«У мене в країні немає цивільних, у мене є солдати в 11-місячній відпустці», - сказав на початку 50-х років минулого століття генерал-майор Ігаль Ядін, творець ізраїльської територіальної оборони (ТРО).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ізраїль тоді був таким же маленьким, як і зараз, але ще й дуже слабким - Особливо на фоні міцних сусідів - арабів, які вважали цю крихітну країну помилкою чи то природи, чи то ООН.
Відтоді спливло багато років. Ізраїль став однією з наймогутніших держав регіону, у тому числі із точки зору збройного захисту свого суверенітету. А починалося все з Ігаля Ядіна.
Україна за увесь час свого існування такого Ядіна знайти не змогла, але, нехай і запізно, також намагається створити систему територіальної оборони. Власне, вона є й зараз та за великим рахунком це неповороткий і мало боєздатний звичайний територіальний резерв сухопутних військ, який складається із бригад і батальйонів моторизованої легкої піхоти.
Спроби перетворити ще з радянських часів «партизанські з’єднання» на потужне резервне військо робилися давно й відродилися ще на початку війни на Донбасі, проте за шість років від її початку вже добряче перезріли.
Нещодавно секретар Ради національної безпеки й оборони Олексій Данілов заявив, що законопроект про ТРО потрапить у парламент уже наступного місяця (або принаймні в жовтні) і пообіцяв, що до кінця року цей документ обов'язково ухвалять.
Бригади територіальної оборони по всій території України сформовані ще влітку минулого року. Проте вони, м’яко кажучи, є доволі дивними (із точки зору закону) збройними формуваннями. Особовий склад таких підрозділів формується з військовозобов’язаних, які не служили у війську взагалі або досягли 40-60 років. У мирний час такі військовозобов’язані не можуть підписати контракт, але залишаються в резерві другої черги.
Головне завдання таких підрозділів - забезпечувати нормальне функціонування органів влади й держустанов в умовах особливого, воєнного, надзвичайного стану в районі дислокації.
«Простіше кажучи, територіальна оборона - це забезпечення «безпечного» тилу для армії, - зазначив командир Донецької бригади територіальної оборони Андрій Галдак. - Якби у 2014 р. у нас була хоч якась подоба того, що є зараз, не було б ані тимчасово окупованого Криму, ані ОРДЛО».
Я не впевнений. Адже донецькі й луганські сили територіальної оборони формувалися б саме за територіальним принципом. І мені важко повірити, що місцеві обороняли б у 2014 р. свою територію краще, ніж це робили місцеві кримські контрактники під час «запеклої» битви із «зеленими чоловічками». Хоча, звичайно, моя невпевненість або впевненість комбрига - це лише припущення.
Проте те, що до ухвалення закону про територіальну оборону треба буде розробити нормативно-правові акти, які регламентують оборот зброї, - факт. Про це говорив секретар СНБО Олексій Данилов. Адже щоб структурні підрозділи територіальної оборони могли повноцінно виконувати свої функції, вони мають бути озброєні.
Зараз (у середині серпня) досить важко уявити, щоб до наступного місяця (або до жовтня, коли має бути внесений законопроект про ТРО) в Україні будуть ухвалені всі необхідні акти про оборот зброї. Голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін нещодавно заявив, що кількість необлікованої вогнепальної зброї на руках у населення перевищує 4,5 млн одиниць. «Боротися з цим тими засобами, які нам пропонують 30 років, не вдається, і це очевидно», - сказав він.
Чи знайдуть за півтора-два місяці до внесення законопроекту про ТРО якісь нові засоби, які дозволять боротися з такою кількістю зброї? Не впевнений. Проте фахову дискусію на цю тему залишимо фахівцям.
Збройний «пазл» - лише один із картини тієї невизначеності статусу й місця територіальної оборони, яка зараз є в Україні. І дотепер не вирішене питання із військкоматами. Минулого року Верховна Рада відхилила законопроект №9285 про перетворення «військових комісаріатів» на «територіальні центри комплектування та соціальної підтримки». Йдеться, звичайно ж, не стільки про перейменування, скільки про перегляд підходів до роботи таких установ. У сесійній залі тоді не вистачило голосів…
У липні цього року Верховний Головнокомандувач ЗС України Володимир Зеленський запропонував резервістам долучитися до обговорення розроблених Міноборони законопроектів, у тому числі «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку». Документ передбачає переформування військових комісаріатів на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до європейських підходів.
Чи працюватимуть в Україні «європейські військкомати» до вересня-жовтня або хоча б до кінця року? Не впевнений - хоча б тому, що до того часу багатьох районних військкоматів може й не бути, бо, бачте, й самі райони можуть зникнути.
Наприклад, тільки в складі вже згаданої донецької бригади налічується близько 3,5 тис. військовозобов’язаних, приписаних до військкоматів. Різних за територіальною приналежністю військкоматів.
Окреме й дуже важке питання - бойова готовність таких підрозділів.
Планом підготовки Збройних Сил України на 2020-й навчальний рік передбачено проведення спільних командно-штабних навчань підрозділів територіальної оборони Херсонської області з командуванням об’єднаних сил ЗСУ. Навчання мають назву «Об’єднані зусилля - 2020» і відбудуться з 17 по 26 вересня цього року.
Донецькій бригаді пощастило менше. Тут щомісяця проводяться стрілецькі дні двох типів - виїзд на полігон і кілька навчальних точок тактико-спеціальної або спеціальної підготовки. Бувають іще заняття в інтерактивному тирі.
Андрій Галдак каже, що такі підрозділи мають бути окремими військовими частинами, на базі яких формуватимуть усю бригаду з відділами й службами, запасами боєприпасів і зброї, із власним полігоном.
«І ось коли все це буде зроблене, ми зможемо самостійно організувати повноцінну безперервну (наголошую - безперервну!) підготовку одного-двох взводів військовозобов’язаних упродовж року. Ми готуватимемо людей у складі підрозділів за однією програмою - і це буде той елемент злагодженості, який забезпечить боєздатність», - пояснює Галдак.
Але всі ці добрі наміри про навченість і злагодженість підрозділів резервістів поки залишаються тільки добрими намірами.
«Нам потрібен закон, який би закріпив саме існування й фінансування бригад тероборони. Ніде в законодавстві не прописано «бригада, батальйон територіальної оборони». Є тільки «підрозділи тероборони», що юридично неправильно», - зазначив Андрій Галдак.
Отже, без законів про військкомати, без «збройного закону» й інших нормативно-правових актів закон про територіальну оборону матиме вигляд «вершника без голови», але з рушницею. Якось отак виходить…