У зв’язку з тимчасовою окупацією частини території нашої держави, що сталась 2014 року, частина громадян зіткнулась з проблемою оформлення спадщини, адже процедура значно ускладнилась. Проблема в тому, що діяльність будь-яких органів, службових осіб на тимчасово окупованій території (АРК, окремі райони Донецької та Луганської областей) вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно, будь-який документ, виданий органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Отже, що треба знати, щоб оформити спадщину у такому випадку?
- спадкування здійснюється за заповітом або за законом;
- слід знати, що у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія України, місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме (рухоме) майно чи його основна частина знаходиться на непідконтрольній території, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви спадкоємця, тобто місце відкриття спадщини не прив'язується до місця проживання спадкодавця;
- спадщина оформлюється нотаріусом, до якого спадкоємцю слід звернутись з відповідною заявою про прийняття спадщини до спливу шестимісячного терміну з дня смерті спадкодавця. Спадкова справа підлягає реєстрації у Спадковому реєстрі. Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
Нотаріусу слід подати наступні документи:
- свідоцтво про смерть спадкодавця українського зразка (у разі якщо особа померла на тимчасово окупованій території, свідоцтво про смерть в органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) можна отримати на підставі рішення суду про встановлення факту смерті);
- докази родинних відносин зі спадкодавцем (свідоцтва органів РАЦС, які підтверджують родинний зв’язок: свідоцтво про народження, шлюб, зміну прізвища, тощо в залежності від ситуації);
- заповіт у разі наявності;
- довідку про причину смерті;
- паспорт та ідентифікаційний номер платника податків;
- оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно (у разі відсутності документів, нотаріус також може отримати відомості щодо права власності, родинних зав’язків, наявності заповіту, тощо у тому числі шляхом безпосереднього доступу до Державних реєстрів).
Порядок оподаткування доходу, отриманого в результаті прийняття спадщини:
- при прийнятті спадщини інвалідами 1 групи, дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування; членами сім’ї першого ступеня споріднення: батьками, чоловіком або дружиною, дітьми, у тому числі усиновленими, а також враховуючи останні зміни: рідними сестрою, братом, дідом, бабою, онуками – нульова ставку податку;
- спадкоємці наступних ступенів споріднення: племінники, двоюрідні брати сестри, та ін. сплачують 5% податку отриманого від доходу - вартості спадкового майна та 1,5% військового збору (при цьому обов’язкове надання нотаріусу звіту про оцінку спадкового майна, який має бути внесений до Єдиної бази звітів про оцінку Фонду державного майна, з якого відповідно вираховується сума податку);
- нерезиденти, які приймають спадщину, сплачують ставку податку 18% від вартості успадкованого майна, а також 1,5% військовий збір.
Окремо спадкоємцем сплачується державне мито за видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом або за заповітом.
Втім, слід зауважити, що у випадку, якщо спадкодавець помер на тимчасово окупованій території України, у спадкоємців виникає необхідність ініціювати судовий процес для отримання рішення суду про встановлення факту смерті спадкодавця.
Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, підлягає негайному виконанню.
При цьому, рішення суду за результатами розгляду справи не замінює собою свідоцтва про смерть, а є лише підставою для його отримання. Для отримання свідоцтва про смерть, особа подає до найближчого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію судового рішення про встановлення відповідного факту та свій паспорт громадянина України, після чого отримує свідоцтво про смерть українського зразка, що необхідне для оформлення спадщини.
Після встановлення факту смерті, що займає певний час, у спадкоємців може виникнуть інша проблема - сплив строків для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, адже без свідоцтва про смерть не можливо завести спадкову справу. У таких випадках судами, здебільшого встановлюється додатковий строк на прийняття спадщини, враховуючи практику, суди визнають цю причину поважною.
Тож, якщо 6-ти місячний строк для прийняття спадщини пропущено, необхідно звернутися до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, у разі якщо причини пропуску були поважні. Поважність причини пропуску повинна бути належним чином мотивована та підтверджена документально.
Враховуючи судову практику, поважними причинами пропуску є:
- тривала хвороба спадкоємців;
- неможливість вчасно отримати свідоцтво про смерть спадкодавця;
- велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
- складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
- перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;
- необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Звертаючись до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, для позивача першочерговим є довести наявність непереборних та істотних труднощів, що об’єктивно перешкоджали звернутись у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса. Адже, наприклад, якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, а перебував за кордоном та був обізнаний про смерть спадкодавця, то вважається, що він був не обмежений у можливості скористатись своїм правом шляхом подачі заяви про прийняття спадщини у консульській установі. Також, слід враховувати, що письмову заяву про прийняття спадщини можна відправити поштою нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Обставини позову у кожному випадку є різними, але у даній категорії справ для доведення обґрунтованості позову, визначальним є критерій наявності об’єктивних, непереборних та істотних труднощів для спадкоємця. У разі задоволення такого позову судом, заявник на підставі даного рішення має право подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, у строки визначені судовим рішенням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (що може підтверджуватися, наприклад, відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті), вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він звернувся до нотаріуса навіть, після спливу 6-ти місячного строку з моменту смерті спадкодавця та не заявив про відмову від спадщини.
У зв’язку з оформленням спадщини на тимчасово окупованій території України, звичайно виникає ряд юридичних колізій, внаслідок відсутньої можливості у доступі до достовірної інформації, що в подальшому може слугувати підставою для оспорювання свідоцтва про право на спадщину. Адже у нотаріусів відсутній на даний час доступ до Державних реєстрів на тимчасово окупованій території, у зв’язку з чим не можливо встановити, наприклад чи дійсно спадкоємець перебуває у зареєстрованому шлюбі з спадкодавцем, у разі реєстрації такого шлюбу на непідконтрольній території України; не можливо достовірно встановити коло осіб, які мають у разі наявності заповіту на майно, право на обов’язкову частку у спадщині (зокрема непрацездатні батьки, які пережили спадкодавця), тощо. Такі ж труднощі виникають і під час розгляду справи судами, в тому числі у питанні допустимості доказів, адже частина рішень ухвалюється на підставі наданих позивачем копій документів, показань свідків. Перевірити актуальність інформації, наприклад, щодо права власності, тощо, звірити копії документів з оригіналами, не представляється можливим. Тому, питання допустимості доказів у даній категорії справ є відкритим, хоча українські суди, як правило приймають їх, оскільки у осіб, здебільшого, це єдина можливість довести обставини, на, які вони посилаються.
Щодо нотаріального порядку видачі свідоцтв про право на спадщину, то враховуючи практику, що склалась, інформація щодо останнього місця проживання спадкодавця на непідконтрольній Україні території вказується спадкоємцями у відповідних заявах про прийняття / відмову від прийняття спадщини тощо. Під час прийняття відповідних заяв нотаріус повинен роз'яснити спадкоємцям положення статті 27 Закону «Про нотаріат» щодо відповідальності за подання неправдивих відомостей. Відсутність/наявність заведених спадкових справ перевіряється за даними Спадкового реєстру. Нотаріус, який прийняв першу заяву, заводить спадкову справу. Кінцевою процедурою оформлення спадщини є видача свідоцтва про право на спадщину за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
На даний час цей механізм, хоч і не досконалий, але надає можливість для забезпечення реалізації права на спадкування на тимчасово окупованій території України.