З моменту введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) у юридичній спільноті точаться запеклі суперечки навколо однієї з найбільших новацій, передбачених вказаним Кодексом – можливості банкрутства фізичної особи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Непоодинокими є випадки, коли фізична особа, оцінивши свої перспективи та можливості, піддавшись впливу інформаційного простору, наважується на відповідальний у своєму житті крок та отримує кредит під умовно вигідну відсоткову ставку. Але згодом виявляється, що така ставка діє лише протягом лімітованого періоду часу, порушення якого передбачає нарахування кабальних відсотків та на додачу – застосування штрафних санкцій, в результаті чого повертати доводиться суму, що у декілька разів перевищує розмір отриманого кредиту.
Будь-яка свідома людина, яка з тих чи інших причин опинилась у скрутному матеріальному становищі, за умови, що кредитори зазирають у кожну шпарину в пошуках шляхів як повернення заборгованості, так і збагачення за рахунок боржника, замислювалась, а чи не варто оголосити себе банкрутом? Проте, намагаючись знайти в мережі Інтернет доступну, викладену «людською мовою» інформацію про процедуру банкрутства фізичної особи, така людина отримує більше мільйона результатів пошуку, які в переважній своїй масі поділяються на три категорії:
- інформативні, що розповідають про існування такої процедури;
- прихильників процедури банкрутства фізичних осіб, які стверджують, що банкрутство фізичної особи – чи не єдиний спосіб позбутися боргів;
- противників процедури банкрутства фізичних осіб, які стверджують, що банкрутство фізичних осіб не настільки райдужне, як його рекламують прихильники, більше того, на практиці, у реальному житті взагалі не працює.
Особливо гостро питання доцільності банкрутства фізичних осіб постає в умовах дії в Україні воєнного стану, за обставин, коли кожен, без винятку, українець відчув на собі наслідки вторгнення агресора, та більше – зазнав від нього збитків.
За загальним правилом фізична особа, яка позичає кошти у фінансової установи, є більш вразливою стороною правочину. У зв’язку з чим на законодавчому рівні вжито певних заходів для полегшення життя позичальників. Так, зокрема, але не виключно, прийнято:
- Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»;
- постанову Правління Національного банку України № 23 від 25.02.2022 «Про деякі питання діяльності банків України та банківських груп».
Проте покращення, запропоновані вищезазначеними нормативно-правовими актами, зводяться до запровадження так званих кредитних канікул на період дії воєнного стану та впродовж 30-ти днів після його завершення.
При цьому на законодавчому рівні на сьогодні не існує механізму автоматичного прощення боргу як основного зобов’язання, так і нарахованих на нього відсотків.
Заради об’єктивності варто зазначити, що законодавцем здійснюються спроби розробки механізму списання боргів для осіб, які постраждали від військової агресії російської федерації (Верховною Радою розглядаються законопроєкти із реєстраційними номерами 7441, 7441-1, 7441-2), але наскільки такі ініціативи будуть успішними та дієвими, покаже тільки час.
Тож війна війною, а сплата заборгованості – за графіком. Саме під таким гаслом варто звернути увагу на процедуру банкрутства фізичних осіб.
Перше, що потрібно розуміти, так це те, що процедура банкрутства не є чарівним механізмом, який в результаті «магічних» маніпуляцій з документами змусить борг зникнути.
Відповідати за зобов’язаннями доведеться, але вказаний механізм дозволяє відповідати за зобов’язаннями контрольовано, припинити постійне збільшення за рахунок нарахування відсотків суми боргу та врешті-решт вийти з боргової ями.
Тож які позитивні аспекти для фізичної особи випливають з процедури банкрутства:
- вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними (ч. 6 ст. 133 КУзПБ).
Виняток: випадки, передбачені ч. 7 ст. 133 КУзПБ; борги щодо аліментів; відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи; борги по ЄСВ, а також інші вимоги особистого характеру;
- консолідація усіх майнових питань боржника в межах однієї справи про банкрутство.
Попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду, а будь-які подальші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність (п. 2 ч. 1 ст. 120 КУзПБ);
- припинення нарахування штрафів, фінансових санкцій, а також відсотків за зобов’язаннями боржника (п. 2 ч. 1 ст. 120 КУзПБ);
- податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника (ч. 2 ст. 125 КУзПБ);
- можливість реструктуризації боргів (розділ ІІІ книги четвертої КУзПБ).
Іншими словами, можливість знайти компроміс із кредиторами шляхом зміни способу та порядку виконання зобов’язань, відстрочення, розстрочення або навіть прощення боргів, можливість виконання зобов’язань боржника третіми особами або ж навіть допомога у перекваліфікації та працевлаштуванні (ч. 3 ст. 124 КУзПБ);
- реалізація майна боржника під контролем суду, що дозволить боржнику залишитися з майном, достатнім для гідного життя (ч. 6 ст. 131 та ч. 3 ст. 132 КУзПБ) – квартира до 60 кв. м або ж будинок до 120 кв. м, рахунки в пенсійних фондах і фондах соцстрахування, майно, яке є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника-банкрута та членів його сім’ї загальною вартістю до 30 мінімальних зарплат (що відповідно до Держбюджету на 2022 рік складає 195 тис. грн).
Статтею 135 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено наступні обмеження стосовно осіб, визнаних банкрутами:
- протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому цим Кодексом;
- протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом така особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів;
- фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.
Підставами для ініціювання фізичною особою процедури власного банкрутства є випадки, передбачені статтею 115 КУзПБ:
- розмір прострочених зобов’язань становить не менше 30 розмірів мінзарплати (що відповідно до Держбюджету на 2022 рік складає 195 тис. грн);
- протягом двох місяців боржник не здійснював виконання грошових зобов’язань у розмірі більше 50% місячних платежів за кожним із зобов’язань;
- у результаті здійснення виконавчого провадження ухвалено постанову про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення;
- наявна загроза неплатоспроможності – обставини, що об’єктивно свідчать про неможливість боржника найближчим часом виконувати грошові зобов’язання.
Водночас, за статистикою, наведеною на офіційному сайті Міністерства юстиції України, за період з 24.02.2022 судами відкрито всього лише близько 35 справ щодо неплатоспроможності фізичних осіб, у той час як до Єдиного реєстру боржників внесено відомості стосовно понад 5,5 мільйона фізичних осіб – боржників.
Тож навіть якщо з вищевказаних 5,5 мільйона виключити певний відсоток фізичних осіб, які не підпадають під підстави, передбачені статтею 115 КУзПБ, очевидно, що процедура банкрутства залишається вкрай непопулярним механізмом.
Існує думка, що камінь спотикання приховано у самому КУзПБ, а саме те, що обов’язковим документом, який додається боржником до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, є доказ авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень (що у 2022 році складає 37215,00 грн).
Разом із тим:
- суд та кредитори не мають права цікавитись ані джерелом походження коштів, витрачених на авансування винагороди керуючому реструктуризацією, ані підставами, з яких кошти спрямовані боржником на авансування винагороди, а не на часткове погашення боргу;
- проєктом Закону № 7442 «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану», який 16.08.2022 Верховною Радою прийнято за основу, передбачено зміни та доповнення до КУзПБ, що закріплюють можливість відкриття справи про банкрутство за заявою боржника, до неплатоспроможності якого призвело проведення бойових дій, без авансування винагороди арбітражному керуючому, але з попереднім укладанням відповідної угоди між арбітражним керуючим та боржником.
Підсумовуючи викладене, необхідно констатувати, що процедура банкрутства фізичної особи не є простим процесом та в залежності від конкретних обставин може бути ускладнена різними чинниками, починаючи від визнання недійсними правочинів, укладених боржником, і закінчуючи поділом спільного майна подружжя. Тому першим кроком, вчиненим фізичною особою, яка розмірковує про можливість ініціювання власного банкрутства, повинно бути звернення по професійну правову допомогу для оцінки перспектив та доцільності такої процедури, розробки тактики і стратегії банкрутства.