе до неможливості притягнення до відповідальності за легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, оскільки після подання декларації усі задекларовані у ній кошти та майно вважатимуться такими, що здобуті законним шляхом.