АРМА та арештоване майно: чи здатні приватні виконавці покращити управління?

Останніми роками в Україні спостерігається стрімке зростання кількості арештованого майна, яке передається до Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА). Це зумовлено як активізацією правоохоронних органів у боротьбі з економічними злочинами, так і загальною тенденцією до посилення контролю за майновими активами в кримінальних провадженнях.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Однак ефективність управління таким майном залишається серйозною проблемою. Часто передані активи не приносять очікуваного доходу, втрачають вартість або навіть стають об’єктами корупційних схем. Водночас ринок примусового виконання рішень в Україні має потужний, але недооцінений ресурс — приватних виконавців, які можуть стати важливими гравцями.

Яку роль можуть відіграти приватні виконавці у вирішенні цих проблем? Чи може їхній досвід сприяти підвищенню ефективності роботи АРМА? 

Незважаючи на те, що АРМА була створена як механізм ефективного управління арештованими активами, її діяльність стикається з низкою серйозних проблем, які знижують ефективність системи.

АРМА працює в межах складних бюрократичних процедур, що значно сповільнює процес передачі та управління арештованими активами. Навіть після отримання активу агентство часто стикається з труднощами у його реалізації через відсутність зацікавлених покупців або управителів. Низька ліквідність таких активів (зокрема, нерухомості, підприємств, корпоративних прав) призводить до їхнього поступового знецінення, що в кінцевому підсумку зменшує їхню економічну користь.

Одна з ключових функцій АРМА — передача арештованого майна в управління приватним компаніям. Однак цей процес займає тривалий час через складні конкурсні процедури та нестачу кваліфікованих управителів, які готові брати на себе такі активи. Як наслідок, арештоване майно роками простоює без належного управління, що негативно позначається на його вартості та прибутковості.

АРМА неодноразово опинялася в центрі корупційних скандалів, пов’язаних із передачею активів «потрібним» управителям або реалізацією майна за заниженими цінами. Відсутність прозорих механізмів контролю за діяльністю агентства та його контрагентів створює передумови для зловживань. Окрім цього, власники арештованого майна часто оскаржують дії АРМА в судах, що ще більше ускладнює процес управління активами та веде до їх фактичного занепаду.

Ці проблеми вказують на необхідність реформування системи управління арештованим майном. Один із потенційних напрямків покращення — залучення приватних виконавців, які можуть стати ефективною альтернативою або доповненням до роботи АРМА.

На тлі проблем, з якими стикається АРМА, приватні виконавці можуть стати ефективною альтернативою або принаймні значним підсиленням системи управління арештованими активами. Їхні професійні навички, інструменти та ринковий підхід дають змогу підвищити ефективність роботи в цій сфері.

Приватні виконавці спеціалізуються на примусовому стягненні боргів і добре розуміють, як працювати з проблемними активами. Вони мають напрацьовані методи пошуку, арешту та реалізації майна, що дозволяє швидко визначати оптимальні шляхи управління кожним конкретним активом. До того ж, у них є досвід взаємодії з боржниками, що може допомогти у вирішенні конфліктних ситуацій та мінімізації ризиків оскарження передачі активів в управління.

Отже, залучення приватних виконавців до процесу управління арештованим майном може суттєво підвищити ефективність цієї системи. Це дозволить не лише уникнути багатьох проблем, з якими стикається АРМА, а й зробити процес більш прозорим, ринково орієнтованим і вигідним як для держави, так і для суспільства.

Ідея залучення приватних виконавців до управління арештованим майном є перспективною, але для її реалізації необхідні зміни в законодавстві, створення дієвих механізмів контролю та вивчення міжнародного досвіду.

На сьогодні законодавство України не передбачає передачу функцій управителя приватним виконавцям.

Одна з головних проблем передачі функцій управління приватним виконавцям — потенційні корупційні ризики та зловживання. Для їхньої мінімізації необхідно створити ефективний механізм контролю, що може включати:

• Зобов’язання щодо регулярної звітності — приватні виконавці мають подавати детальні звіти про стан активів, отримані доходи та витрати.

• Електронний реєстр арештованого майна — усі операції з активами повинні бути прозорими та доступними для моніторингу державних органів та громадськості.

• Посилений нагляд з боку Мін’юсту — оскільки приватні виконавці вже підзвітні Міністерству юстиції, цей орган міг би розширити свої контрольні функції щодо управління арештованими активами.

Світовий досвід показує, що ефективне управління арештованим майном можливе як за участю державних агентств, так і через приватний сектор.

Італія — модель Національного агентства з управління конфіскованими активами передбачає передачу майна від мафіозних структур у приватне управління або для суспільних потреб. Це дозволяє уникати знецінення активів та їхнього повернення у «тіньовий» обіг.

Франція — існує Агентство з управління конфіскованими активами (AGRASC), яке активно співпрацює з приватними компаніями та нотаріусами для реалізації конфіскованого майна.

США — управління конфіскованими активами здійснюється через різні механізми, включаючи аукціони та передачу приватним розпорядникам за контрактами.

Ці приклади демонструють, що за умови належного контролю та законодавчих змін залучення приватних виконавців до управління арештованими активами може бути ефективним рішенням і для України.

Ідея залучення приватних виконавців до управління арештованим майном має значний потенціал, але її реалізація потребує комплексного підходу.

З урахуванням проблем, з якими стикається АРМА, передача частини функцій приватним виконавцям може зробити систему більш ефективною. Приватні виконавці мають досвід роботи з проблемними активами, володіють необхідними інструментами та можуть діяти швидше, ніж державні структури. Крім того, прозорий контроль за їхньою діяльністю та розвинена ринкова інфраструктура сприятимуть кращій реалізації арештованого майна.

Щоб зробити цю модель реальністю, необхідно:

1. Внести зміни до законодавства — розширити повноваження приватних виконавців у сфері управління арештованим майном, визначити чіткі правила їхньої роботи та відповідальність.

2. Розробити механізми контролю — створити систему звітності, електронні реєстри та незалежний нагляд за діяльністю приватних виконавців у цій сфері.

3. Пілотний проект — протестувати модель на обмеженій групі активів, щоб оцінити її ефективність та усунути можливі недоліки.

Передача частини функцій управління приватним виконавцям може стати важливим кроком у реформуванні системи управління арештованим майном.